Рішення № 74483199, 04.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. № 820/2920/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача незаконним;

- визнати протиправним та скасувати Рішення №7 від 01.06.2017 щодо стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП "Харківводоканал";

- стягнути з ХУ ОВП на користь КП "Харківводоканал" кошти на загальну суму 1159279,89 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним Рішенням №7 від 01.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.06.2017 Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державне» фіскальної служби було прийнято рішення № 7 про стягнення грошових коштів з банківських рахунків Комунального підприємства «Харківводоканал» в рахунок погашення податкового боргу. Починаючи з жовтня 2017 року фіскальний орган здійснює стягнення коштів з рахунків КП «Харківводоканал» ініціюючи інкасові доручення в порядку п.95.5 ст. 95 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу, шляхом складення та направлення інкасових доручень до банків, які обслуговують Підприємство. КП «Харківводоканал» не погоджується з такими діями контролюючого органу, вважає їх протиправними, а оскаржуване Рішення № 7 незаконним, оскільки фіскальний орган реалізує владні повноваження у спосіб та порядок, які не передбачені Податковим кодексом України для процедури погашення податкового боргу комунальних підприємств.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами здійснення дій щодо погашення податкового боргу позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ - 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків.

Згідно з п.п.1.2., 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (п.2.3 Статуту).

Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (п.5.2. Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що начальником Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби винесено Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №7 від 01.06.2017 року, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".

Позивач не погодився з вищевказаним Рішенням відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу).

Вищенаведене узгоджується з приписами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, за якими у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року по справі №820/4643/16 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення податкового боргу, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, встановлено, що КП “Харківводоконал” направлено податкову вимогу форми "Ю" від 07.06.2016 року №7-17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року по справі № 820/669//15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.09.2016 року, встановлено, що актом опису майна у податкову заставу, складеним 26.12.2014 року податковим керуючим Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові підтверджена відсутність у КП “Харківводоконал” майна, що може бути описано у податкову заставу. Враховуючи, що КП “Харківводоконал” є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, та в якого відсутнє власне майно, зроблено висновок про те, що порядок погашення податкового боргу такого підприємства передбачений положеннями статті 96 ПК України.

Оскаржуване рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу винесене відповідачем з посиланням на приписи п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У той же час статтею 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Статтею 96 Податкового кодексу України визначено особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісності майнових комплексів та стабільного забезпечення відтворювального циклу діяльності комунальних підприємств, тобто тих необхідних фінансових витрат на виробництво і реалізацію послуг, і забезпечують можливість сталого функціонування всього цілісного майнового комплексу такого підприємства.

Наведене кореспондує аналогічним правовим позиціям, викладеним в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справа № 804/8287/13-а та № 804/6698/13-а.

Суд зазначає, що питання стягнення податкового боргу платників податків охоплюється статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Нормативними положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, а також положень частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства та пунктів 4 та 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Разом з тим, в силу ст. 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке, в свою чергу, в силу взятих на себе Україною зобов’язань не можу суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин погашення податкового боргу комунальних підприємств суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якою визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

У той же час перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, що у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що виключає свободу від свавілля (п. 58 рішення по справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/99, ECHR 1999-II; п. 49 рішення у справі ««Україна-Тюмень» проти України» від 22.11.2007, заява № 22603/02, п. 42 рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, заява № 296-А та п. 49-62 рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.06.2007, заява від № 48191/99).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що висновки контролюючого органу щодо погашення податкового боргу КП «Харківводоканал» у порядку, визначеному приписами ст.95 ПК України, свідчать про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а тому безпосередньо порушують права позивача.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, ст.96 ПК України передбачає особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів комунальних підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

До суду не надано доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно відповідача, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу КП “Харківводоконал”, як це передбачено положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідачем не дотримано встановленого статтею 96 ПК України обов’язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства та вчинено дії щодо винесення оскаржуваного рішення з порушенням приписів Податкового кодексу України, оскільки застосування приписів п.95.5 ст.95 ПК України у межах спірних правовідносин суперечить принципам використання повноваження з належною метою, добросовісності прийняття рішень, розумності та пропорційності, що за умови встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління — це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є скасування Рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01.06.2017 за № 7 про стягнення коштів КП “Харківводоканал” з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби незаконними суд зазначає, що вищезазначена вимога поглинається вимогою про скасування Рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01.06.2017 за № 7 про стягнення коштів КП “Харківводоканал” з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке вже розглянута судом та якою відновленні порушені права позивача, а тому вимога про визнання протиправними дій відповідача - задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ХУ ОВП на користь КП "Харківводоканал" коштів на загальну суму 1159279,89 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним Рішенням №7 від 01.06.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Водночас, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано процедуру повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, а тому позовна вимога про стягнення з ХУ ОВП на користь КП "Харківводоканал" коштів на загальну суму 1159279,89 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним Рішенням №7 від 01.06.2017 року не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги Комунального підприємства "Харківводоканал" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування рішення підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченко,2 код ЄДРПОУ 03361715) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.30) про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №7 від 01.06.2017 щодо стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП "Харківводоканал".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м.Харків, вул.Шевченко,2 код ЄДРПОУ 03361715) судові витрати в загальному розмірі 17389 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (61052, м. Харків, вул.Блоговіщенська,30, код ЄДРПОУ 40980123).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 05.06.2018 року.

Суддя О.М. Тітов