Постанова № 74484900, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 року

справа № 808/675/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (суддя Калашник Ю.В.)

у справі № 808/675/18

за позовом командитного товариства «ТОВ «Запорізький автогенний завод» і компанія»

до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками

про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 командитне товариство «ТОВ «Запорізький автогенний завод» і компанія» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати розпорядження від 05.02.2018 № 1-В в частині зобов'язання позивача зупинити виробництво лікарських засобів;

визнати протиправним та скасувати розпорядження №1305-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018;

визнати протиправним та скасувати розпорядження №1306-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для зупинення виробництва лікарських засобів за висновком відповідача стало таке порушення як не атестована лабораторія з контролю якості та безпеки лікарських засобів – аналітична лабораторія структурного підрозділу КТ «Запорізький автогенний завод», що не відповідає дійсності. Крім того, в результаті проведеної відповідачем перевірки по якості виготовленої продукції зауважень не виникло, тоді як відповідно до норм чинного законодавства заборона (тимчасова заборона) обігу лікарського засобу може бути встановлена у відношенні лікарських засобів, які є неякісними, фальсифікованими, незареєстрованими або не відповідають вимогам, визначеним методами контролю якості, та за умови наявності підстав для встановлення заборони (тимчасової заборони) обігу лікарського засобу, що передбачені розділом ІІІ Порядку встановлення заборони (тимчасової заборони) та поновлення обігу лікарських засобів на території України, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.2011 № 809.

23.02.2018 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив:

зупинити дію розпорядження від 05.02.2018 №1-В, в частині зобов'язання позивача зупинити виробництво лікарських засобів до набрання законної сили судовим рішенням по справі №808/675/18;

зупинити дію розпорядження №№1305-1.1/4.0/17-18, 1306-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №808/675/18;

зобов’язати внести зміни у реєстр діючих ліцензій з виробництва лікарських засобів на офіційному сайті www.diklz.gov.ua Держлікслужби України про поновлення дії ліцензії позивача до набрання законної сили судовим рішенням по справі №808/675/18.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що є єдиним виробником кисню медичного у Запорізькій області та є його постачальником у медичні установи м. Запоріжжя, Запорізької та Дніпропетровської області на підставі проведених публічних закупівель. Існуюча заборона на виготовлення, реалізацію та застосування продукції позивача є критичною ситуацією з огляду на специфічні властивості продукції - медичного кисню. По укладеним договорам існує умова поставки в ургентному порядку, що свідчить про факт неможливості функціонування лікарень без медичного кисню. Запаси кисню у медичних установах закінчуються, а тому можливі негативні наслідки у вигляді летальних випадків. Відповідачем винесені Розпорядження з перевищенням службового становища та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свободи та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці розпорядження.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію розпорядження №1305-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018 та розпорядження №1306-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Відповідач зазначає, що відсутність визнання компетентності лабораторії за критеріями атестації, відсутність експериментальних доказів того, що лабораторія позивача спроможна коректно відтворити ті методики чи випробування, які використовує лабораторія при проведенні контролю якості кисню медичного газоподібного та кисню медичного рідкого (субстанція) та надання дозволу на реалізацію серій лікарських засобів, коли ще їх якість не визнана задовільною свідчить про проведення неналежного контролю якості лікарських засобів та може призвести до випуску лікарських засобів з не підтвердженою якістю, безпечністю та ефективністю, що в свою чергу може призвести до нанесення шкоди здоров’ю пацієнтів.

Крім того, суд першої інстанції фактично частково задовольнив позовні вимоги на період розгляду справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином. До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Отже, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

Як встановлено судом, позивач є виробником та постачальником кисню медичного наступним установам: Пологовий будинок №3, КЗ «Міська клінічна лікарня №3», КЗ «Запорізька центральна районна лікарня» ЗРР, КУ «Спеціалізоване територіальне медичне об’єднання «Дитинство» ЗОР, КУ «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня №5».

Розпорядженнями № № 1305-1.1/4.0/17-18, 1306-1.1/4.0/17-18 від 14.02.2018 відповідач заборонив керівникам суб’єктів господарювання, які займаються реалізацією, зберіганням і застосуванням лікарських засобів та керівникам територіальних органів Держлікслужби реалізацію, зберігання та застосування всіх серій лікарського засобу кисню медичного газоподібного та кисню медичного рідкого виробництва Командитного товариства «ТОВ «Запорізький автогенний завод» і Компанія».

З огляду на наявні в матеріалах справи листи Департаменту охорони здоров’я Запорізької міської ради від 19.02.2018 №01/03-18/114, відділу охорони здоров’я Мелітопольської міської ради від 23.02.2018 №01-15/24, КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» від 16.02.2018 №01-8/124, заборона застосування кисню медичного виробництва Командитного товариства «ТОВ «Запорізький автогенний завод» і Компанія» призвела до загрозливої ситуації для життя пацієнтів медичних установ.

Суд, частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову та зупиняючи дію означених вище розпоряджень, врахував вказані обставини, дійшов висновку, що у разі незадоволення заяви про забезпечення позову у цій частині можуть настати негативні наслідки, які за своєю суттю будуть гіршими ніж ті, що можуть настати у випадку задоволення заяви.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, вважає, що суд дав вірну правову оцінку оскаржуваним розпорядженням та тим наслідкам, які спричиняють вказані розпорядження, враховує також, що у відповідача жодних питань стосовно якості виготовленої позивачем продукції (кисню медичного) не виникало, в установлено порядку фактів неякісності цієї продукції не виявлено.

Отже суд вірно встановив, що без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову як для позивача, так і інших осіб можуть настати певні негативні наслідки, які за своєю суттю будуть гіршими ніж ті, що можуть настати у випадку задоволення заяви.

І в даному випадку зупинення дії розпоряджень від 14.02.2018 не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовується лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду від 26.02.2018 відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі №808/675/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко