Рішення № 74479419, 31.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/751/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Савчук Ю.Н.,

представника відповідача Чорної Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-сервіс» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, фонд, ВОВ ФС захисту інвалідів) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-сервіс» (далі - відповідач, ТзОВ «Негабарит-сервіс») про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2017 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 5 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 51767,18 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 217,42 грн., яку позивач просить стягнути з ТзОВ «Негабарит Сервіс» із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

У відзиві на позовну заяву від 14.05.2018 представник відповідача (а.с.20-21) позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що товариством виконано всі можливі та передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування, а тому відсутні будь-які підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Водночас вказує на те, що протягом 2017 року товариство здійснювало розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів і суворо дотримувалося нормативів такого працевлаштування. Станом на 01.01.2017 на підприємстві працювало 5 осіб, які мають інвалідність. Один із вказаних працівників звільнився 20.03.2017, ще один - 09.06.2017. Оскільки бажаючих працевлаштуватися на наявні вакантні місця не було, відповідач звертався у 2017 до Ковельського міськрайонного центру зайнятості за допомогою у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, подавало щомісячні звіти форми №3-ПН про наявні вакансії для осіб з інвалідністю. Відтак, відповідач вважає, що товариство вживало всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю та не вчинило порушення чинного законодавства, тому відсутні будь-які підстави для задоволення позову й нарахування адміністративно-господарських санкцій. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 21.05.2018 №475 (а.с.30-34) позивач вказує на те, що відповідачем не вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає, що ні законом, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено звільнення роботодавця від відповідальності за не працевлаштування осіб з інвалідністю у разі відсутності вини роботодавця. Отже, в даному випадку слід застосовувати положення міжнародних договорів та враховувати положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які є спеціальними по застосуванню до вказаних правовідносин та не передбачають звільнення роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів за жодних обставин. Просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ «Негабарит Сервіс» зареєстроване як юридична особа 19.12.2011, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.15-17).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2018 за вхідним №1627 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2017 році у відповідача фактично складала 124 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 4 осіб. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 5 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 6419,13 тис. грн. (а.с.10).

Повідомленням від 12.03.2018 №08/06-1627 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало ТзОВ «Негабарит Сервіс» про обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 51767,18 грн. до 15 квітня 2018 року та роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.9). У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, визначено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши на початку року робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Як вбачається з листа Ковельського міськрайонного центру зайнятості від 10.05.2018 №752/01-17, у 2017 році керівник ТзОВ «Негабарит Сервіс» щомісячно звертався з «Інформацією про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН з відміткою про наявність вакансій саме для осіб з інвалідністю (а.с.25).

Відтак, судом встановлено, що 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю залишилося вакантними у зв'язку з тим, що центром зайнятості особи з інвалідністю до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто залишилися вакантними не з вини підприємства.

Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2017 рік не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для інвалідів, товариство своєчасно інформувало Ковельський міськрайонний центр зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.

Також суд вважає необґрунтованим доводи позивача про те, що відповідач не дотримався норм чинного законодавства та не може бути звільненим від обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, оскільки такі твердження спростовуються зібраними по справі доказами та вищевикладеними обставинами справи.

Як встановлено приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як випливає з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що ТзОВ «Негабарит Сервіс» у 2017 році вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій 51767,18 грн. та нарахування пені в сумі 217,42 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 05 червня 2018 року.