Рішення № 74480178, 06.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/1248/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токарева М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова Олексія Володимировича, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, зобов'язання розглянути скаргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова Олексія Володимировича в частині відмови у розгляді скарги ОСОБА_1 від 27.01.2018 року;

- зобов'язати Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова Олексія Володимировича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.01.2018 року;

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині відмови у розгляді скарги ОСОБА_1 від 27.01.2018 року;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.01.2018 року;

В обґрунтування позову зазначив, що 27.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив вирішити питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби, але відповідач не вирішив скаргу від 27.01.2018 року, а лише сповістив про відмову листом від 26.02.2018 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено відкрите судове засідання із повідомленням учасників справи.

05 квітня 2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого в задоволені позовних вимог просить відмовити.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на адресу Департаменту ДВС надійшла скарга ОСОБА_1 від 27.01.2018, відповідно до якої 26.02.2018 було надано відповідь. Так, як скарга не відповідала вимогам визначеним ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", її було розглянуто у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" та повідомлено, що у відповідності до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" 21.01.2018 державним виконавцем прийнято рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи неявку сторін та керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 27.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. зі скаргою в якій просив: вирішити питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби та сповістити про підсумки розгляду скарги та прийняте рішення.

26.02.2018 року листом №3380-33-18/12 Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова О.В. повідомлено позивача, що оскільки скарга від 27.01.2018 року не відповідає вимогам ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", то її розглянуто у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" та зазначено, що питання щодо передачі виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби не вирішувалося, оскільки стягувач не подав заяву про передачу виконавчого документа із зазначенням органу державної виконавчої служби.

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача та вважаючи такі дії неправомірними, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2017 №2314/5), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Інструкція), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Підвідомчість цих органів державної виконавчої служби встановлена пунктом 4 розд. І вказаної Інструкції.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.

Приписами п. 7 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (крім виконавчих документів, визначених частиною другою статті 5 Закону).

Порядок передачі виконавчого документа здійснюється в порядку, встановленому розділом V цієї Інструкції.

Пунктом 1 розділу V Інструкції визначено, що у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви стягувача виносить постанову про передачу виконавчого документа відповідному органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, зазначеному у заяві стягувача.

У випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, передача виконавчого документа від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі письмового доручення начальника цього відділу.

Питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що передача виконавчого документу відповідному органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю є правом, а не обов'язком державного виконавця. Крім того, стягувач у своїй заяві повинен вказати відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця, до якого повинен бути переданий виконавчий документ.

Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Судом встановлено, що 18.01.2018 до відділу примусового виконання рішеннь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду № 777/17 від 15.06.2017 у справі №806/293/17.

21.01.2018 державним виконавцем прийнято процесуальне рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Повертаючи виконавчий документ стягувачеві, державний виконавець посилається на пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" та зазначає, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Представник відповідача, зазначає, що заявником не вказано якому органу ДВС передати виконавчий документ для примусового виконання.

Оскільки, позивачем при написанні заяви не виконані вимоги наведених пунктів Інструкції, шляхом зазначення якому органу ДВС передати виконавчий документ для примусового виконання, тому суд зазначає, що питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу державної виконавчої служби, яке було підставою звернення позивача із скаргою від 27.01.2018, відповідачем вирішено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про розгляд скарги ОСОБА_1 від 27.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби здійснюється у порядку встановленому ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 4 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вимоги щодо оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

27.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. зі скаргою.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначена скарга не відповідає вимогам встановленим ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач розглянув скаргу ОСОБА_1 від 27.01.2018 у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" та роз'яснив позивачу запитувану інформацію.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність дій, з огляду на що, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, зобов'язання розглянути скаргу від 27.01.2018 є безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 77, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Воробйова Олексія Володимировича (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання дій неправомірними, зобов'язання розглянути скаргу від 27.01.2018 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.С. Токарева