Ухвала суду № 74479052, 06.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"06" червня 2018 р. Справа № 917/498/18

Суддя-доповідач ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, Полтавська область, м. Миргород (вх. №1113 П/3)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 про повернення позовної заяви у справі № 917/498/18 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Кашинського, 1

до 1) Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, 37600, м. Миргород, вул. Гоголя, 120

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех-Гарантія», юр. адреса: 37632, Полтавська область, Миргородський район, с. Бакумівка; поштова адреса: 37600, м. Миргород, вул. Гоголя, 176

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, 36039, м. Полтава, вул. Уютна, 23

2) Комунальне підприємство «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, 38164, Полтавська область, Зінківський район, смт. Опішня, вул. Перемоги, 3Н

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки та зобов’язання звільнити земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 по справі № 917/498/18 позовну заяву Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури від 03.05.2018 №100-1736-вих18 (вх. №550/18 від 05.05.2018) повернуто заявникові на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Суд першої інстанції послався на те, що складовою предмету вимог даного позову є декілька самостійних вимог, а саме: - оцінка на законність прийнятих РДА розпоряджень: (1) від 29.11.2017 №295 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, (2) від 17.01.2018 №10 щодо затвердження техдокументації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки; - оцінка правочину – договору оренди землі від 18.01.2018, державна реєстрація щодо якого здійснена 29.01.2018, відповідно до приписів ст. 203, ст. 215 ЦК України; - оцінка рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323282800:00:006:0130 (при цьому реєстратору визначено статус третьої особи, а не відповідача) як похідної дії; - зобов’язання вчинення дій другим відповідачем - ТОВ – звільнення земельної ділянки (при цьому позов не містить даних та доказів відносно того, від яких майнових об’єктів підлягає звільненню земельна ділянка, як і не враховане таке питання як сівозміна).

Своє рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач в поданій заяві в порушення зазначеної норми об’єднав п’ять самостійних вимог до різних відповідачів, одному з яких визначено статус третьої особи (КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади), які не є пов’язаними між собою як підставою виникнення, так і поданими доказами. При цьому розпорядження РДА є актами разової дії та є такими, що реалізували себе виконанням. Рішення Державного реєстратора щодо реєстрації певного права є самостійним актом і підлягає оцінці на предмет законності, а сам запис в Державному реєстрі щодо такого права є похідною дією.

Перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури із даною ухвалою суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 по справі № 917/498/18 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас скаржник просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 у справі № 917/498/18, зазначаючи те, що питання щодо повернення позовної заяви розглядалося судом без повідомлення учасників справи. Про повернення позовної заяви Миргородській місцевій прокуратурі стало відомо після отримання ухвали суду поштовим зв’язком, а саме 15.05.2018, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 3600113461428 та копією ухвали господарського суду Полтавської області із вхідним штампом Миргородської місцевої прокуратури від 15.05.2018 № 101 -2278вх 18. Таким чином, скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин і прокурор має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, з урахуванням положень ч.1 ст. 116, ч. 2 ст. 256 ГПК України.

Статтею 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частини 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16.12.1992р.).

Розглянувши подане прокурором клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, суд дійшов висновку про те, що підстави, вказані скаржником у клопотанні, є поважними.

Поряд з цим, дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху, виходячи з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 частини другої статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється в 1-му розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» встановлено, що з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Однак, звертаючись до суду апеляційної інстанції, прокурор не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 у справі № 917/498/18 у встановлених порядку та розмірі.

Згідно частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана прокурором без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, прокурору належить у строк, визначений цією ухвалою, надати докази сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись статтями 174, 234, пунктом 2 частини третьої статті 258, статтями 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, Полтавська область, м. Миргород на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.05.2018 про повернення позовної заяви у справі № 917/498/18 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали про залишення без руху, а саме: надати суду у цей строк докази сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

3. Роз’яснити скаржнику, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Барбашова С.В.