Рішення № 74484121, 31.05.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7699/17

2/212/789/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Чорного І.Я.;

з участю секретаря судового засідання Водоп`янової Ю.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільній справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "АСК" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «АСК» та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заробітну плату у розмірі 6103 гривень та моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2017 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з 28 квітня 2017 року він був працевлаштований у відповідача ОСОБА_4 господарство «АСК» по виконанню робіт по господарству в якості охоронника складських приміщень та сільськогосподарської техніки. Трудові відносини між сторонами були оформлені договором підряду №28/04/17-1 від 28 квітня 2017 року. Посилається на те, що укладеним договором підряду не було обумовлено розмір оплати за виконану роботу, однак в п.9 договору зазначено, що у всіх питаннях, що не обумовлені даним договором сторони керуються чинним цивільним законодавством України. В період роботи позивача, в порушення вимог чинного законодавства відповідач безпідставно занижував розмір його заробітної плати до 1500-1800 гривень в місяць в той час коли мінімальний розмір заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» становив 3200 гривень. На вимоги позивача здійснити виплату заробітної плати виходячи з розміру заробітної плати відповідач не відреагував. 21 вересня 2017 року договір підряду був розірваний укладенням між сторонами додаткової угоди. За період з 28.04.2017 року по 21.09.2017 року позивачу не було доплачено до середнього заробітку за травень - 1248 гривень, за червень - 1363 грн., за липень - 1592 гривень, за серпень - 1900грн., всього 6103 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В зв`язку з неправомірними діями відповідача позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю позивач переносить моральні страждання і переживання. Змушений змінити звичний ритм життя та витрачати час за захист свого права. З вини відповідача позивач змушений був залишити роботу та втратити джерело існування. Внаслідок недоплати відповідачем заробітку позивач і його сім'я були обмежені в матеріальних можливостях.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що протягом дії Договору підпряду, укладеного між позивачем та ФГ «АСК» оплата виконаних позивачем робіт здійснювалася відповідачем на користь позивача, відповідно до даного договору, один раз на місяць на підставі відомостей виплат за цивільно-правовим договором. Тобто правила, закріплені КЗпП відносно оплати праці працівників, що працюють на підставі трудових угод як цивільно-правових договорів, не застосовуються. Оплата подібної роботи будується на підставі положень ЦК. Враховуючи те, що за умовами договору підряду позивач взяв на себе обов'язок виконувати певну роботу та здавати її за актами приймання виконаних робіт з отриманням плати за виконану роботу згідно актів виконаних робіт, доказів того, що позивач був зобов'язаний додержуватись трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку суду не надано, вважає, що між сторонами в даному випадку виникли цивільно-правові відносин, на які не поширюються положення трудового законодавства щодо оплати праці не нижче встановленого державою мінімального розміру. В зв`язку з наведеним просить в задоволенні позову відмовити.

З’ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору підряду №28/04/17-1 від 28 квітня 2017 року, укладеного між: замовником: ОСОБА_4 господарство «АСК» та підрядником: ОСОБА_1 ОСОБА_5 доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконувати у відповідності до умов договору роботу, а ОСОБА_5 зобов’язується приймати та оплачувати цю роботу. Підрядник виконує роботи на території господарства. Підрядник не претендує на оплату днів тимчасової непрацездатності у результаті нещасного випадку чи хвороби при виконанні цих робіт (Розділ 1.). Характер робіт, що виконуються Підрядником – роботи по господарству, строк виконання: з 28.04.2017 року, строк дії договору: до 31.12.2017 року (Розділ 2 та 3). Права Підрядника: отримати від ОСОБА_5 оплату за виконану роботу в передбаченому договором розмірі та строк (Розділ 4). Вартість робіт за договором складає згідно актів виконаних робіт (Розділ 6). Здача-приймання робіт здійснюється сторонами за актом. Пункт здачі-приймання: територія ОСОБА_5 (Розділ 7). В разі невиконання або неповного виконання сторонами своїх обов’язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним цивільним законодавством України (Розділ 8).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 21 вересня 2017 року замовник: ОСОБА_4 господарство «АСК» та підрядник: ОСОБА_1 дійшли згоди розірвати Договір підряду № 28/04/17-1 від 28 квітня 2017 року укладений між сторонами.

В розпорядження суду представником відповідача надано акти приймання-здачі виконаних робіт, які було підписано сторонами протягом дії договору підряду №28/04/17-1 від 28 квітня 2017 року, а саме 28.04.2017 р., 31.05.2017 р, 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 31.08.2017 р. та 21.09.2017 р., якими сторони погоджували перелік та вартість виконаних робіт (наданих послуг) позивачем. Відповідно до змісту вказаних актів позивач виконував наступні роботи та послуги: різна робота по господарству (підсобна), чергування на полі, скошування трави, мийка ємностей, перекидання зерна на складах.

До вищевказаних актів приймання-здачі виконаних робіт долучено відомості виплат по ЦПР про нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 коштів за виконану, відповідно до актів роботу. Зокрема, відповідно до вказаних відомостей в травні 2017 року позивач ОСОБА_1 отримав 338,10 грн., в червні 2017 року – 1915,90 грн., в липні 2017 року – 1803,20 грн., в липні 2017 року – 1577,80 грн., в серпні 2017 року – 1352,40 грн. та у вересні 2017 року – 788,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13 зокрема зазначено, що досліджуючи договори суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договори підрядного типу належать до договорів на виконання робіт, в яких важливим для сторін є не процес виконання роботи, а її результат. На відміну від робіт, послуги характеризуються тим, що мають нематеріальний характер, тісно пов'язані з особою виконавця та процесом виконання ним певних дій або здійсненням певної діяльності.

Виходячи із досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено фактично укладення цивільно-правової угоди між сторонами – договору підряду № 28/04/17-1 від 28 квітня 2017 року на виконання певної роботи (роботи по господарству) та на певний час з 28.04.2017 року по 31.12.2017 року).

Водночас суд не приймає посилання позивача ОСОБА_1 на те, що між ним та відповідачем було укладено трудовий договір та він виконував функції охоронника на даному підприємстві, оскільки в підтвердження даної обставини суду не було надано належних та допустимих доказів.

Позивач не заперечував, при розгляді справи в суді факту отримання коштів від відповідача, відповідно до відомостей в період дії договору з квітня по вересень 2017 року. Крім цього позивач пояснював, що при укладенні договору підряду в нього вимагали лише паспорт та жодних записів в його трудову книжку відповідачем зроблено не було.

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 виконував відповідні роботи та надавав послуги ФГ «АСК», внаслідок чого за цивільно-правовою угодою йому оплачувався результат праці, а не його процес, що оформлялося щоразу актами виконаних робіт, по яких і здійснювалася оплата наданих підприємству послуг.

Враховуючи те, що за умовами спірного договору підряду позивач взяв на себе обов'язок виконувати роботу по господарству та здавати її за актами приймання виконаних робіт з отриманням плати за виконану роботу згідно актів виконаних робіт, доказів того, що позивач був зобов'язаний додержуватись трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку не надано, слід дійти висновку про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, на які не поширюються положення трудового законодавства щодо обов`язку оплати праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.

За таких обставин в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України позивачем не було доведено в чому полягає неправомірність дій відповідача, наявність моральної шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, відтак в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства "АСК" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено та підписано 05 червня 2018 року.

Суддя: І. Я. Чорний