Рішення № 74484360, 25.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4153/17

№ 2/183/505/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 про:

- визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) розміром 5,67 умовних кадастрових гектарів, грошовою вартістю 212 730 грн. 00 коп., із земель колишнього АКО КСП «Мир» Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата - ОСОБА_3, померлого 16 березня 2015 року,

встановив:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 березня 2015 року помер ОСОБА_3, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 є рідним братом померлого ОСОБА_3 ОСОБА_3 за час життя, з січня 1997 року працював та був членом Аграрно-колективного об’єднання колгосп «Мир» (далі по тексту - АКО КСП «Мир»). 02 квітня 1995 року АКО КСП «Мир» виданий Державний акт на право колективної власності на землю, серія ДП Нв № 000016. У 1997 року проведено паювання землі АКО КСП «Мир» між її членами та надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) площею 5,67 умовних кадастрових гектарів. Враховуючи те, що на момент отримання АКО КСП «Мир» Державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 був членом цього підприємства, а тому він, як і всі інші члени цього підприємства мав право на отримання земельного паю. До проведення розпаювання ОСОБА_3 не звертався до загальних зборів членів АКО КСП «Мир» з питанням щодо внесення його до списку, оскільки не знав про те, що його не внесли до списків. Однак, має право на земельну частку внаслідок того, що був членом АКО КСП як на час видачі акту, так і на час розпаювання земель. ОСОБА_3 за життя не склав заповіт, так як помер у ранньому віці - 39 років. Оскільки позивач є спадкоємцем другої черги, спадкоємець першої черги відмовилася від спадщини на його користь, позивач має право визнати право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. 23 червня 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3, однак постановою №71/02-31 від 23 червня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай), розміром 5,67 га, розташовану на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначає, що оскільки, за життя брат позивача не знав про те, що його не внесено до списку осіб - членів АКО КСП «Мир», які мають право на отримання земельної частки (паю), позивач звертається за захистом до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В судове засідання позивач, його представник не з’явилися. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, представник подав заяву про розгляд справи у відсутність представника. Не заперечив проти задоволення позову. Відзив на позов не подав.

Відповідач-2, його представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності, відзив на позов не подавали.

Третьою особою надано суду заяву, згідно з якою остання просила розглядати справу у свою відсутність. Не заперечила проти задоволення позову. Пояснень не подала.

Судом в судовому засіданні 05 жовтня 2017 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 спадкову справу після смерті ОСОБА_3, отриману судом 24 жовтня 2017 року.

09 листопада 2017 року судом витребувано від Новомосковської РДА, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області докази. Докази отримані судом 30 листопада 2017 року та 08 грудня 2017 року.

04 квітня 2018 року судом отримано заяву про зміну підстав позову, в якій, окрім іншого заявлено про залучення відповідача-2 - Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, прийняту судом до провадження 25 квітня 2018 року.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 16 березня 2015 року помер ОСОБА_3, який на момент смерті проживав один за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кайдацька, 25 /а.с.6, 7, 36/.

ОСОБА_1 є рідним братом померлого ОСОБА_3 /а.с.37, 39/.

02 квітня 1995 року Аграрно-колективному об’єднанню колгоспу «Мир» виданий Державний акт на право колективної власності на землю, серія ДП Нв № 000016 /а.с.53/.

За час життя ОСОБА_3, з січня 1997 року по 26 лютого 1998 року працював та був членом АКО КСП «Мир» /а.с.87, 88/.

Також, у 1997 року проведено паювання землі АКО КСП «Мир» між її членами та надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) площею 5,67 умовних кадастрових гектарів /а.с.10, 53/. На момент розпаювання земель АКО КСП «Мир» Державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 був членом цього підприємства, однак в списку пайщиків не значиться /а.с.10, 53/. Нормативно-грошова оцінка паю АКО КСП «Мир» станом на 01 січня 2018 року становить 212730,00 грн. /а.с.86/.

ОСОБА_3 за життя заповіт не склав /а.с.47/.

10 вересня 2015 року спадкоємець за законом першої черги – мати померлого, ОСОБА_4 подала заяву про відмову від спадщини за законом на користь позивача /а.с.31, 38/.

10 вересня 2017 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 /а.с.32/.

23 червня 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 /а.с.33/.

Постановою нотаріуса №71/02-31 від 23 червня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай), розміром 5,67 га, розташовану на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області /а.с.34/.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність спору щодо спадкових прав позивача.

Розглядаючи позовні вимоги суд виходить з такого.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарськими підприємствами і організаціями» № 720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додаються до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Суд зазначає, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого є особа. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року.

У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списків, що додається до державного акта про право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення особи, яка була членом КПС на час передачі в колективну власність землі, до списку-додатку до державного акту на право колективної власності на землю, не може позбавити її права на земельну частку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку(пай), також є свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку(пай), а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Суду не надано даних про отримання ОСОБА_3 відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай).

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскільки ОСОБА_3 на час паювання земель був членом КСП, сертифікат не отримав, у нього виникло право на отримання на земельної частки (паю) КСП.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Ч.1 ст.1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Ст.1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч.1 ст.1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ст.1273 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч.2 ст.1274 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, суду доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 будучи членом АКО КСП «Мир» та його співвласником на законних підставах набув право на земельну частку (пай) розміром 5,67 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього АКО КСП «Мир». Та оскільки наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується факт набуття спадкодавцем за життя права на земельну частку, враховуючи, що позивач, як спадкоємець другої черги за законом своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини, а інший спадкоємець першої черги відмовився від прийняття спадщини, підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом вказано відсутність доказів на підтвердження права власності, чим порушуються спадкові права позивача, інші особи, які мають право на спадщину за законом чи заповітом, у відповідності до матеріалів спадкової справи, з урахуванням доказів, отриманих судом – відсутні, суд приходить до висновку, що аргументи позивача обґрунтовані підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, норми права, на які посилається позивач в обґрунтування позову підлягають застосуванню до даних правовідносин і наявні підстави для визнання за позивачем права на пай, належне померлому в порядку спадкування за законом, а тому - позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП НОМЕР_1) до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченко, 43; ЄДРПОУ 04338463), Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; ЄДРПОУ 04052324), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_2 (пл. Героїв, буд. 1, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; свідоцтво № 2511) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 5,67 умовних кадастрових гектарів, грошовою вартістю 212 730 грн. 00 коп., із земель колишнього Аграрно-колективного об’єднання колгоспу «Мир» Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_3, померлого 16 березня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов