Постанова № 74478994, 04.06.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/13/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 (повне рішення складено 05.02.2018, суддя Татарчук В.О.) у справі №904/13/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (м.Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» звернулось з позовом у Господарський суд Дніпропетровської області до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у сумі 12615,85грн, з яких: 10304,32грн. – основний борг, 2127,50грн. – інфляційні втрати, 648,55грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг у період з 03.07.2014 по 01.12.2016 у сумі 10304,32грн. Позивач зазначає, що за вказаний період ним було надано послуги з утримання будинку №21, по вул. Черкасова, у місті Кривий Ріг, в якому також знаходяться орендовані відповідачем приміщення, у зв’язку з чим у останнього виник обов’язок сплатити отримані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 по справі №904/13/17 у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 у справі № 904/13/17 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 10304,32грн, інфляційні витрати - 2311,53грн, судовий збір за подання позовної заяви - 1378грн та судовий збір за подання апеляційної скарги - 1515,80грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 і постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017, а справу було передано на новий розгляд. Скасовуючи судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що суди не з’ясували чіткий період знаходження відповідача в будівлі, яку обслуговує позивач.

Під час нового розгляду справи, позивач звернувся до суду з уточненим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості за послуги утримання будинку і прибудинкових територій за період з 03.07.2014 по 01.11.2017 в розмірі 11790,71грн., інфляційні втрати в розмірі 2127,50грн. і 3% річних у сумі 648,55грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у справі №904/13/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011» 11790,71грн основного боргу, 1115,39грн. витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області інфляційних втрат у сумі 2127,50грн. і 3% річних в розмірі 648,55грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням з боку відповідача обов’язку, який виник на підставі закону, щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у справі №904/13/17 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між скаржником та позивачем по справі не укладався договір на надання житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, у зв’язку з чим позивачем незаконно нараховувалась оплата таких послуг.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд не виконав вимоги Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 17.10.2017 у даній справі, щодо встановлення факту користування приміщенням, що знаходиться у будинку який обслуговує позивач, і таким чином факту отримання відповідачем комунальних послуг в зазначений період.

Також скаржник зазначає, що пунктом 4.3. договору оренди №22/59 від 20.08.2012 на нього покладено обов’язок укласти договір для оплати витрат на утримання та обслуговування орендованого приміщення з КП «ЖЕО №14», а не з позивачем, тому позовні вимоги заявлені безпідставно. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження факту отримання скаржником проектів договорів про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» 14.05.2018 надало Дніпропетровському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у справі №904/13/17 обґрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії про оплату заборгованості і проект договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, однак він ухиляється від обов’язку укласти договір і не сплачує виставлені йому рахунки.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради зазначило, що між ним і Головним управлінням Дрежавної міграційної служби України в Дніпропетровській області було укладено договір оренди приміщення, розташованого по вул. Черкасова, 21. Зазначеним договором на відповідача було покладено обов’язок у 15-и денний термін від дня його підписання сторонами окремо укласти договір на одержання послуг утримання будинку та прибудинкової території. Крім того, відповідно до п.4.4. Положення «Про порядок оформлення оренди об’єктів комунальної власності міста», затвердженого рішенням міської ради №726 від 23.11.2011, орендар здійснює оплату за спожиті комунальні послуги, енергопостачання, послуги зв’язку шляхом укладення договорів безпосередньо з виконавцем послуг. Третя особа зазначила, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості органам місцевого самоврядування, просила розгляд справи провести без її участі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 (у складі головуючого судді Пархоменко Н.В., суддів Коваль Л.А. і ОСОБА_1Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Ухвалою від 16.05.2018 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2018.

У судовому засіданні 04.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (Замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» (Управитель) 01.11.2013 було укладено договір про надання послуг з управління будинку, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (т.-1, а.с.19-24).

Згідно із пунктом 1 вказаного договору, його предметом є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуг), а замовник надає право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати здійсненні ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду.

Відповідно до пункту 2 договору, мета договору є управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району створення мешканцям будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що управитель зобов'язаний укладати зі споживачами договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до акту прийому-передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд від 01.11.2013 (т.-1 а.с.25), який є додатком до вищезазначеного договору, Товариству з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» передано в управління, в тому числі, житловий будинок №21, по вул.Черкасова, у м.Кривому Розі.

В свою чергу, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області є орендарем приміщення в житловому будинку №21 по вул.Черкасова, у місті Кривому Розі, що підтверджується договорами оренди об’єктів нерухомості укладеними із Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №22/59 від 20.08.2012 (т.-2, а.с.237-238), №22/57 від 12.05.2015 і №22/58 від 29.09.2016 (т.-1, а.с.206-207).

Згідно з пунктом 1.1. договору від 20.08.2012 №22/59 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежиле приміщення загальною площею 142,6м2 на 1 поверсі житлового будинку, розташованого по вул. Черкасова, 21 для використання під розміщення службових приміщень Тернівського районного відділу ГУДМС України в Дніпропетровській області, балансоутримувачем якого є управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради.

Пунктом 4.3. договору від 20.08.2012 №22/59 передбачено, що у термін до 15 днів від укладення договору оренди орендар окремо укладає договір на одержання комунальних послуг, енергопостачання, послуг зв’язку безпосередньо з їх постачальником, а на витрати щодо утримання та обслуговування орендованого приміщення з КП «ЖЕО №14».

Відповідно до п. 10.1 договору від 20.08.2012 №22/59 цей договір діє з 20.08.2012 по 19.07.2015 включно.

Згідно із пунктом 1.1. договору від 12.05.2015 №22/57 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежиле приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 137,6м2, розташоване по вул. Черкасова, 21 для використання під розміщення службових приміщень Тернівського районного відділу ГУДМС України в Дніпропетровській області, балансоутримувачем якого є УБЖП виконкому міської ради.

У термін 15 днів від укладення договору оренди орендар окремо укладає договір на одержання комунальних послуг, енергопостачання, послуг зв’язку безпосередньо з їх постачальником, а на витрати по утриманню орендованого приміщення з підприємством, яке визначено управителем житлового будинку, в якому розташований об’єкт оренди (пункт 4.4 вказаного договору).

За умовами пункту 10.1. договору від 12.05.2015 №22/57 у відповідності до статей 180, 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що дія цього договору розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами до його укладення, а саме з 12.05.2015 по 12.04.2018 включно.

Згідно із пунктом 1.1. договору від 29.09.2016 №22/58 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно нежиле приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 5,0м2, розташоване по вул. Черкасова, 21 для використання під розміщення територіального підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, балансоутримувачем якого є управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради.

Пунктом 4.3. договору від 29.09.2016 №22/58 визначено, що у термін 15 днів від укладення договору оренди орендар окремо укладає договір на одержання комунальних послуг, енергопостачання, послуг зв’язку безпосередньо з їх постачальником, а на витрати по утриманню орендованого приміщення з підприємством, яке визначено управителем житлового будинку, в якому розташований об’єкт оренди.

Відповідно до пункту 10.1. договору від 29.09.2016 №22/58 цей договір діє з 12.09.2016 по 12.08.2019 включно.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що територіальний підрозділ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області знаходився за адресою: вул. Черкасова, 21, Кривий Ріг і користувалось приміщеннями в цьому будинку.

За період з 03.07.2014 по 01.11.2017 позивачем були надані послуги відповідачу з утримання орендованого ним приміщення, що знаходиться у будинку №21 по вул.Черкасова, у м. Кривому Розі, на загальну суму 11790,71грн.

На підтвердження надання послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 11790,71грн: від 31.07.2014 – 359,24грн, 31.08.2014 – 311,88грн, від 30.09.2014 – 359,71грн, від 31.10.2014 – 370,26грн, від 28.11.2014 – 408,71грн, від 31.12.2014 – 376,86грн, від 30.01.2015 – 303,11грн, від 27.02.2015 – 407,96грн, від 31.03.2015 – 348,64грн, від 30.04.2015 – 322,56грн, від 29.05.2015 – 376,66грн, від 30.06.2015 – 399,05грн, від 31.07.2015 – 384,04грн, від 31.08.2015 – 409,55грн, від 30.09.2015 – 334,27грн, від 31.10.2015 – 299грн, від 30.11.2015 – 205,43грн, від 31.12.2015 – 211,30грн, від 31.01.2016 – 146,59грн, від 29.02.2016 – 395,16грн, від 31.03.2016 – 388,70грн, від 30.04.2016 – 398,11грн, від 31.05.2016 – 400,15грн, від 30.06.2016 – 403,67грн, від 31.07.2016 – 407,96грн, від 31.08.2016 – 402,35грн, від 30.09.2016 – 397,26грн, від 31.10.2016 – 392,02грн, від 30.11.2016 – 385,12грн, від 31.12.2016 – 374,52грн, від 31.01.2017 – 204,40грн, від 28.08.2017 – 131,31грн, від 31.03.2017 – 46,98грн, від 30.04.2017 – 46,73грн, від 31.05.2017 – 41,53грн, від 30.06.2017 – 59,26грн, від 31.07.2017 – 293,56грн, від 31.08.2017 – 204,22грн, від 30.09.2017 – 41,71грн, від 31.10.2017 – 42,21грн. (т.-1, а.с.94-126; т.-2, а.с.165-175).

Крім того, в матеріалах справи містяться надані рахунки позивача на загальну суму 11790,71грн: №373 від 31.07.2014 на суму 359,24грн, №365 від 29.08.2014 - 311,88грн, №378 від 30.09.2014 - 359,71грн, №379 від 31.10.2014 - 370,26грн, №379 від 28.10.2014 - 408,71грн, №378 від 31.12.2014 - 376,86грн, №368 від 30.01.2015 - 303,11грн, №369 від 27.02.2015 - 407,96грн, №409 від 31.03.2015 - 348,64грн, №398 від 30.04.2015 - 322,56грн, №391 від 29.05.2015 - 376,66грн, №391 від 30.06.2015 - 399,05грн, №404 від 37.07.2015 - 383,04грн, №408 від 31.08.2015 - 409,55грн, №466 від 30.09.2015 - 334,27грн, №464 від 31.10.2015 - 299грн, №465 від 30.11.2015 - 205,43грн, №469 від 31.12.2015 - 211,30грн, №452 від 31.01.2016 - 146,59грн, №483 від 29.02.2016 - 395,16грн, №496 від 31.03.2016 - 388,70грн, №471 від 30.04.2016 - 398,11грн, №484 від 31.05.2016 - 400,15грн, №473 від 30.06.2016 - 403,67грн, №473 від 31.07.2016 - 407,96грн, №463 від 31.08.2016 - 402,35грн, №461 від 30.09.2016 - 397,26грн, №440 від 31.10.2016 - 392,02грн, №445 від 30.11.2016 - 385,12грн, №426 від 31.12.2016 - 374,52грн, №438 від 31.01.2017 - 204,40грн, №433 від 28.02.2017 - 131,31грн, №457 від 31.03.2017 - 46,94грн, №438 від 31.01.2017 - 204,40грн, №423 від 30.04.2017 - 46,73грн, №447 від 31.05.2017 - 41,53грн, №435 від 30.06.2017 - 59,26грн, №449 від 31.07.2017 - 293,56грн, №448 від 31.08.2017 - 204,22грн, №441 від 30.09.2017 - 41,71грн, №431 від 31.10.2017 - 42,21грн. (т.1-, а.с.36-93; т.-2, а.с.154-164).

Відповідач витрати на послуги утримання будинків та споруд сплачувати відмовився, посилаючись на відсутність укладеного між ним та постачальником цієї послуги договору, що і стало причиною спору.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 1.4. Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №60 від 25.04.2005 «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, і відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється на договірних засадах.

Як було зазначено вище, скаржник орендував у спірний період нежитлові приміщення в будинку №21, по вул. Черкасова, у м. Кривому Розі, де позивач надавав житлово-комунальні послуги.

Місцевим господарським судом встановлено факт надання позивачем у період з липня 2014 по листопад 2017 року послуг з утримання будинку і прибудинкової території по вул.Черкасова, 21, у м. Кривий Ріг.

Оцінюючи доводи скаржника про відсутність укладеного договору про надання послуг з позивачем, апеляційний господарський суд звертає увагу, що аналіз змісту частини 3 статті 6, частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», свідчить, що умови типового договору, що набули юридично обов’язкового значення як акту цивільного законодавства, є обов’язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегульовувати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов’язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини 3 статті 6, статей 627, 630 Цивільного кодексу України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Не зважаючи на те, що у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено здійснення відносин між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати вартості послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 01.02.2018 у справі №661/3272/15-ц.

Таким чином, встановивши, що позивач надавав житлово-комунальні послуги та виставляв рахунки на їх оплату, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідача обов’язку оплати цих послуг.

Доводи скаржника, що позивач не звертався до нього із пропозиціями укласти відповідний договір спростовується матеріалами справи. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про відшкодування витрат на утримання нежитлового приміщення, однак відповідач відмовився від укладення цього договору.

Відхиляються доводи скаржника про покладений на нього умовами договору №22/59 від 20.05.2012 обов’язок у п’ятнадцятиденний термін укласти договір на одержання послуг утримання будинку та прибудинкової території з КП «ЖЕО №14», а не з позивачем по справі, оскільки пунктом 10.1. договору №22/57 від 12.05.2015 визначено, що сторони домовились про поширення дії цього договору на відносини, які виникли між ними до його укладення, а саме з 12.05.2015 по 12.04.2018. А пунктом 4.4. цього договору на орендаря покладений обов’язок у 15-и денний термін укласти договір про утримання будинку та прибудинкової території із підприємством, яке визначено управителем житлового будинку, тобто з позивачем.

Посилання скаржника на неправильне оформлення договору, стосовно зазначення пункту 4.4. в розділі орендна плата, а ні в розділі обов’язки орендаря не впливають на суть справи і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо поширення дії частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на зобов’язання скаржника сплатити позивачу грошові кошти, та відмовив в позові в цій частині, пославшись на відсутність строку виконання зобов’язання, який має бути встановлений договором або законом.

Так, частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до визначеного договором числа місяця, що настає за розрахунковим.

Із аналізу наведених норм закону, апеляційний господарський суд робить висновок, що плата за користування послугами утримання будинків та прибудинкових територій повинна вноситись в наступному місяці, що слідує за розрахунковим, а право позивача звертатись з вимогами до відповідача про сплату спожитих послуг виникає з моменту невиконання споживачем своїх обов’язків з внесення плати за користування послугами, тобто з першої дати наступного місяця, що настає за розрахунковим.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягнення інфляційних втрат і 3% річних не оскаржується і не переглядається.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, наявні підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у справі №904/13/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 у справі №904/13/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.06.2018.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко