Ухвала суду № 74480117, 31.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/272/17 Провадження №11-кп/773/115/18 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О. А. Категорія:ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Здрилюк О.І., Подолюка В.А.,

з участю секретаря Шугалової О.М.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

захисників Прадищука М.М., Мосіна С.О.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

перекладача Коломєєць В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель, Волинської області, не зареєстрованого, фактично проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, з середньою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого:

-вироком Ковельського міського суду Волинської області від 11 січня 2006 року за ч.3 ст.185 до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 3 роки;

-вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2007 року за ч.1 ст.296, ч.2 ст.190, ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 11 січня 2006 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 місяців. 27 червня 2012 року звільнений по відбуттю строку покарання;

засуджено:

- за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 постановлено обчислювати з моменту його затримання, з 26 жовтня 2016 року.

Зараховано обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 26 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України (в попередній редакції) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції станом на даний час) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Антрацит, Луганської області, не зареєстрованого, фактично проживаючого АДРЕСА_2, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого:

-вироком Ровеньківського міського суду Луганської області від 07 серпня 1989 року за ст.ст.17, 81 ч.3, 140 ч.1, 140 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки;

-вироком Ровеньківського міського суду Луганської області від 05 серпня 1991 року за ч.2 ст.140 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

-вироком Ровеньківського міського суду Луганської області від 18 лютого 1998 року за ст.ст.140 ч.2, 142 ч.3, 229-6 ч.1, 229-6 ч.2, 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

-вироком Ровеньківського міського суду Луганської області від 03 лютого 2003 року за ст.306 ч.1, 307 ч.2, 317 ч.1, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

-вироком Антрацитівського міського суду Луганської області від 11 квітня 2007 року за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 3 місяці;

- вироком Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18серпня 2008 року за ст.391 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України приєднано частково покарання за попереднім вироком суду та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років;

засуджено:

- за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 постановлено обчислювати з моменту його затримання з 03 листопада 2016 року.

Зараховано обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року включно, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в попередній редакції) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року і по день набрання вироком законної сили, відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції станом на даний час) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Залишено попередній запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та непогашена у встановленому законом порядку, 15 січня 2015 року близько 20 год. 00 хв., з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, таємно проник до огородженого подвір'я будинку АДРЕСА_4, де шляхом віджиму пошкодив металопластикову раму вікна будинку та проник до вказаного будинку чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 47 813 грн. 38 коп.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 27 грудня 2015 року у період з 19 год. 00 хв. по 21 год. 20 хв. з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно проник до огородженого подвір'я будинку АДРЕСА_3, де шляхом пошкодження метало пластикової рами вікна гаражного приміщення, прибудованого до будинку, проник до вказаного помешкання, звідки повторно таємно викрав ювелірні вироби чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 6341 грн. 68 коп.

ОСОБА_4, будучи особою, яка раніше вже вчинила розбій, 21 жовтня 2016 року близько 22 години, діючи умисно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3 з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, проникли через незамкнену хвіртку на територію подвір'я будинку за адресою: АДРЕСА_5. Перебуваючи на указаному подвір'ї, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 проникли через незамкнені вхідні двері до житла ОСОБА_8, де вчинили розбійний напад на останню. Так, ОСОБА_4 тримаючи в руках справний та придатний для стрільби пневматичний газово-балонний пістолет моделі «МР-654К» калібру 4,5 мм, який відноситься до конструктивно схожих з пневматичною зброєю виробів, приставляв його до тулуба ОСОБА_8, тим самим візуально погрожував застосувати до потерпілої насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_3 та за попередньою змовою з останнім, висловлюючи усні погрози застосування зброї, наказав ОСОБА_8 віддати гроші, внаслідок чого за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3 вони заволоділи належними потерпілій грошима на суму 500 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 21 жовтня 2016 року відповідно до вартості 100 доларів США у 2 570,36 грн. в загальному становить 12851,80 грн. та ювелірними виробами з золота загальною вартістю 33207 грн. 81 коп. чим завдали потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 46 059 грн. 61 коп.

В поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 вказує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. По епізоду крадіжки зазначає, що проживав в смт. Ратно, а так як злочин вчинений в вечірній час в м. Ковелі, за відсутності транспортного засобу, інкримінований йому злочин вчинити не міг. При дослідженні гіпсового сліду та вилученого за місцем його проживання взуття, відсутні співпадіння по розміру. Легендований свідок ОСОБА_9 в своїх показаннях зазначала про те, що бачила ОСОБА_4 на вулиці Брюлова 26 грудня 2015 року, тоді як в вироку зазначено, що 27 грудня 2015 року, в день вчинення злочину. Крім того, свідок описувала чоловіка зростом 177-178 см, тоді як зріст ОСОБА_4 200 см і до даного злочину останній немає ніякого відношення. А тому, докази його причетності до вчиненого злочину, відсутні. По епізоду розбою вказує, що єдиним доказом його причетності до даного злочину є показання потерпілої ОСОБА_8, яка вказала на нього. При цьому, впізнання проведено з порушенням ст. 228 КПК України, так як було порушено права ОСОБА_4 на захист. Напередодні проведення даної слідчої дії, вона бачила ОСОБА_4 в кафе, де її чоловік повідомив про фінансовий конфлікт між ними. Окрім того, попередньо по голосу, потерпіла ОСОБА_4 не впізнала. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказують на перебування разом із ОСОБА_4, в момент вчинення злочину. Під час обшуку за місцем проживання, у помешканні ОСОБА_4 не знайдено вкрадених речей та не доведено факт спілкування з ОСОБА_3, з яким вони не спілкуються після конфлікту з літа 2016 року. З огляду на викладене, просить його виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_3 у поданій на вирок апеляційній скарзі вказує, що розмір завданої потерпілим шкоди визначений на підставі довідки НБУ України, а не висновку експерта, що суперечить вимогам ст. 242 КПК України. Проведення та складання протоколів огляду місця події від 15 січня 2015 року помешкання потерпілої ОСОБА_6 та від 02 жовтня 2016 року потерпілої ОСОБА_8 відбулось без письмового дозволу власників вказаних приміщень. В ході судового розгляду, 26 липня 2017 року прокурором було змінено обвинувачення, проте, суть нового обвинувачення, ні судом, ні прокурором йому роз'яснено не було. Просить вирок скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України, через те, що невстановлені докази доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, обвинувачених та їх захисників, які подані ними апеляційні скарги підтримали, прокурора, який відносно їх задоволення заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_3 в умисних діях, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до житла; ОСОБА_4, ОСОБА_3 в умисних діях, що виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному з проникненням у житло.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах, яким суд дав належну правову оцінку.

Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, його винуватість у даному кримінальному правопорушенні повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Так, на обґрунтування свого висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину, суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_7, яка в суді першої інстанції показала, що 27 грудня 2015 року, після повернення до будинку АДРЕСА_6, близько 21 год. 00 хв., виявила факт крадіжки ювелірних виробів та чужі сліди, які вели до сусідської огорожі.

Показання потерпілої ОСОБА_7 повністю узгоджуються із іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме із даними, що є в протоколі огляду місця події від 28 грудня 2015 року, в ході проведення якого було виявлено та вилучено (шляхом формування гіпсового зліпку) сліди взуття на подвір'ї будинку потерпілої, що ведуть до огорожі сусіднього будинку.

Протоколом обшуку житла від 03 листопада 2016 року, за місцем проживання ОСОБА_4, де серед іншого, було виявлено та вилучено взуття обвинуваченого.

Висновком експерта від 09 грудня 2016 року №3111 встановлено, що сліди низу взуття, зафіксовані на двох гіпсових зліпках, які було вилучено під час огляду місця події на території подвір'я по АДРЕСА_6, придатні для ідентифікації та встановлено, що слід низу взуття, зафіксований на такому гіпсовому зліпку №2, вилученому за вищевказаною адресою при огляді місця події, ймовірно залишений черевиком на ліву ногу, вилученим 03 листопада 2016 року у помешканні за адресою: АДРЕСА_2 - за місцем проживання ОСОБА_4

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що слід низу взуття відобразився не повністю і слід - гіпсовий зліпок низу взуття співпав із самим взуттям, наданим йому на експертизу, за загальними і іншими ознаками, про що ним було зазначено у дослідницькій частині висновку.

Зазначені вище докази в своїй сукупності вказують, що слід низу взуття відобразився не повністю, тому він і не міг співпасти по розміру, проте, його гіпсовий зліпок співпав із самим взуттям за загальними і іншими ознаками, що спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в поданій ним апеляції в цій частині.

Свідок ОСОБА_9 (анкетні дані легендовані) впізнала за фотознімками, згідно пред'явлення особи для впізнання від 16 грудня 2016 року, обвинуваченого ОСОБА_4, як особу, яку бачила на АДРЕСА_6, де знаходиться будинок потерпілої. З огляду на те, що свідок чітко вказала на обвинуваченого, доводи апелянта про розбіжності в частині опису його зовнішності, зокрема зросту, а також дати, коли свідок бачила його, не дають підстав вважати такі показання неправдивими. Із обвинуваченим попередньо знайома не була, бачила його вперше. Підстав його оговорювати не мала.

Доводи апелянта ОСОБА_4 про факт проживання ним в період грудня 2015 року в смт. Ратне, що унеможливлювало вчинення ним крадіжки в м. Ковелі, за відсутності у останнього транспортного засобу, були предметом перевірки судом, в ході якої було встановлено, що в смт. Ратне обвинувачений не зареєстрований та не проживає, при цьому сам факт проживання у відповідному населеному пункті, не обмежує особу у її вільному пересуванні.

Вищезазначені докази у їх сукупності доводять правильність висновків суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і з чим погоджується і апеляційний суд.

Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, його винуватість у даному кримінальному правопорушенні повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

На обґрунтування свого висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_6, яка в суді першої інстанції показала, що 15 січня 2015 року близько 20 год. 00 хв. до неї зателефонував сторож та повідомив, що до будинку проник злодій, побачив на коридорі зібрані речі та незнайомого чоловіка, який був без маски. Виявила факт крадіжки ювелірних виробів.

Показання потерпілої ОСОБА_6 повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні показав, що в будинку потерпілої побачив молодого чоловіка, який вибіг з кімнати, добре роздивився його обличчя.

Показання потерпілої ОСОБА_6, свідка ОСОБА_13 повністю узгоджуються із іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме із даними, що є в протоколі огляду місця події від 15 січня 2015 року, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 грудня 2016 року, в ході якого свідок ОСОБА_13, в присутності двох понятих за фотознімками, вказав на ОСОБА_3, як особу, яку особисто бачив у будинку потерпілої.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про визначення розміру матеріальних збитків, завданих вчиненим злочином, за відсутності висновків експертиз є безпідставними. Так, вартість викраденого майна, визначена на підставі довідки НБУ станом на 15 січня 2015 року (на момент вчинення злочину), і розмір визначеної органом досудового розслідування майнової шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_6, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, обвинувачений не оспорював, про призначення відповідних експертиз сторона захисту не клопотала.

Огляд місця події, зокрема помешкання потерпілої ОСОБА_6, проводився з участю двох понятих та їх учасників, про що зазначено в протоколі огляду місця події від 15 січня 2015 року з фото таблицями до нього, який проведений на підставі заяви потерпілої про крадіжку золотих виробів та іншого, який підписаний ОСОБА_6, яка жодних заперечень чи зауважень в ході проведення даної слідчої дії не висловлювала. А тому, доводи сторони захисту про незаконність проведення даної слідчої дії та недопустимість доказів, одержаних в ході її проведення, під час судового розгляду та перевірки їх апеляційним судом, свого підтвердження не знайшли.

Вищезазначені докази у їх сукупності, доводять правильність висновків суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і з чим погоджується і апеляційний суд.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, їх винуватість у даному кримінальному правопорушенні повністю стверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

На обґрунтування свого висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_8, яка в суді першої інстанції показала, що 21 жовтня 2016 року до неї в будинок зайшли двоє осіб в масках та рукавицях, один із яких був високого зросту, взутий у «берці», розмовляв російською мовою, при цьому, намагався змінити голос. Інший - нижчого зросту. Вимагали гроші, високий чоловік приставив до неї пістолет. Пізніше, серед зазначених осіб, за голосом, ходою та структурою впізнала ОСОБА_3, з яким була попередньо знайома, а після зустрічі в кафе впізнала і ОСОБА_4

Показання потерпілої є чіткими, послідовними, незмінними в ході всього судового розгляду та узгоджуються із іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15,ОСОБА_16 із даними, що є в протоколі огляду місця події від 22 жовтня 2016 року та фото таблицями до нього, протоколі пред'явлення особи для впізнання поза візуальним контактом за голосом від 22 жовтня 2016 року, згідно якого потерпіла впізнала, серед інших осіб, за голосом саме ОСОБА_3, протоколом пред'явлення особи для впізнання поза візуальним спостереженням за ходою від 22 жовтня 2016 року, згідно якого потерпіла впізнала, серед інших осіб, за статурою та ходою ОСОБА_3, як особу, яка в групі з іншою особою вчинила розбійний напад на неї за вищеописаних обставин, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23 жовтня 2016 року, згідно якого потерпіла впізнала, за структурою і по очах саме ОСОБА_4, як особу, яка в групі з іншою особою вчинила розбійний напад на неї за вищеописаних обставин; протоколом обшуку від 23 жовтня 2016 року, згідно якого, за місцем проживання ОСОБА_4, було виявлено та вилучено певматичний пістолет з маркуванням МР - 654 К калібру 4,5 мм, НОМЕР_1, кулю, дві радіостанції, пару будівельних перчаток. Дані слідчі дії проведено у відповідності до вимог КПК України, будь-яких порушень під час їх проведення встановлено не було.

Показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, наданих в судовому засіданні, стверджується наявність мотиву в обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вчинення даного злочину, який також наполягав на тому, що ОСОБА_14 повернув не всі взяті в нього цигарки та залишився винен гроші.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що потерпіла ОСОБА_8, попередньо, не впізнала його за голосом, жодним чином, не доводять його непричетності до розбійного нападу, так як потерпіла впізнала його за структурою і по очах, як особу, яка в групі з іншою особою вчинила розбійний напад на неї за вищеописаних обставин. Окрім того, як встановлено із її показань, останній, в момент вчинення злочину, змінював голос.

Показанням щодо перебування ОСОБА_4, на момент вчинення розбійного нападу із ОСОБА_10, який є його товаришем та ОСОБА_11, яка є цивільною дружиною ОСОБА_4, була надана судом відповідна правова оцінка, як таким, що надані особами, які зацікавлені у забезпеченні йому «алібі» та суперечать показанням свідка ОСОБА_19 щодо часу описуваних ними подій.

Доводи ОСОБА_4 про недоведеність його спілкування із ОСОБА_3, до моменту вчинення розбійного нападу, із яким, як зазначає останній, він не спілкується після конфлікту з літа 2016 року, не свідчать про те, що зазначені особи не спілкувались між собою. Окрім того, в ході проведеного обшуку, за місцем проживання ОСОБА_4, було виявлено декілька мобільних телефонів, підстанцій, факт користування якими не заперечував і сам обвинувачений.

Згідно журналу судового засідання від 26 липня 2017 року та прослуховування робочої копії диску, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, встановлено, що обвинувальний акт в ході судового розгляду змінювався в частині часу вчинення розбою, у зв'язку із чим, копії обвинувального акту із зміненим обвинуваченням, у відповідності до вимог ст. 338 КПК України, були надані обвинуваченим та їх захисникам, а ОСОБА_4, мовою, якою він володіє. Також суд роз'яснив обвинуваченим про захист в судовому засіданні від нового обвинувачення та строк, який їм надається для цього. Після чого, прокурор заявив усне клопотання про продовження запобіжного заходу, після вирішення якого та інших клопотань, судове засідання було відкладено на 05 вересня 2017 року, а тому доводи ОСОБА_3 про порушення його права на захист, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді: