Постанова № 74479001, 30.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/936/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.(доповідач),

суддів: Чимбар Л.О., Дармін М.О.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. ( суддя Первушин Ю.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна", м. Київ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №904/936/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО- ІНВЕСТ", м.Дніпропетровськ

про стягнення грошової заборгованості за Договором № 511-2012 поставки нафтопродуктів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім “Сокар Україна” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред?явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. ( суддя Первушин Ю.Ю.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна" .

Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2013р. у справі № 904/936/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СОКАР Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО- ІНВЕСТ", м. Дніпропетровськ.

Ухвала мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів виконання рішення господарського суду від 11.03.2013року, на виконання якого було видано наказ від 07.05.2013 року; представники сторін підтверджують, що рішення суду від 11.03.2013 року в повному обсязі фактично не виконано; закінчення виконавчого провадження не є належним доказом фактичного виконання рішення, а лише підтверджує факт закінчення виконавчого провадження.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО- ІНВЕСТ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про поновлення строку для пред’явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2013р.відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що 12.06.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38380950 щодо виконання наказу № 904/936/13-г від 07.05.2013 року. 14.10.2013 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 38380950 про стягнення з Боржника виконавчого збору у розмірі 1 622 508,53 грн. Боржником у добровільному порядку сплачено борг до подання стягувачем виконавчого документу до виконання в сумі 3 900 000,00 грн. та після відкриття виконавчого провадження сплачено 2 355 273, 60 грн. В ході примусового виконання рішення суду з ТОВ “ПІК “Енерго-Інвест” стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 194,10 грн., стягнуто виконавчий збір у розмірі 963,00 грн., залишок виконавчого збору у розмірі 1622607,00 грн. стягнуто з рахунку боржника та перераховано на рахунок з обліку депозитних сум Державної виконавчої служби України. 24.12.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_1 прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження № 38380950 щодо виконання наказу № 904/936/13-г, виданого 07.05.2013 р. господарським судом Дніпропетровської області, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчім документом. Виконавче провадження було закінчено відповідно до заяви директора ТОВ “Торговий дім “СОКАР Україна” ОСОБА_2 від 18.11.2013р. №01-18/11/13. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р. на даний час є чинною та свідчить про те, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/936/13-г від 07.05.2013 р. не може бути розпочато знову.

Крім того, постановляючи ухвалу від 02.04.2018 року у цій справі, суд не дослідив обставин та причин пропуску позивачем строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та не надав оцінку таким обставинам та не зробив мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Просить скасувати ухвалу суду і в задоволенні заяви відмовити.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, з?ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, в межах апеляційної скарги встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім “Сокар Україна” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія “Енерго - Інвест” вартості додаткових витрат, пов’язаних із транспортуванням вантажу в сумі 389 231 грн. 46 коп.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем господарського зобов'язання, встановленого умовами договору поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2013р. по справі №904/936/13-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідач на користь позивача заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012р. в сумі 18 256 529 грн. 09 коп., вартість додаткових витрат, пов’язаних із транспортування вантажу за договором поставки № 511-2012 від 12.10.2012р. в сумі 389 231 грн. 46 коп., судові витрати в сумі 68 820 грн. 00 коп. В частині стягнення заборгованості в розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. припинено. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. рішення суду від 11.03.2013р. змінено та викладено абзац 3 резолютивної частини рішення в новій редакції, згідно якої стягнуто з відповідача на користь позивача 18 256 529 грн. 09 коп. основного боргу, 1 207 752 грн. 29 коп. пені, 241 550 грн. 46 коп. 3% річних, 30 022 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 389 231 грн. 46 коп. додаткових витрат, пов'язаних із транспортування вантажу, в решті позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

На примусове виконання рішення господарського суду від 11.03.2013р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.05.2013р. господарським судом Дніпропетровської області видано накази.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.06.2016р. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 38380950 та встановлено божнику строк для самостійного виконання рішення суду.

15.11.2013р. між боржником та стягувачем укладено угоду про порядок виконання боргових зобов'язань (т.6 а.с.63)., за якою боржник зобов?язався в строк до 31.05.2014р. погасити перед кредитором борг по договору поставки нафтопродуктів № 511-2012 від 12.10.2012р., а також грошові кошти стягнуті на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. по справі №904/936/13-г, здійснивши 6 платежів. Загальна сума боргу складає 15 925 085,33 грн. (п.п.1.1 – 1.3 Угоди).

В якості гарантії виконання зобов?язання боржником за даною угодою сторони погодили укладання договору поруки, за яким поручителем виступає ТОВ «Інвестиційна група «Трансстройінвест» і передає в іпотеку майно – будівлі та споруди загальною площею 1 307,901 кв.м по вул.. Обручева, 117 в м.Дніпро (п.п.1.4., 1.5.).

Кредитор зобов?язався протягом 2-х робочих днів з дати підписання даної угоди відкликати з ВДВС виконавчий документ – наказ № 904/936/13-г та не подавати до повного виконання боржником умов угоди, але не пізніше ніж до 15.04.2014р. (п.1.6.). У разі невиконання даного пункту сторони свідчать про недійсність майнового поручительства з боку ТОВ «Інвестиційна Група «Трансстройінвест» (п.3.3.)

15.11.2013р., між ТОВ “Торговий Дім “СОКАР УКРАЇНА” та ТОВ “Інвестиційна група “Трансстройінвест” (Поручитель та Іпотекодавець) були укладені договір поруки від 15.11.2013р. та договір іпотеки від 15.11.2013р. За даними договорами виконання зобов?язання забезпечувалося нерухомим майном – будівлями та спорудами загальною площею 1 307,9 кв.м, заставною вартістю 16 926 500 грн. (т.6 а.с.65 – 77).

ТОВ “Торговий Дім “СОКАР УКРАЇНА” звернулося до відділу примусового виконання рішень ДВС України з заявою від 18.11.2013р. № 01-18/11/13 в якій повідомляло про виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ/ шляхом укладення угоди між боржником та стягувачем та просило закінчити виконаве провадження у ВП № 38380950.

На підставі даної заяви Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_1 було прийнято постанову від 24.12.2013р. ВП 38380950 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст..50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв?язку з фактичним виконанням в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

08.01.2014р. на адресу суду надійшла постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24.12.2013р. про закінчення виконавчого провадження № 38380950 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження” та оригінал наказу господарського суду від 07.05.2013р.

У зв’язку з невиконанням боржником укладеної між сторонами угоди, ТОВ «ТД «СОКАР Україна» листом від 20.05.2014р. звернулася до поручителя з вимогою протягом 30 днів погасити заборгованість ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест».

В подальшому ТОВ «ТД «СОКАР Україна» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» про стягнення заборгованості за угодою про порядок погашення боргових зобов?язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015р. по справі № 904/7551/15, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. та постановою Вищого господарського суду від 16.02.2016р. в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що укладена між сторонами угода про порядок погашення боргових зобов?язань по суті є мировою угодою, яка повинна бути затверджена судом.

22.03.2016р. заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийнята постанова про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р.

В цей же день 22.03.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 38380950, про що повідомлено боржника кредитора та господарський суд та роз?яснено щодо необхідності у тримісячний строк пред?явити наказ до виконання.

ТОВ “ПІК “Енерго-Інвест” оскаржив постанови виконавчої служби до суду. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 р. у справі №904/936/13-г, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 р., скаргу ТОВ “ПІК “Енерго-Інвест” на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнані незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення 22.03.16р. постанов про скасування процесуального документа та про відновлення виконавчого провадження №38380950.

Визнані незаконними та скасовані постанова заступника директора Департаменту - начальника ВПВР ДЦВС МУЮ ОСОБА_3 від 22.03.2016 р. про скасування процесуального документа і постанова головного державного виконавця ВПВР ДЦВС МУЮ ОСОБА_1 від 22.03.2016р. про відновлення виконавчого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017р. по справі № 904/10330/16 визнано недійсними:

- угоду про порядок погашення боргових зобов'язань від 15.11.2013р. укладену між ТОВ “Промислова Інвестиційна Компанія “Енерго-Інвест” та ТОВ “Торговий Дім “СОКАР УКРАЇНА”;

- договір поруки № 1-15-11-13-Д від 15.11.2013, укладений між ТОВ “Інвестиційна група “Трансстройінвест” та ТОВ “Торговий Дім “СОКАР УКРАЇНА”;

- договір іпотеки від 15.11.2013р., укладений між ТОВ “Інвестиційна група “Трансстройінвест” та ТОВ “Торговий Дім “Сокар Україна”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р., рішення Господарського суду Дніпропетровського суду від 10.01.2017р.

Постановою Верховного Суду України від 20.02.2018р. відмовлено ТОВ "ТД"Сокар Україна" у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2017р. у справі №904/10330/16.

20.03.2018р., в зв’язку з тим, що рішення суду від 11.03.2013р. не виконано в повному обсязі, ТОВ "Торговий дім "СОКАР Україна" звернулося до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.598, ст..599 Цивільного кодексу України, зобов?язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом, зокрема, зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки рішення господарського суду від 11.03.2013 року фактично в повному обсязі не виконано то зобов?язання ТОВ Промислова Інвестиційна Компанія “Енерго-Інвест” перед ТОВ “Торговий Дім “СОКАР Україна» не є припиненим.

Стаття 129-1 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлює, що судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст..326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_4 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що право особи на виконання судового рішення гарантується як державним так і міжнародним законодавством, згода на обов?язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому невиконання судового рішення є втручанням у право власності, що є неприпустимим.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право на виконання судового рішення не є абсолютним і обмежується строком, встановленим законодавством для пред?явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час видачі та повернення наказу, строк пред?явлення до виконання судового рішення становив один рік з дня набрання рішенням законної сили.

Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З урахуванням переривання строку пред'явлення наказу до виконання його пред?явленням, перебіг строку поновився з винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2013р.

Таким чином, ТОВ «ТД «Сокар Україна» мав право пред?явити наказ до виконання до 25.12.2014р. чого не було зроблено.

Відповідно до ч.1 ст..329 Господарського кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Колегія суддів вважає, що заявником наведені поважні причини пропуску строку пред?явлення наказу до виконання, які полягають в наступному.

Як зазначалося вище, під час виконання рішення суду між кредитором та боржником була укладена угода про порядок погашення боргових зобов?язань, за якою сторони взяли на себе певні обов?язки. При цьому обов?зок боржника був забезпечений договором поруки та іпотеки будівель і споруд на сум у більшу ніж зобов?язання боржника.

Виконуючи умови угоди, позивач (стягував) направив до виконавчої служби заяву про відкликання виконавчого документа, на підставі чого було закрито виконавче провадження.

Боржник умови угоди не виконував, що й стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав на підставі угоди. При цьому був впевнений, що у разі невиконання божником обов?язку він може поновити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після залишення Вищим господарським судом в лютому 2016 року рішень господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного суду, якими в позові було відмовлено, позивач в березні 2017 року звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого документу та виконавче провадження було поновлено.

В подальшому судом в жовтні 2016р. дії Департаменту та виконавчої служби були визнані незаконними, а постанови про скасування постанови про закриття виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження скасовані. Постанова Вищого господарського суду з цього питання була прийнята 08.02.2017р.

Паралельно з йшов процес розгляду справи за заявою поручителя та іпотекодавця про визнання недійсним угоди про порядок погашення зобов?язань, договорів поруки та іпотеки та внесення змін до реєстрів права власності та іпотек щодо виключення записів, які були зроблені на підставі укладених угод.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017р. позовні вимоги були задоволенні. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. рішення суду скасоване і в позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду від 04.07.2017р. постанова апеляційного суду скасована, а рішення суду залишено в силі. І постановою Верховного суду від 20.02.2018р. рішення Вищого господарського суду залишено в силі.

Після цього, втративши реальний шанс отримати задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся до суду про поновлення строку пред?явлення наказу до виконання.

Оскільки рішення господарського суду не виконане в повному обсязі із-за недобросовісних дій боржника, стягував намагався у більш сприятливий на його думку спосіб задовольнити свої вимоги, то колегія суддів вважає, що наведені вище причини є поважними для поновлення строку.

Разом з тим колегія суддів погоджується з заявником апеляційної скарги про те, що господарським судом в рішенні не зазначено, які причини суд визнав поважними для поновлення строку, що є порушенням норм процесуального права. Однак згідно ч.ч.2, 3 ст.277 Господарського кодексу України дане порушення не є підставою для скасування або зміни судового рішення, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини щодо порушення принципу правової визначеності не може бути прийнятне в даному випадку, оскільки даний принцип стосується оскарження рішень, які набрали законної сили (строків оскарження, перегляду).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає

Повний текст постанови складений 04.06.2018р.

Головуючий суддя _______ С.Г. Антонік

Суддя _______ Л.О.Чимбар

Суддя _______ М.О.Дармін