Постанова № 74485020, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №826/12812/17 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року

у справі №826/12812/17 (розглянутої в порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський елеватор»

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський елеватор» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 27.06.2017:

- № 0001981422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн.;

- № 0001971422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 6961,20 грн., у тому числі: 4640,80 грн. - за податковими зобов'язаннями та 2320,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001961422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн.;

- № 0001951422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 21505,80 грн., у тому числі: 14337,20 грн. - за податковими зобов'язаннями та 7168,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001941422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн.;

- № 0001931422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 110895,90 грн., у тому числі: 73930,60 грн. - за податковими зобов'язаннями та 36965,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 12.06.2017 № 273/26-15-14-04-04/33326670 про заниження ТОВ "Рівненський елеватор" податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за січень - березень 2017 року на суму 230 957,40 грн. є необґрунтованими та безпідставними. Стверджує, що будівлі, які використовуються позивачем в наданні послуг зі зберігання зерна, становлять єдиний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання. Відтак, об'єкти нерухомості, які перебувають у власності позивача, відносяться до категорії об'єктів нерухомості, визначеної пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та не являються об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 27.06.2017 № 0001931422, № 0001941422, № 0001951422, № 0001961422, №0001971422 та №0001981422. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" 2182,24 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення, оскільки на думку відповідача будівлі, що використовуються позивачем як приміщення для адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, а тому є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рівненський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 12.06.2017 № 273/26-15-14-04-04/33326670.

Актом перевірки було встановлено порушення ТОВ «Рівненський елеватор» підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, а саме: неподання річних декларацій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 роки, в результаті чого занижене податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період січень-березень 2017 року на загальну суму 230957,40 грн.

За результатами перевірки 27.06.2017 Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0001931422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 110895,90 грн., у тому числі: 73930,60 грн. - за податковими зобов'язаннями та 36965,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 35);

- № 0001941422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн. (а.с. 34);

- № 0001951422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 21505,80 грн., у тому числі: 14337,20 грн. - за податковими зобов'язаннями та 7168,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 33);

- № 0001961422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн. (а.с. 32);

- № 0001971422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 6961,20 грн., у тому числі: 4640,80 грн. - за податковими зобов'язаннями та 2320,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 31);

- № 0001981422 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2040,00 грн. (а.с. 30).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача та відповідно безпідставність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття спірних рішень став висновок контролюючого органу про заниження ТОВ "Рівненський елеватор" зобов'язання по сплаті до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 230 957,40 грн., у тому числі:

1) 138048,80 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Флорине, вул. Колгоспна, 1;

2) 31263,40 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Робітнича, 14;

3) 4640,80 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, 157а;

4) 10543,20 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Східна, 2;

5) 32124,00 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Східна, 10;

6) 14337,20 грн. по об'єкту нежитлової нерухомості, розташованому за адресою: Херсонська область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Енгельса, 178а.

Податковий орган стверджував, що вказані будівлі, які використовуються платником податків як приміщення для адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з врахуванням рішень сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, висновки контролюючого органу спростовуються наступним.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З системного аналізу наведеної правової норми вбачається, що остання не містить виключного переліку об'єктів нерухомого майна, які відносяться до будівель промисловості. При цьому, Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну "будівлі промисловості", що використовується в пункті "є" підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України. Не наведено визначення указаного терміну і у інших нормативних актах, що діють в Україні.

Згідно роз'яснень Державної фіскальної служби України, викладених у листі від 09.06.2015 № 11999/6/99-99-19-01-01-15 "Про надання роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства", з метою з'ясування належності об'єктів нежитлової нерухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належить клас "Будівлі промислові" (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо та "Резервуари, силоси та склади" (код 1252), який включає резервуари та ємності; резервуари для нафти та газу; силоси для зерна, цементу та інших сипких мас; холодильники та спеціальні склади; складські майданчики.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку необхідно враховувати вид діяльності позивача та функціональне призначення належних останньому на праві власності будівель.

Відповідно до Статуту ТОВ "Рівненський елеватор", затвердженого Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Рівненський елеватор" від 11.04.2017 № 12, видами діяльності позивача, крім іншого, є післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; складське господарство (а.с. 14-20).

Тобто, ТОВ "Рівненський елеватор" є промисловим підприємством.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивач є власником наступних об'єктів нерухомого майна:

1) комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Робітнича, 14, який складається з прохідної; холодильної камери з підвалом та тамбуром; адміністративної будівлі з підвалом та тамбуром; лабораторії; гаражів; ремонтної майстерні; складів; плотні; сушилки для зерна; млинів; слюсарної майстерні; дизельної; критого тіку; бойні; заправки; шестибункерного корпусу з тамбуром та навісом; комбікормового цеху; цеху готової продукції; елеватора; сепараторної; вагової; побутового корпусу; слюсарної майстерні; механічної майстерні; гаража; зварювального цеху; мідницького цеху; компресорної; господарської будівлі; вбиралень; навісів; замощення, інших споруд (а.с. 60-65);

2) виробничо-торгівельної бази, що розташована за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьк, вул. Безроднього, 157а, яка складається з пекарні з підвалом; ганку; входу до підвалу; вахти; навісів; плотні; вбиралень; складів; робочих башт; авторозвантажувачів; естакад; пульту управління; вагових; трансформаторної підстанції; споруд; технічного майданчика (а.с. 66-70);

3) нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Хмельницька область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Енгельса, 178а, яке складається з адмінбудівлі; складів; навісів; елеваторів; зернового бункера; щитової; котельні; прохідної та інших споруд (а.с. 71-75);

4) зернотоку, що розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Східна, 10, який складається з вагової; сторожки; складів; маслобойні; вольєру; навісу; вбиральні; трансформаторної підстанції КТП 400 кВа, споруд (а.с. 76-79);

5) нежитлових будівель гаражу, площею 5271,6 кв. м, які розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Рівне, вул. Східна, 2 (а.с. 80-81).

Згідно сертифікатів Державної інспекції сільського господарства України від 23.07.2013 № 6115, від 23.07.2013 № 6114 та від 30.07.2013 № 6139 послуги зі зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає ТОВ "Рівненський елеватор", відповідають правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна і продуктів його переробки на зернових складах, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 178А, смт. Іванівка, Херсонська область, вул. Робітнича, 14, вул. Східна, 10, с. Рівне, Генічеський район, Херсонська область, вул. Безроднього, 157А, смт. Новотроїцьке, Херсонська область (а.с. 83, 100, 120).

З досліджених судом документів вбачаться, що на орендованих позивачем земельних ділянках розташовано ряд будівель та споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс підприємства.

Поняття "будівлі промисловості" не обмежено лише промисловими та складськими будівлями, тобто лише тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. На думку суду, указане поняття охоплює будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються позивачем для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження використання позивачем вказаних вище приміщень для цілей не пов'язаних з роботою підприємства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу майнового комплексу та використовуються для цілей забезпечення діяльності ТОВ «Рівненський елеватор», необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №822/2624/16 від 31 січня 2018 року, де зазначено, що відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати, якщо об'єкт оподаткування відноситься до об'єктів нерухомості промислового призначення.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень 27.06.2017 № 0001931422, № 0001941422, № 0001951422, № 0001961422, №0001971422 та №0001981422.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Доводи апеляційної скарги, що будівлі які використовуються позивачем для адміністративних цілей є об'єктом оподаткування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції правомірно зазначено з посиланням на постанову Верховного Суду, що ряд будівель та споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс підприємства та відносяться до «будівлі промисловості» не обмежено лише промисловими та складськими будівлями, тобто лише тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Зазначене поняття охоплює будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються позивачем для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.