Постанова № 74484456, 06.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2018 рокусправа № 808/239/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Щербак А.А.

судді: Баранник Н.П. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018р. (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018р. позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу №105 від 06.10.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що судом першої інстанції не враховано те, що значення має дата первинного встановлення інвалідності, а не повторний огляд, а позивачу 3 групу інвалідності було встановлено 05.04.2006р. В той же час п. 2 Постанови кабінету міністрів України від 28 травня 2008р. №499 встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги згідно цієї постанови здійснюється у випадках отримання інвалідності після 01 січня 2007р.

Також зазначено, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач проходив строкову службу, та те, що обов'язковою вимогою для отримання одноразової грошової допомоги є факт встановлення інвалідності або в період проходження строкової військової служби або не пізніше трьох місяців після звільнення з строкової військової служби.

Представник відповідача Вологжаніна О.Д. апеляційну скаргу підтримала.

Позивач направив заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, 05 квітня 2006 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконання інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №039593.

03 квітня 2012 року позивачу безстроково встановлено 2 групу інвалідності, у зв'язку з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АД №180225.

У зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 №105, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.10.2017 №105, вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової допомоги стало наступне:

- одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, проте, ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місяціний термін;

- зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін;

- ОСОБА_1 звернувся за допомогою 10.03.2016, що перевищує трирічний термін для реалізації права на допомогу.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності пов'язану з травмою та пораненням, отриманими під час виконання обов'язків військової служби.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що враховуючи те, що ч.8 ст.16-3 Закону №2011 набула чинності з 01.01.2014, то не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у 2012 році, останній має право на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3-х років починаючи з 01.01.2014, що у повній мірі відповідає ч.1 ст.58 Конституції України.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 визначено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

З огляду на це, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, то відповідно питання про наявність/відсутність підстав для призначення позивачу грошової допомоги повинно вирішуватись за законодавством, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату встановлення інвалідності - 03.04.2012.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній станом на 03.04.2012) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:

27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,

а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі:

33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 03.04.2012 за результатами проведеного медичного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, яка виникла внаслідок виконання обов'язків військової служби, у зв'язку з чим позивач з 03.04.2012 набув права на одержання одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку №499.

Щодо доводв апеляційної скарги про те, що одноразова грошова допомога не може бути призначена позивачу через те, що інвалідність була встановлена понад 3-місячник строк після звільнення позивача з військової служби.

Судом першої інстанції вірно було ззанапчено, що виходячи з буквального тлумачення положень ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та пп.2 п.2 Порядку №499 право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Вказане твердження узгоджується з практикою Верховного Суду України викладеної в постанові суду від 18.11.2014 у справі №21-446а14.

Щодо посилання відповідача на ч.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 8 Порядку №975, відповідно до яких у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Матеріалами справи підтверджується, що первинно позивачу було встановлено 3 групу інвалідності у 2006 році, а в 2012 році встановлено 2 групу інвалідності, тобто зміна групи інвалідності відбулась більш ніж на протязі двох років після первинного встановлення інвалідності.

Проте, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що станом як на 2006 рік так і на 2012 рік положення ч.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку №975 не існували у законодавстві, а відповідно і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, вказані положення можуть розповсюджуватись виключно на питання здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, а в даному випадку позивач звертався до відповідача виключно з питання призначення одноразової грошової допомоги у перше. Доказів на підтвердження того, що позивачу призначалась та виплачувалась одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням у 2006 році ІІІ групи інвалідності матеріали адміністративної справи не містять, як і не містить таких відомостей оскаржуваний протокол МО України.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному протоколі на ч.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності виникло у ОСОБА_1 03.04.2012, а звернувся позивач за отриманням такої допомоги 10.03.2016, що відображено у протоколі МО України від 06.10.2017 №105.

04.07.2012 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців».

Цим Законом було доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3, частина 8 якої передбачала, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Судом першої інстанції було вірно взято до уваги те, що ухвалений 04 липня 2012 року Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» набув чинності лише з 01.01.2014, а до 01.01.2014 чинне законодавство України не містило строків для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно із ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, судом першої інстанції вірно враховано те, що ч.8 ст.16-3 Закону №2011 набула чинності з 01.01.2014, то не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності у 2012 році, останній має право на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3-х років починаючи з 01.01.2014, що у повній мірі відповідає ч.1 ст.58 Конституції України.

Позивач звернувся за отримання одноразової грошової допомоги 10.03.2016, тобто у межах 3-річного строку встановленого на реалізацію такого права частиною 8 статті 16-3 Закону №2011.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 06 червня 2018року.

Головуючий суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш