Постанова № 74484965, 05.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року справа №233/5834/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребова Л. В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року у справі № 233/5834/17 (головуючий І інстанції - Мартишева Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості (надалі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо неврахування трудового стажу за період з 09.11.2015 року по 11.11.2016 року та неврахування заробітної плати за вказаний період для обчислення допомоги по безробіттю незаконними та зобов'язання відповідача зробити перерахунок допомоги по безробіттю з врахуванням трудового стажу за період з 09.11.2015 року по 11.11.2016 року у ПП ОСОБА_2 та врахування заробітної плати за вказаний період часу для обчислення допомоги по безробіттю з 14.11.2016 року з виплатою недоотриманих сум з 14.11.2016 року (а.с. 2-4).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду (а.с. 71-72).

Позивач із таким судовим рішенням не погодилася, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що, в даному випадку, строк звернення до суду треба рахувати з 10.11.2017 року, оскільки саме в цей день відповідачем надано відповідь про відмову у виплаті допомоги по безробіттю у зв'язку з несплатою роботодавцем соціальних внесків. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що дані в базу персоніфікації внесено лише у жовтні 2017 року, тобто до цього часу, не було чого оскаржувати. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що після відмови у призначенні допомоги 22.11.2016 року позивач не зверталась до відповідача із повторною заявою про виплату допомоги по безробіттю, вказуючи, при цьому, що повторно заяву про присвоєння статусу безробітної особи вона не могла написати, тому як статус безробітного їй вже було присвоєно, а окремих заяв про виплату допомоги по безробіттю ніяким нормативно-правовим документом не передбачено (а.с. 76)

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзову на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, 14 листопада 2016 року звернулась до до Костянтинівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, який отримала того ж дня, відповідно до наказу КМЦЗ № НТ161114, що не заперечується відповідачем у справі та не є спірним.

Відповідно до наказу КМЦЗ № НТ161121 від 21.11.2016 року, позивачу відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю.

22 листопада 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила письмово повідомити, з якої причини їй не нараховується та не виплачується допомога по безробіттю (а.с. 65).

Відповідач, листом від 16.12.2016 року за вих.. № 03/5774 надав відповідь, в якій зазначив, серед іншого, що відповідно до чинного законодавства, дані персоніфікованого обліку застрахованих осіб, отриманих від Пенсійного фонду України забезпечують достовірність обліку страхового стажу та є підставою для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю, вказавши, при цьому, що за період з 06.11.2015 року по 11.11.2016 року (час роботи у ФОП ОСОБА_2.) у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні такі про сплату страхових внесків. Відповідач також зазначив, що після надходження уточнених даних з Державного реєстру про сплату страхових внесків позивачу буде призначена допомога по безробіттю відповідно до законодавства (а.с. 66).

29 жовтня 2017 року позивач звернулась до КМЦЗ із заявою, в якій повідомила, що ПП Хлопко, з яким вона перебувала у трудових відносинах, внесла до бази персоніфікації відповідні дані щодо неї, у зв'язку з чим, просила провести перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням даних, які вказані в базі персоніфікації (а.с. 67).

В свою чергу, КМЦЗ надав позивачу відповідь від 10.11.2017 року за вих. № 03/4521, де зазначив, що станом на 08.11.2017 року за даними Державного реєстру є інформація по ФОП ОСОБА_2 з листопада 2015 року по листопад 2016 року про заробітну плату (дохід), кількість відпрацьованих днів, але відсутні дані про сплату ЄСВ. Крім того, центр зайнятості зазначив, що у звіті з листопада 2015 року по листопад 2016 року вказано 30 календарних днів перебування у трудових відносинах з роботодавцем, що суперечить даним трудової книжки, у звязку з чим, відсутні підстави для перерахування допомоги по безробіттю (а.с. 68).

Позивач із даною відповідачем відповіддю не погодилась та звернулась до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки з рішенням відповідача про відмову у призначенні допомоги по безробіттю від 21.11.2016 року позивач ознайомлена того ж дня, під особистий підпис, а до суду за захистом своїх прав звернулась лише 27 листопада 2017 року.

Суд апеляційної інстанції вважає таки висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Аналогічні підстави містяться також у ст. 122, 123 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року).

Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Як вже зазначалось вище, після звернення ОСОБА_1 22.11.2016 року до КМЦЗ за роз'ясненнями щодо причин не виплати допомоги по безробіттю, останній, листом від 16.12.2016 року повідомив її, що допомога по безробіттю буде призначена лише після надходження даних з Державного реєстру про сплату страхових внесків.

В подальшому, позивач, 29 жовтня 2017 року звернулась до КМЦЗ із заявою, в якій повідомила, що ФОП ОСОБА_2 внесено до бази персоніфікації відповідні дані щодо неї, у звязку з чим, просила провести перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням даних, які вказані в базі персоніфікації, але відповідач, листом від 10.11.2017 року повідомив, що станом на 08.11.2017 року за даними Державного реєстру є інформація по ФОП ОСОБА_2 з листопада 2015 року по листопад 2016 року про заробітну плату (дохід), кількість відпрацьованих днів, але відсутні дані про сплату ЄСВ, а також про те, що у звіті з листопада 2015 року по листопад 2016 року вказано 30 календарних днів перебування у трудових відносинах з роботодавцем, що суперечить даним трудової книжки, у зв'язку з чим, відсутні підстави для перерахування допомоги по безробіттю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обчислення перебігу строку для подачі адміністративного позову, в даному випадку, починається з 10.11.2017 року, оскільки саме цією датою відповідач надав відповідь позивачу про наявність інформації з Державного реєстру про сплату страхових внесків по ФОП ОСОБА_2, але у зв'язку з тим, що у звіті з листопада 2015 року по листопад 2016 року вказано 30 календарних днів перебування у трудових відносинах з роботодавцем, що суперечило даним трудової книжки, фактично відмовив позивачу у перерахування допомоги безробіттю зазначивши про відсутність підстав для перерахування відповідної допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи, що в даній справі позивач оскаржує ухвалу про залишення його позовної заяви без розгляду, з метою забезпечення позивачу права доступу до суду, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з її обґрунтованістю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.

Статтею 320 КАС України передбачено наступні підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 березня 2018 р. у справі № 233/5834/17- скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова