Рішення № 74483736, 15.05.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

15 травня 2018 року справа № 823/732/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 – особисто;

представника позивача: ОСОБА_2 – за ордером;

відповідача: не з’явилась;

представника третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4: ОСОБА_5 – за довіреностями;

представника третьої особи ОСОБА_6: ОСОБА_3 – за довіреністю;

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, в якій, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить:

- зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 прийняти заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) про державну реєстрацію прав на їх обтяжень від 18.01.2018 №26334804 та зареєструвати в Державному реєстрі речових прав новим іпотекодержателем ОСОБА_1, незважаючи на наявність поданих в порядку черговості заяв боржників та будь-яких інших третіх осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2018 між ним та ПУАТ «Фідобанк» який є повним правонаступником відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений 18.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 31.

У зв'язку із підписанням договору про відступлення права вимоги виникла необхідність внесення змін у Державний реєстр прав на нерухоме майно, а саме: заміни сторони іпотекодержателя з ВАТ «Ерстебанк» на ОСОБА_1, однак відповідачем зупинено розгляд заяви позивача з тих підстав, що 10.01.2018 представником ОСОБА_4, ОСОБА_5 подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій згідно ст. 25 п. 2 у державному реєстрі прав за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

23.01.2018 ОСОБА_5 повторно подано таку заяву. Подання нею таких заяв відбувається постійно, чим фактично створюються позивачу штучні перешкоди у реєстрації прав.

За твердженням позивача, відповідач, по завершенню 10 робочих днів та відсутності судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, зобов'язана поновити розгляд заяви про реєстрацію його як іпотекодержателя та фактично зареєструвати іпотекодержателем квартири.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач подала до суду заяву про визнання позову, в судове засідання не з’явилась, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

В силу п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за її відсутності.

Представник третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 подала до суду письмові пояснення, в яких заперечила проти задоволення позову.

Пояснення обґрунтовані тим, що позивач не може набувати у власність право вимоги за іпотечним договором, оскільки це не передбачено законодавством. Наполягала на тому, що свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_4 виконав у повному обсязі, тому перехід прав за іпотечним договором є незаконним.

На думку представника третіх осіб, заява власника про заборону вчинення реєстраційних дій може подаватись кожні 10 робочих днів без будь-яких обмежень у часі та кількості.

Крім того представник третіх осіб звернула увагу, що приватний нотаріус не мала права зупиняти державну реєстрацію та повинна була відмовити у державній реєстрації прав. Зазначила, що суд не має право втручатись у дискреційні повноваження відповідача та зобов’язувати його зареєструвати право.

Аналогічні пояснення надані суду в представником третьої особи ОСОБА_6, ОСОБА_3, який підтримав у судовому засіданні позицію представника третіх осіб ОСОБА_5

В судовому засіданні представники третіх осіб заперечили проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 18.01.2018 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Фідобанк», який є повним правонаступником відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк», укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений 18.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 31.

Як вбачається з додатку №1 до договору відбулось відступлення прав вимог відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» за: кредитним договором №014/2061/3/10965 від 29.02.2008, згідно якого позичальником виступав ОСОБА_4; за договором поруки №014/2061/3/10965/1 від 29.02.2008, згідно якого поручителем виступав ОСОБА_3; договором іпотеки №014/2061/3/10965 від 29.02.2008, згідно якого іпотекодавцями виступали ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Предметом іпотеки за договором №014/2061/3/10965 від 29.02.2008 є трикімнатна квартира, загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяви позивача, поданої 18.01.2018 за реєстраційним номером 26334804, про реєстрацію права іпотеки на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 прийнято рішення №39254316 про зупинення розгляду заяви.

Рішення прийнято на підставі п. 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 з посиланням на відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: у зв’язку з поданням власником майна заяви про заборону вчинення реєстраційних дій №26216291 від 10.01.2018.

З матеріалів справи вбачається, що заява про заборону вчинення реєстраційних дій подана 10.01.2018 представником ОСОБА_4 ОСОБА_5

Аналогічна заява подана ОСОБА_5 23.01.2018.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі – Закон №1952) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону №1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону №1952 відносить до державних реєстраторів нотаріусів.

Отже, нотаріуси є суб’єктами державної реєстрації прав, яким делеговано владні повноваження із вчинення реєстраційних дій.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1952 розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1)подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2)неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

З наведених вимог закону вбачається, що зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав може мати місце у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п. 14 названого порядку, на який посилалась відповідач приймаючи рішення №39254316 від 18.01.2018, у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

Зупиняючи своїм рішенням розгляд заяви про державну реєстрацію прав, відповідач вказала про подання власником заяви про заборону вчинення реєстраційних дій. Однак, це не може слугувати підставою для зупинення розгляду заяви, оскільки вимоги ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1952 стосуються виключно випадку подання саме заявником не всіх документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Зупинення розгляду заяви слід відрізняти від зупинення державної реєстрації прав, яка врегульована ст. 25 Закону №1952.

Так, за ч. 1 ст. 25 Закону №1952 проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

Отже, подання власником заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна є підставою для зупинення реєстраційних дій, а не зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно зупинила розгляд заяви позивача від 18.01.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 відновити реєстраційні дії та розглянути заяву ОСОБА_1

При цьому, суд не вбачає підстав для зобов’язання відповідача прийняти заяву ОСОБА_1, оскільки названа заява прийнята, а її розгляд зупинено.

Також суд відхиляє вимоги позивача про зобов’язання зареєструвати його новим іпотекодержателем, як передчасно заявлені, оскільки предметом даного спору є зупинення розгляду заяви позивача. Натомість, відповідачем не вирішувалось питання про державну реєстрацію права іпотеки, тому суд позбавлений можливості перебирати на себе повноваження державного реєстратора та вирішувати питання про державну реєстрацію обтяжень.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити про відсутність, станом на час розгляду справи, підстав для зупинення реєстраційних дій на підставі заяв ОСОБА_4 про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна, виходячи з таких міркувань.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 25 Закону №1952 передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

На переконання суду, положення Закону №1952 про заборону вчинення реєстраційних дій на підставі заяви власника щодо власного об'єкта нерухомого майна розраховані на одноразове застосування. Тобто, подання власником заяви має бути підкріплено відповідним судовим рішенням. В протилежному випадку реєстраційні дії продовжуються.

Зупинення державної реєстрації прав на підставі повторно поданої з тих самих підстав заяви власника положеннями закону не передбачено, оскільки має наслідком формальне зупинення реєстраційних дій.

Третіми особами, не заперечується відсутність рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій відносно об’єкта нерухомого майна. Зазначене рішення державному реєстратору протягом 10 робочих днів з моменту подання заяви від 10.01.2018 не надано.

За таких обставин, суд встановив відсутність підстав для зупинення державної реєстрації прав за заявою позивача.

Пунктами 1-5 ч. 1 ст. 18 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

З наведених положень Закону №1952 слідує висновок, що за відсутності підстав для зупинення розгляду заяви та зупинення державної реєстрації прав, державний реєстратор зобов’язаний прийняти одне з двох можливих рішень – про реєстрацію чи відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В контексті наведеного, враховуючи, що в ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження наявність підстав для зупинення розгляду заяви позивача чи зупинення державної реєстрації прав, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача за наслідками розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2018 №26334804, прийняти рішення про реєстрацію чи відмову в державній реєстрації відповідних прав, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки передбачає свободу розсуду останнього та можливість вибору варіанту поведінки.

Суд вважає необґрунтованими посилання третіх осіб щодо відсутності заборгованості позивача, можливі порушення під час оформлення відступлення права вимоги, оскільки адміністративний суд не уповноважений перевіряти законність набуття прав та правомірність укладення договорів. Судом надано оцінку виключно діям державного реєстратора у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відновити реєстраційні дії та розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2018 №26334804, за наслідками розгляду якої прийняти рішення про реєстрацію чи відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 5 червня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко