Рішення № 74479918, 04.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. Справа№805/2522/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення 13:51

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання: Соколової С.О.,

за участю:

представника позивача: не з'явився

представника відповідача: Лещенко О.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу недоїмки від 16.01.2018 року №Ю-1599-25-,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (надалі - позивач, ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної службі у Донецькій області (надалі - ГУ ДФС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1599-25 від 16.01.2018 на загальну суму 2 270532,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що місцезнаходженням позивача є територія, на якій проводилась антитерористична операція (далі - АТО), а тому за приписами чинного законодавства позивач під час проведення АТО звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску законом, за умови подання відповідної заяви до органу доходів та зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, у зв'язку зі зверненням позивача до податкового органу за місцем обліку із заявою від 28.10.2011 р., вих. № 1/441 про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - закон № 2464), останній є звільненим від виконання вказаних обов'язків.

Крім того, позивач зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, набрала законної сили, скасована вимога Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 21.09.2016 № Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 983 498,26 грн за період вересень 2015 року - серпень 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 805/2780/17-а, яка набрала законної сили, скасована вимога ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.04.2017 № Ю-1599-25 у сумі 1 534 801,23 грн. за період жовтень-2015 року - лютий 2017 року.

23 квітня 2018 року судом отриманий відзив ГУ ДФС у Донецькій області на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно облікових даних з інформаційних систем органу доходів та зборів станом на момент винесення оспорюваної вимоги, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (надалі ЄСВ), що виникла за період 2016-2017 років, з огляду на що п. 9-3 (п.9-4 з 13.03.2015 року) Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень закону № 2464 застосовувати неможливо. Даний висновок відповідач обґрунтовує тим, що наведені положення закону № 2464, внесенні до останнього, на підставі закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від від 02.09.2014 № 1669-VII, та були виключені з цього закону згідно п. 28 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII.

Також відповідач посилається на ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669 (надалі - закон 1669), відповідно до якої єдиним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання, неналежне виконання зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, однак позивачем належним чином не підтверджено факт настання обставин непереборної сили. Крім того, приписи закону 1669 не звільняють податковий орган від обов?язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платником звітності.

Додатково відповідач звертає увагу на той факт, що платники єдиного внеску, що перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція, або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, з огляду на що вони зобов'язані виконувати вісі функції встановлені законом.

18 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 червня 2018 року.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» ідентифікаційний код 31054873, місцезнаходження: 84112, Донецька область, м Слов'янськ, вул. Світлодарська, буд.91, перебуває на обліку Слов'янської ОДПІ, як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-48-04-2418/05483, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28 жовтня 2014 року ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» подана заява вих. № 1/441 до Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період проведення антитерористичної операції.

16 січня 2018 року відповідачем відповідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 31 грудня 2017 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю- 1599-25 в загальній сумі 2 270 532,98 грн., у тому числі -2 270 532,98 грн. недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись із вказаної вимогою, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 25.01.2018 № 1/026, за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення від 26.02.2018 № 7034/6/99-99-11-02-02-25, яким у задоволенні скарги відмовлено, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.012.2018 № Ю-1599-25 ГУ ДФС у Донецькій області залишено без змін.

Згідно пояснень наданих відповідачем, про що також зазначено у відзиві та даних інтегрованої картки платника вбачається, що визначена у спірній вимозі недоїмка виникла за період 2016-2017 років та станом на 31 грудня 2017 року складала 2 270 532,98 грн.

Позивачем до матеріалів справи також долучено Сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за змістом яких підтверджено настання та дію обставин непереборної сили для ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на території Донецької області з 27 травня 2014 року, дату закінчення обставин непереборної сили встановити не можливо.

Предметом спору у справі є правомірність винесення відповідачем вимоги від 16 січня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

При ухвалені судового рішення судом встановлено, що такими обставинами є встановлення статусу позивача як платника єдиного соціального внеску, з'ясування місцезнаходження позивача, факт звернення останнього із заявою про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На підставі письмових доказів, перелічених вище та досліджених у судовому засіданні у порядку ст. 217 КАС України, судом встановлено, що позивач зареєстрований у якості платника єдиного соціального внеску, перебуває на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що вказано у виписці ЄДРПОУ.

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до Торгово-промислової палати України з заявою щодо отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин та отримав сертифікат від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до заяви від 28 жовтня 2014 № 1/441 року позивач просить Слов'янську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області звільнити його від виконання обов'язків передбачених ч. 2 ст. 6 закону № 2464 на період дії АТО.

Встановлені обставини відповідачем не заперечуються.

За таких обставин, правова позиція суду обгрунтована наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 закону №2464-VI, (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно п 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

У примітках до вказаного пункту зазначено, що розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом згідно із Законом № 1669-VII від 02.09.2014; пункт 9-3 в редакції Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вважати пунктом 9-4 згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015.

Таким чином вбачається на період виникнення спірних правовідносин період 2016-2017 років діяв п. 94 закону № 2464 в редакції згідно із Законом № 219-VIII від 02.03.2015.

Поряд із цим, Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З аналізу зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, є факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана у довільній формі до органу доходів та зборів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Слов'янськ Донецької області, де зареєстроване підприємство позивача.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Слов'янськ Донецької області.

Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.

Заперечення відповідача проти правових підстав позову судом визнаються необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що з 01 січня 2016 року втратив чинність пункт 9-3 (пункт 9-4) розділу VIII Закону №2464-VI. Така позиція обґрунтована тим, що на підставі Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII, а саме цим підпунктом розділ VIII Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 (пунктом 9-4).

Суд не приймає наведений аргумент, оскільки положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VІ, після чого пункт 9-3 (пункту 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону №2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.

Цей висновок суду узгоджується з пункту 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив належним чином настання обставин непереборної сили для звільнення останнього від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Суд не приймає вказане твердження, оскільки Закон №2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є спеціальним законом. І цей спеціальний закон не передбачає надання доказів настання непереборної сили для звільнення платника єдиного внеску від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ.

Як зазначалось вище, для звільнення платника єдиного внеску від обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ, є достатнім факт перебування такого платника на території населених пунктів, де проводиться АТО, та заява, подана ним у довільній формі до органу доходів та зборів.

За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30 січня 2018 року в постанові Верховного Суду справі №812/505/17 та від 22 травня 2018 року у справі № 805/3054/17-а зроблений висновок про те, що відсутність (відстрочення в силу закону) у платника єдиного внеску обов'язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання органом доходів і зборів та направлення платнику вимоги про сплату боргу, при цьому наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов'язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО та подання відповідної заяви.

Відповідно ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 січня 2018 року № Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 2 270 532,98 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Світлодарська, 91 код ЄДРПОУ 31054873) до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу недоїмки від 16.01.2018 року №Ю-1599-25 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску від 16.01.2018 року №Ю-1599-25 на суму 2 270 523,98 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Світлодарська, 91 код ЄДРПОУ 31054873) судові витрати у розмірі 34 057,99 (тридцять чотири тисячі п'ятдесят сім) гривень 99 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 04 червня 2018 року, повний текст рішення виготовлений 06 червня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.