Рішення № 74483844, 04.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8879/17

Провадження № 2/201/1481/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору про надання правової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

21.06.2017р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної школи в сумі 2000 грн. і моральної шкоди в сумі 5000 грн., завданої внаслідок невиконання договору про надання правової допомоги (а.с. №2-5).

Ухвалою суду від 23.10.2017р. справу було передано за підсудністю (за місцезнаходженням офісу відповідача) до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. № 73).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.03.2018р. ухвала суду першої інстанції скасована і справу повернуто для продовження розгляду (а.с. № 97, 98).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею з адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги від 22.07.2016р., предметом якого є ведення справи з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2008р. про стягнення заборгованості в сумі 24 943грн. 42коп. з боржника ОСОБА_3, виконавче провадження по якому перебуває у Красногвардійському ВДВС ДМУЮ.

На виконання умов договору позивачка сплатила частину гонорару у розмірі 500грн. з обумовленої у 2000 грн. Решту суми відповідно до умов договору сплатила частинами по 500 грн. 12.08.2016р., 30.08.2016р. та 06.09.2016р. Відповідач умови договору не виконав, її інтереси у виконавчому провадженні не захистив, участі у проваджені не приймав, з матеріалами виконавчого провадження не ознайомлювався. На її звернення щодо результатів правової допомоги, адвокат ОСОБА_2 надав копії адвокатських запитів, в яких просив повідомити про стадію виконавчого провадження. Доказів їх направлення, а також відповідей на запити не надав. На власне звернення до УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області вона отримала відповідь від 25.01.2017р. про те, що виконавче провадження № 49466585 з примусового виконання виконавчого листа № 2/573/2008 від 10.03.2012р., виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, закрито і постановою державного виконавця від 05.01.2017р. виконавчий документ повернуто стягувачу.

Отже, адвокат не виконав умови договору про надання правової допомоги, тому посилаючись на норми ст.ст. 526, 607, 611 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2000 грн. і моральну в сумі 5000 грн., завдану внаслідок невиконання умов договору про надання правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. 20.07.2017р. надав письмові заперечення на позов (а.с. № 27-28), в яких відзначив, що його діяльність як адвоката регулюється виключно Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики. На означені правовідносини не розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», а тому позовні вимоги є безпідставним та не направлені на захист прав споживача.

Вважає помилковим посилання позивачки на норми ст.ст. 526, 609, 611 ЦК України, як на підстави стягнення моральної і матеріальної шкоди, оскільки предметом договору є виконання реалізація прав і дотримання обов’язків, передбачених ст.ст. 9, 12 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.19, 20, 21, 22, 23, 27, 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ст.ст. 6, 14, 25, 31, 33, 36, 46, 48, 50 Правил адвокатської етики. Крім того, на виконання договору він вивчив нормативно-правові акти, надав юридичні консультації ОСОБА_1, на її прохання склав від її імені заяву до Київської державної інстанції, наступного дня склав і відправив до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ адвокатський запит про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження. Потім додатково направив ще сім адвокатських запитів, але відповіді не одержав. Наступний адвокатський запит на адресу вже Дніпровського міського управління юстиції був підготовлений 16.03.2017р., але не відісланий, оскільки 17.03.2017р. позивачка прибула до його офісу і повідомила, що місяць тому їй був повернутий виконавчий лист. Надати його ОСОБА_1 відмовилась. Через п'ять днів, а саме 22.03.2017р. він поштою отримав від ОСОБА_1 пропозицію про розірвання договору від 22.07.2016р, в якій вона просила повернути гонорар, з огляду на те, що адвокат відмовився від особистої зустрічі з державним виконавцем. Отже, з 22.03.2017р. відповідач припинив роботу за договором за ініціативою клієнтки.

Доводи позивачки щодо неналежного виконання договору вважає безпідставними, оскільки він не зобов’язувався зустрічатись з державним виконавцем ані у договорі, ані усно, додаткові кошти за це не отримував. Гонорар отримав за обумовлену договором роботу, відповідно до вимог ст.ст. 28, 29, 30 Правил адвокатської етики і ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Окрім того, у порушення ч. 5 ст. 17 Правил адвокатської етики, ОСОБА_1 не надала йому отримані нею у лютому 2017р. у Красногвардійському ВДВС ДМУЮ документи про повернення виконавчого листа, відмовились їх надати і 17.03.2017р., чим сама вчинила перешкоди в наданні їй послуг.

Відповідач також зазначає, що не зважаючи на незаконні вимоги позивачки про повернення гонорару, він з огляду на її важке матеріальне становище, запропонував повернути їй 1200грн., про що повідомив її рекомендованим листом від 03.04.2017р., запропонувавши отримати гроші в офісі. Але позивачка відмовилась отримувати відповідь. 19.05.2017р. він вдруге надіслав їй листа, але ОСОБА_1І згідно відмітники поштового відділення відмовилась від отримання кореспонденції.

З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачка 31.05.2018р. надала відзив на заперечення, в якому зазначила, що до відповідача вона звернулася за оголошенням в газеті «Бесплатка», сподіваючись на отримання гарантовано якісної юридичної допомоги. Передала йому у день підписання договору (22.07.2016р.) копії документів: виконавчого листа від 04.04.2008р., ухвали суду від 20.08.2008р., ухвали суду від 20.09.2012р., ухвали суду від 19.07.2016р. Адвокат пообіцяв стягнути 24 939грн.41коп. на її користь.

Позивачка вважає, що адвокат, скориставшись її довірою, отримав від неї 2000грн. Після чого, на її вимоги пред'явити докази відправлення запитів до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ відреагував імпульсивно, пояснивши, що він не зобов’язаний це робити. Тому вона більше до нього не зверталася, доки 02.02.2017р. не отримала виконавчий лист. Того ж дня (не в березні 2017р., як вказує відповідач) прибула з листом до його офісу, адвокат перебував на робочому місці. Вона пояснила, що його послуг не потребує, просила повернути гроші, на що ОСОБА_2 відмовився. Через два тижні, вона знову прийшла до відповідача з вимогою про повернення грошей, але ОСОБА_2 знову їй відмовив. Тому вона направила йому вимогу про розірвання договору і повернення коштів.

Зауважує, що вона неодноразово просила адвоката скласти і відправити до виконавчої служби клопотання про розшук боржника ОСОБА_3, оскільки той переховувався від правоохоронних органів, але відповідач цього не зробив.

Через бездіяльність відповідача позивачка витратила зайві кошти, була вимушена розшукувати офіс адвоката, мала сплатити державне мито по виконавчому провадженню, сплатила кошти на складання цього позову. При цьому, позивачка вказує, що вона має захворювання, перенесла інфаркт, тому вважає її вимоги про сплату моральної шкоди в сумі 5000грн. обґрунтованими.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання 04.06.2018р. надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі в спрощеному провадженні, позовні вимоги просила задовольнити повністю (а.с. № 128).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 04.06.2018р. також надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі в спрощеному провадженні, у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. № 130).

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приймаючи до уваги, що категорія пред’явленого позову підпадає під розгляд справи в спрощеному провадження, та з урахуванням того, що сторони надали суду 04.06.2018р. заяви про розгляд справи за їх відсутністю, то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 274 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами з винесенням по справі рішення в спрощеному провадженні за правилами глави 10 розділу III ЦПК України.

Суд, з’ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як встановлено судом ОСОБА_1 уклала з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги від 22.07.2016р., відповідно до умов якого доручила адвокатові на підставі ст.ст. 9, 12 Закону України «Про виконавче провадження» вести всі справи зі стягнення заборгованості в сумі 24 939грн. 42 коп. зі ОСОБА_3 у виконавчому провадженні, яке перебуває на виконанні у Красногвардійському ВДВС Дніпропетровського МУЮ (а.с. № 8).

На виконання умов договору позивачка сплатила частину гонорару у розмірі 500грн. з обумовленого у 2000 грн. Решту суми відповідно до умов договору, частинами по 500грн. сплатила 12.08.2016р., 30.08.2016р. та 06.09.2016р. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується виданими ним довідками (а.с. № 9, 10). Отже, позивачкою повністю виконані умови договору про надання правової допомоги.

Відповідачем - адвокатом ОСОБА_2 на підтвердження умов виконання договору надано копії адвокатських запитів до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 24 939грн. 41коп. від 23.07.2016р.. від 18.08.2016р., від 30.08.2016р., від 21.09.2016р., від 02.11.2016р., від 23.12.2016р., від 19.01.2017р. і від 16.02.2017р. (а.с. № 11 – 14, 35 – 42).

Окрім того, відповідач вказує, що на виконання договору він надав юридичну консультацію ОСОБА_1, на її прохання склав від її імені заяву до Київської державної інстанції.

Але суд не може прийняти їх до уваги, оскільки згадані послуги не мають відношення до предмету договору про надання правової допомоги від 22.07.2016р.

Як видно зі змісту запитів, зокрема, з останнього, адвокат вказує, що він сім разів подавав адвокатські запити про рух виконавчого провадження, але до цього часу, відповіді не одержав. Тому восьмий раз просить повідомити його про рух виконавчого провадження. Докази направлення запитів відповідач не надав.

Як зазначає відповідач, наступний адвокатський запит ним був підготовлений 16.03.2017р., але не відісланий, оскільки 17.03.2017р. позивачка його повідомила, що місяць тому виконавчий лист їй був повернутий.

На власне звернення, направлене позивачкою у порядку Закону України «Про звернення громадян» до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, отримала відповідь від 25.01.2017р. за № П-84-02 про те, що виконавче провадження № 49466585 з примусового виконання виконавчого листа № 2/573/2008 від 10.03.2012р. виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська закрито і постановою державного виконавця від 05.01.2017р. виконавчий документ було повернуто стягувачу (а.с. № 7).

22.03.2017р. відповідач отримав від ОСОБА_1 пропозицію про розірвання договору від 22.07.2016р, в якій вона просила повернути 2000 грн. (а.с. № 6).

Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із п. 3 ст. 19 Закону видами адвокатської, серед іншого, діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з п. 1, 3, 7, 11 ч. 1 ст. 20 цього Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб тощо; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Отже адвокати при здійсненні своїх повноважень наділяються спеціальними правами при здійсненні професійної діяльності, зокрема, правом звернення з адвокатськими запитами.

Відповідно до ст. 21 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат, зокрема, зобов'язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Згідно із ст. 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За правилами ст. 29 Закону дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов’язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний (зобов’язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов’язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається зі змісту договору, позивачкою доручено адвокатові вести її справи у виконавчому провадженню на підставі ст.ст. 9, 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 9 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент укладення договору) регулювався порядок ведення єдиного реєстру боржників. Статтею 12 цього Закону передбачені строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред’явлення їх до виконання, поновлення пропущеного строку.

Тобто, робота адвоката за змістом доручення і з урахуванням норм статей 9, 12 Закону, полягала у пред’явленні виконавчого документа до стягнення, поновленні пропущеного строку.

Як випливає зі змісту ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі припинення договору про надання правової допомоги оплата гонорару здійснюється за фактично виконану роботу адвокатом.

Як зазначає позивачка, жодних дій, спрямованих на виконання своїх обов’язків за договором адвокатом не вчинено.

Відповідачем надані суду документи, які, за його твердженням, були отримані ним при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 4966585: копія виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2008р., копія супровідного листа Амур-Нижньодніпровського ВДВС ДМУЮ від 27.04.2015р., копія ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.08.2008р. про оголошення боржника ОСОБА_3 у розшук; копія ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2012р. про видачу дублікату виконавчого листа, копія ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.07.2016р. про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Красногвардійського ВДВС ДМУЮ , копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу Красногвардійського ВДВС ДМУЮ 18.08.2016р., де відправником вказаний ОСОБА_2, копія квитанції про надання поштових послуг від 21.09.2016р. про відправлення кореспонденцій на адресу Красногвардійського ВДВС ДМУЮ (а.с. 45 – 52).

Відповідачка ж стверджує, що копію виконавчого листа і вищевказаних ухвал суду від 20.08.2008р., від 20.09.2012р. та від 19.07.2016р. вона сама надала адвокатові 22.07.2016р. у день підписання договору.

Позивачкою були оскаржені дії адвоката ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області.

Рішенням дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 21.12.2017р. відмовлено у порушені дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 за відсутністю ознак дисциплінарного проступку адвоката (а.с. № 111).

Як вбачається з рішення КДКА Дніпропетровської області, адвокат ОСОБА_2 в обґрунтування безпідставності скарги зазначив, що він в період з 22.07.2016р. по 22.03.2017р. надав ОСОБА_1 близько тридцяти відповідних консультацій та звітів; склав листа від її імені та склав і надіслав до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ вісім адвокатських запитів; склав скаргу на бездіяльність державного виконавця; ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 49466585 та скопіював необхідні документи: виконавчий лист від 04.04.2008р., супроводжувальний лист від 27.04.2015р., ухвалу суду від 20.08.2008р., ухвалу суду від 30.09.2012р., ухвалу суду від 19.07.2016р.

Робота адвоката була припинена виключно з ініціативи самої ОСОБА_1

Ознайомившись з матеріалами перевірки, дисциплінарна палата прийшла до висновку, що дії адвоката не містять ознак дисциплінарного проступку. При цьому, обсяг виконаної адвокатом роботи та копії складених ним документів свідчать про його участь у справі і сумлінне виконання ним своїх обов'язків в інтересах скаржниці.

Скаржницею не було надано для перевірки будь-яких документів, які б беззаперечно вказували на бездіяльність адвоката.

Приймаючи рішення щодо відсутності підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарна палата врахувала вимоги законодавства, регламентуючого діяльність адвокатури. Зокрема, п. 7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, відповідно до якого адвокат не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов’язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може гуртуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Згідно зі ст. 70 Правил адвокатської етики, щодо відносин, дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості, при цьому дисциплінарні органи адвокатури України при застосуванні дисциплінарних стягнень мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.

Оскільки згідно із ч. 3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, дисциплінарна палата дійшла висновку, що претензії щодо порушення адвокатом умов договору про надання правової допомоги і вимоги з повернення отриманого гонорару, представляють собою спір, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Суд зазначає, що Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим з’їздом адвокатів України 17.11.2012р. (діяли на момент укладення угоди) визначено, що ці Правила слугують обов’язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих професійних прав та обов’язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами України, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (преамбула).

Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його (ст. 1 Правил).

Як визначено у ст. 27 Правил адвокатської етики кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред’являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов’язків.

Згідно зі ст. 28 Правил гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно зі ст. 30 Правил право адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 32 Правил в договорі про надання правової допомоги має бути передбачено право клієнта в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом в односторонньому порядку;

В договорі можуть бути визначені умови виплати гонорару за таких обставин. Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права.

Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати договір з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з’ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання договору, і якщо вони пов’язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, - пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження договору, якщо це об’єктивно відповідає інтересам клієнта.

Згідно зі ст. 36 Правил, при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов’язаний: повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов’язаних з виконанням доручення; поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Надаючи правову оцінку умовам договору, суд зазначає, що договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, позивачка погодилася з умовами та розміром гонорару адвоката, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), умови правочину не оспорюються позивачкою.

Позивачка на виконання умов договору, сплачувала після підписання договору, гонорару частинами по 500 грн. 12.08.2016р., 30.08.2016р. та 06.09.2016р.

Питання про розірвання договору впродовж цього часу позивачкою не порушувалося аж до доти, поки вона не отримала повідомлення від Управління ДВС від 25.01.2017р. про повернення виконавчого листа.

03.04.2017р. адвокат ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 листа, в якому зазначив, що на виконання договору він вивчив нормативно-правові акти, надав юридичні консультації, склав від її імені бажану заяву до Київської державної інстанції, наступного дня відправив до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ адвокатський запит щодо надання інформації про хід виконавчого провадження. Потім направляв ще сім адвокатських запитів, але відповіді не одержав.

Вказав у листі, що 17.03.2017р. позивачка, перебуваючи в його офісі, повідомила, що місяць тому отримала виконавчий лист для повторного пред’явлення. Надати його відмовилась. 22.03.2017р. він отримав від позивачки пропозицію про розірвання договору і повернення 2000 грн. з мотивів відмови адвоката особисто зустрічатися з державним виконавцем. Зазначив, що такої домовленості між ними не було, оплата за договором отримана ним з передбачених законом підстав, 02.02.2017р., як зазначала позивачка, вони не зустрічалися, вимога про розірвання договору є перешкоджанням його роботі, вимога про повернення гонорару є незаконною.

Разом з тим, враховуючи фінансовий стан позивачки, запропонував повернуті 1200 грн., які вона можете отримати у його офісі. До листа додав копії адвокатських запитів і проекту листа до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України про отримання грошового вкладу (а.с. № 33,34).

19.05.2017р. адвокат вдруге направив листа на адресу ОСОБА_1 з аналогічним змістом. Між тим, означені листи повернуті поштою у зв’язку із закінченням терміну зберігання (а.с. № 30,32).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Проте, за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.

Відповідачем, на підтвердження виконання договору надані адвокатські запити про стан виконавчого провадження. Суд враховує, що у відповідача відсутні докази їх направлення. Але, разом із тим, відповідачем надане рішення КДКА Дніпропетровської області, яке містить посилання на досліджувані дисциплінарною палатою проекти листів, скарг, складених адвокатом, копій процесуальних документів, що були наявні у адвоката. Ці документи долучені відповідачем при розгляді даної справи.

Суд приходить до висновку, що позивачкою на підтвердження власних доводів про невиконання договору не надано відповідних доказів. Повідомлення від Управління ДВС про те, що виконавчий лист повернуто є результатом завершальної стадії виконавчого провадження, а не свідченням неналежного виконання договору про надання правової допомоги.

Суд звертає увагу позивачки на те, що нею дещо помилково сприймається очікуваний результат послуг за договором правової допомоги. Реалізація адвокатом своїх повноважень в межах доручення не завжди являє той бажаний для клієнта результат, який він хоче отримати.

Так, у позові ОСОБА_1 вказує, що вона заручилася обіцянкою адвоката про те, що заборгованість буде стягнута зі ОСОБА_3 на її користь. Проте, зазначене може бути кінцевим результатом виконання рішення суду, але не є предметом договору про правову допомогу.

Зокрема, у статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011р. № 3460-VI міститься поняття правових послуг. Це надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Отже, правова допомога є послугою, яка може включати певний обсяг дій, направлених на реалізацію і захист прав, свобод та законних інтересів особи, її представництво у судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування. Обсяг таких дій (повноважень адвоката), порядок їх реалізації передбачений договором з адвокатом і нормами чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне зауважити на правову позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 25.01.2018р. (справа № 750/3888/16-ц, провадження № 61-1811св18) про те, що навіть факт накладення на адвоката дисциплінарного стягнення не позбавляє його можливості отримати оплату наданих юридичних послуг, за відсутності доказів, які б підтверджували наявність підстав для відповідальності за завдання збитків замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов договору про надання послуг за плату з його вини.

Як було зазначено вище, згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з приписів норм ст.ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежним виконанням договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду справи доводи позивачки про невиконання відповідачем умов договору, неналежне виконання професійних обов’язків, порушення Правил адвокатської етики не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченого йому гонорару в сумі 2000грн. за договором про надання правової допомоги від 22.07.2016р., що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, то вони похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні яких судом відмовлено. Отже, частина позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, задоволенню також не підлягає.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачка при подачі позову не сплачувала судові витрати, помилково вважаючи, що її вимоги та правовідносини у цій справі регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”, але у задоволенні її позовних вимог відмовлено, судові витрати у цій справі по сплаті судового збору слід стягнути з позивачки на користь держави у розмірі 1280грн. (по 640грн. за кожну з позовних вимог - за ставками судового збору на 2017р., коли подано позов).

До висновку про те, що до правовідносин у цій справі не застосовуються норми Закону України ”Про захист прав споживачів” суд дійшов з аналізу п.22 ч.1 цього Закону, де дано визначення поняття „споживач” та з аналізу ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Такі самі висновки містить узагальнення по судовій практиці з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.), зроблене ВСУ, де зазначено, що ЗУ„Про захист прав споживачів” не застосовується до відносин із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій, а також до відносин із надання професійної юридичної допомоги адвокатами.

На підставі вищевищевикладеного, керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим з’їздом адвокатів України 17.11.2012р., ст.ст. 204, 627, 903 ЦК України, правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ від 25.01.2018р. (справа № 750/3888/16-ц, провадження № 61-1811св18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 274, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору про надання правової допомоги – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1280грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя: Ткаченко Н.В.