Ухвала суду № 74481374, 10.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПОВЕРНЕННЯ СУДОВОГО ЗБОРУ

10 травня 2018 року Справа № 808/3393/17 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення з відповідача судового збору по справі

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (72333, АДРЕСА_1)

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі №808/3393/17 задоволено клопотання представника позивача та закрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

07.05.2018 від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1762,00 грн., який було сплачено ГУ ДФС України у Запорізькій області. У зазначеній заяві, представник позивача посилається на положення ст.140 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Враховуючи те, що суддя Бойченко Ю.П. знаходилась у відпустці в період з 30 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року, що підтверджується наказом від 20.04.2018 № 85 «Про надання відпустки», заява позивача про стягнення з відповідача судового збору розглядається у перший робочий день після відпустки, а саме 10 травня 2018 року.

Розглянувши заяву про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1762,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

15.02.2018 представник позивача вже звертався до суду із клопотанням про повернення судового збору із посиланням на ч.1 ст.142 КАС України та просив суд повернути ГУ ДФС у Запорізькій області 50% від суми сплаченого судового збору при поданні даного позову.

Ухвалою суду від 22.02.2018 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання, у зв'язку із відсутністю законних підстав для такого повернення.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судового збору, з посилання на ч.1 ст. 140 КАС України, в даному випадку є необґрунтованим в зв'язку з наступними обставинами.

Згідно з ч.1 ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Водночас, суд акцентує увагу позивача на положенні ч.2 ст.139 КАС України, згідно з яким при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

У матеріалах справи відсутні докази того, що суб'єктом владних повноважень, здійснювалися витрати на залучення свідків та проведення експертиз, під час розгляду справи, тому підстав для стягнення судових витрат з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - немає.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд вважає заяву про стягнення з відповідача судового збору необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139,140, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Головного управління ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1762,00 грн. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко