Рішення № 74483247, 05.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1939/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) 04.05.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- зобов'язати відповідача здійснити йому з 01.03.2017 перерахунок пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки УСБУ в Чернігівській області від 15.02.2018 № 13.

Позов мотивовано тим, що ГУПФ України в Чернігівській області пенсія йому призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Однак, відповідачем розрахунок пенсії здійснений без врахування грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначив, шо оскільки з вказаних сум ним було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то вони відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Ухвалою судді від 07.05.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що надана позивачем довідка не може бути підставою для перерахунку пенсії, оскільки видана за останні 25 календарних місяців перед місяцем звільнення. При цьому, в обґрунтування наведеного посилався на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 235/2874/17. Також вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії у випадку зміни розміру грошового забезпечення, однак з дати виходу позивача на пенсію і по 01.01.2018, зміна останнього не відбувалась.

Крім того, ГУПФ України в Чернігівській області заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі представника відповідача.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частини 2 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із пунктом 1 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки провадження по справі № 825/1939/18 відкрито відповідно до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні правові підстави для задоволення вищевказаного клопотання ГУПФ України в Чернігівській області.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в управлінні СБ України в Чернігівській області на посаді помічника начальника управління.

З 05.12.2013 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80% грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пенсія призначена з врахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад – 1600,00 грн.; оклад за військове звання – 135,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%) – 694,00 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань – 2429,00 грн.; надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення – 800,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень – 240,00 грн.; премія – 2595,99 грн. Всього: 8793,99 грн. Розмір пенсії становить 6795,19 (8493,99*80%).

Відповідно до заяви ОСОБА_1, УСБУ в Чернігівській області листом від 16.02.2018 за № 74/9/Б-10/14/433 надіслано позивачу довідку від 15.02.2018 № 13 про виплачені позивачу, в тому числі, суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.11.2011 по 30.11.2013 (а.с. 7-8).

Ознайомившись з її змістом, ОСОБА_1 19.02.2018 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії на підставі долученої до неї вищевказаної довідки, з урахуванням розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, які, на його думку, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується пенсія (а.с. 11-12).

Листом від 01.03.2018 за № 1627/03/Б-12 ГУПФ України в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки законодавством України, що регулює спірне питання, не передбачено обчислення пенсії з розміру вищевказаних виплат. Крім того, вказані виплати не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Також, вони не є обов’язковими щомісячними виплатами, не мають постійний характер, тому не повинні включатись в довідку для обчислення пенсії. Відповідачем зазначено, що пенсія ОСОБА_1 виплачується згідно з чинним законодавством (а.с. 9-10).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В Рішенні від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»(справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262; у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої цієї статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі – Постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням, одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою №1294. Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зокрема, відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Тобто, зазначені виплати є видами грошового забезпечення, які відповідно вимог Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, статтею 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, нараховані ОСОБА_1 УСБУ в Чернігівській області протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі № 559/3342/14-а (щодо щомісячної додаткової грошової винагороди), від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 (щодо матеріальних допомог), постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 495/6612/16-а, від 22.03.2018 у справі № 604/319/17, від 28.02.2018 у справі № 522/9660/16-а, від 20.03.2018 у справі № 683/2837/16-а, від 20.02.2018 у справі № 346/2949/17.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача на підставі наданих додаткових документів, відповідно до положень статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В матеріалах справи міститься копія довідки УСБУ в Чернігівській області від 15.02.2018 № 13, яка була надана позивачем до ГУПФ в Чернігівській області під час звернення із заявою для перерахунку пенсії, в якій зазначено про виплату ОСОБА_1 таких видів грошового забезпечення як: грошова допомога на оздоровлення (в липні 2012 року в сумі 8351,29 грн. та липні 2013 року 9055,70 грн.), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (в липні 2012 року в сумі 1600,00 грн. та липні 2013 року 1600,00 грн.), із яких сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 2% та які не враховані при розрахунку пенсії позивача (а.с. 8).

Тобто, в даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з доданими до неї документами, що підтверджують розмір фактично отриманих у складі грошового забезпечення сум, які безпідставно не враховані пенсійним органом під час призначення пенсії позивачу.

Доводи відповідача, з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 235/2874/17, щодо того, що ОСОБА_1 до заяви для перерахунку пенсії було додано довідку невстановленого зразка, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Аналогічні норми викладені в пункті 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Зокрема, відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.04.2014 по справі № 21-484а13.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин не можливо застосувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2018 у справі № 235/2874/17, оскільки як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, надана позивачем у даній справі довідка для перерахунку пенсії містить інформацію про нарахування в певному місяці грошового забезпечення у загальній сумі, проте складові цієї суми в ній не відображені.

Однак, в справі, що розглядається, позивачем надано для перерахунку пенсії довідку щодо нарахування ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення, з якого утримувались внески до Пенсійного фонду України, в тому числі, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення в чітко визначеній сумі, які виплачені позивачу протягом 24 місяців перед місяцем звільнення (в липні 2012 року та липні 2013 року. Звільнений – в грудні 2013 року).

Крім того, вищенаведені доводи не були наведені ГУПФ в Чернігівській області в листі від 01.03.2018 № 1627/03/Б-12 як підставу для відмови в перерахунку пенсії.

В свою чергу, частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на призначення пенсії за віком у правильному розмірі. Ухиляючись від здійснення перерахунку цієї пенсії, ГУПФ України в Чернігівській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, про яке позивач дізнався лише в березні 2018 року. Таким чином, посилання відповідача по недотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду є необґрунтованими.

Щодо дати, з якої відповідач повинен провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи пенсію позивачу було призначено 05.12.2013. При цьому, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії 19.02.2018. Враховуючи вищевикладені положення статті 63 Закону № 2262, суд вважає, що позивачу має бути здійснений перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач - ГУПФ України в Чернігівській області не довів суду правомірності своїх дій та рішень. Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо відмови ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Єськова, 10/1/51, м. Чернігів, 14000) у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 15.02.2018 № 13.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) провести ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Єськова, 10/1/51, м. Чернігів, 14000) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2017 року, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого була нарахована пенсія: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за липень 2012 року в сумі 1600,00 грн. та липень 2013 року в сумі 1600,00 грн.; грошову допомогу на оздоровлення за липень 2012 року в сумі 8315,29 грн. та липень 2013 року в сумі 9055,70 грн., з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, виходячи із 80% грошового забезпечення ОСОБА_1, відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 15.02.2018 № 13, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Єськова, 10/1/51, м. Чернігів, 14000) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складений 05.06.2018.

Суддя С.В. Бородавкіна