Ухвала суду № 74479890, 05.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 червня 2018 р. Справа №805/2472/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Мурашко Д.О., за участю прокурора Клименка О.А., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої у вигляді переплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2018 року Керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (ідентифікаційний код 25953988, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул.Пушкіна, 8) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) про стягнення надміру виплаченої у вигляді переплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям. В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем неправомірно отримано допомогу як одинокій матері за період з 01.06.2010 по 31.10.2015 в сумі 19727,47 грн. 20 травня 2015 року позивачем повідомлено про необхідність повернути надміру виплачену державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям в розмірі 19727,47 грн., однак відповідач добровільно вказану суму не сплатила. Протягом жовтня - грудня 2015 року частково утримано переплату в сумі 1187,40 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради надмірно виплачені кошти в розмірі 18540,07 грн.

25 квітня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні просили позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень задовольнити, в обґрунтування зазначили про обставини, які аналогічні викладеним у позовній заяві.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

21 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, в якій, зокрема, просила призначити допомогу на дітей одиноким матерям. (а.с.26).

08 липня 2010 року Управлінням соціального захисту населення Селидівської міської ради прийнято рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми - допомогу одинокій матері.

З позовної заяви вбачається, що 28 вересня 2015 року відповідач звернулась до Управління із повідомленням про те, що нею приховано той факт, що батьком ОСОБА_3 визнано ОСОБА_4 та відповідні зміні внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та 19.08.2009 видано свідоцтво про народження.

28 вересня 2015 року ОСОБА_2 подано заяву з проханням утримати кошти переплачені управлінням в рахунок допомоги як одинокій матері.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Згідно п. 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 (далі - Порядок), відповідно до статті 18 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до п. 37 Порядку, допомога на дітей одиноким матерям призначається органами соціального захисту населення за місцем їх проживання. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Відповідно до п.49 Порядку, особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, зобов'язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім'ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї тощо).

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, отримавши допомогу одинокої матері, відповідач набула право власності на неї, та їй, як власникові грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження коштами.

Згідно ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Отже, за положенням статті 19 КАС України суб'єкт владних повноважень може бути позивачем виключно для вирішення публічно-правового спору.

Відповідно до частини 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої зазначеної статті КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої зазначеної статті КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15, 21-2209а15) та від 25 травня 2016 від (справа № 21-883а16).

Відповідно до ч.1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, що діє з 15.12.2017 року,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд зазначає, що оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачені кошти та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно п.1 ч.1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що за суб'єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинна розглядатись загальним місцевим судом за правилами цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої у вигляді переплати державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям - закрити.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні. Повний текст ухвали складено 06 червня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кошкош О.О.