Рішення № 74479857, 25.05.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/677/18

провадження № 2/136/412/18

РІШЕННЯ

іменем України

"25" травня 2018 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенко Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 05 вересня 2017 року в с. Лукашова, Липовецького району, Вінницької області, помер ОСОБА_2, який приходився їй, ОСОБА_1, рідним батьком. Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом, відповідно до якого він заповів усе належне йому майно їй. Спадкоємці, які б мали право на обов’язкову частку за наявності заповіту відсутні, отож вона є єдиним спадкоємцем після смерті батька, яка спадщину прийняла у порядку та строки визначені законом. Утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості, оскільки житловий будинок з по господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Лукашова, вул.. Першотравнева, 26, Липовецького району, Вінницької області, який увійшов до складу спадкової маси належить до колгоспного двору, отож належить його членам на праві спільної сумісної власності, однак визначити яка частка належала спадкодавцеві нотаріусу не представляється за можливе, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

У підготовче судове засідання позивач не з'явилась, однак в адресованій суду заяві зазначила про підтримання вимог за позовом, просила суд його задовольнити у повному обсязі, а справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з’явився. В заяві, що сільський голова направив в адресу суду зазначив про визнання позову, не заперечував проти його задоволення, просив суд розгляд справи проводити за відсутності представника сільської ради.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному підготовчому судовому засіданні на підставі наявних у суду матеріалів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.

В позові позивач просила суд про витребування доказів, а саме: матеріалів спадкових справ у державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 після смерті брата ОСОБА_4, який помер 07 листопада 1997 року та матеріали спадкової справи після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 29 березня 2007 року, а також у приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу ОСОБА_6 матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_2, який помер 04 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року клопотання задоволено, а матеріали справи розпорядниками інформації надані до суду в межах визначеного строку.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав належну оцінку та визначившись із змістом спірних правовідносин, встановив, що 05 вересня 2017 року в с. Лукашова, Липовецького району, Вінницької області, помер ОСОБА_2, в підтвердження чого є свідоцтво про смерть серія І-АМ №381590. Після його смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2, що була витребувана судом встановлено, що спадщина відкрилась за заповітом вчиненим за життя спадкодавця 17 листопада 2006 року, відповідно до якого він заповів усе належне йому майно своїй дочці ОСОБА_1 Вказаний заповіт не змінювався та не скасовувався. Інші спадкоємці, які б мали право на спадкування обов’язкової частки за наявності заповіту, за матеріалами спадкової справи відсутні.

Наведене свідчить, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, яка в межах шестимісячного строку подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини, отож є такою, що спадщину прийняла.

08 березня 2018 року постановою приватного нотаріуса ОСОБА_6 позивачеві було відмовлено у видачі на їх ім’я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Лукашова, Липовецького району по вул.. Першотравнева, №26 після смерті батька, мотивуючи тим, що вказаний об’єкт нерухомості належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2, однак визначити яка частка належала померлому не можливо.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № 20 від 14 березня 1991 року, житловий будинок за №26 по вул. Першотравневій в с. Лукашова, Липовецького району належить до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2

Згідно відомостей Лукашівської сільської ради, які відображені у довідці № 264 від 04 квітня 2018 року, станом на 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору вищевказаного житлового будинку був ОСОБА_2, членами колгоспного двору - ОСОБА_5, ОСОБА_4

Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121, 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Наведене свідчить, що майно колгоспного двору у вигляді житлового будинку за №26 по вул. Першотравневій в с. Лукашова, Липовецького району, належало трьом особам, відтак частки їх становили по 1/3 кожному.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 помер у віці 23 роки - 08 листопада 1997 року. Після його смерті спадщину прийняла мати ОСОБА_5, в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства, згідно інформації, яка надана Лукашівською сільською радою (довідка №282 від 17.04.2018). Інші спадкоємці своє право на спадкування не використали, отож ОСОБА_5 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4.

ОСОБА_5 померла 29 березня 2007 року. За життя ОСОБА_5 вчинила особисте розпорядження, яким заповіла усе належне їй майно позивачеві. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем Лукашівської сільської ради Липовецького району 17 листопада 2006 року та зареєстрований в реєстрі за №203. ОСОБА_2, будучи чоловіком спадкодавця від своєї обов’язкової частки у спадщині відмовився, подавши заяву відповідного змісту, що наявна в матеріалах спадкової справи.

Позивач спадщину після смерті матері прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу в межах шестимісячного строку. За наслідками розгляду заяви було видано нотаріальні акти на майно, що увійшло до спадкової маси після смерті матері.

Встановлені судом обставини, що були перевірені зібраними у справі доказами вказують на те, що майно у вигляді часток житлового будинку за №26 по вул. Першотравневій в с. Лукашова, Липовецького району, тобто по 1/3, що належали їх власникам, успадкувала в порядку черговості позивач, отож з моменту відкриття спадщини нерухоме майно належить спадкоємцеві.

Згідно свідоцтва про народження та укладення шлюбу позивача судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є батьками позивача, а ОСОБА_4 відповідно братом.

За таких обставин та у контексті приведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини викладені у позовній заяві, наявність порушених прав позивача є очевидною, а визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.

Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Керуючись ст. 198, 200, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП - НОМЕР_1) до Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце знаходження: вул. Першотравнева, 1, с. Лукашова, Вінницька обл., 22534; ЄДРПОУ - 04329079) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності в порядку спадкування на цілий житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за №26 по вул. Першотравневій в с. Лукашова, Липовецького району, Вінницької області, після смерті ОСОБА_5, яка померла 29 березня 2007 року та після смерті ОСОБА_2, який помер 04 вересня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Т. Кривенко