Постанова № 74478737, 29.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа № 909/31/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – Филистин А.О.

та представників учасників процесу:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

від третьої особи - ОСОБА_2 (довіреність №25/01/18-Д від 26.01.18 діє до 31.12.18)- в режимі відеоконференції

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ, №416/01-13/01 від 02.04.2018р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 (суддя Калашник В.О. Повний текст складено19.03.2018)

у справі № 909/31/18

за позовом: Міністерства соціальної політики України, м.Київ

до відповідача: Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна аудиторська служба України, м. Київ

про стягнення збитків у сумі 36 313, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство соціальної політики України звернулося з позовом до Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про стягнення збитків у сумі 36 313, 20 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 у справі №909/31/18 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації ( вул. М.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, код 39356695) на користь позивача, Міністерства соціальної політики України ( вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ, код 37567866) збитки в сумі 34 274,52грн., а також 1 510,17 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. ст. 22, 177, 525, 526, 530, 610, 614, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 193, 224, 225 ГК України. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем на виконання договорів про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДП УДЦ «Молода гвардія» від 03.04.2017 № 0392/30 та про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДПУ МДЦ «Артек» від 13.06.2016 № 33/16 в порушення Положення № 104 та Положення № 238 направлено на оздоровлення 5 дітей які не досягли 8-го віку.

Судом першої інстанції встановлено наявність у діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, а саме: неправомірна поведінка особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавачу шкоди, у зв’язку з чим стягнуто з винної сторони збитки.

Відповідач, Департамент освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, подав апеляційну скаргу. За коротким змістом апеляційних вимог відповідач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 у справі №909/31/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Міністерства соціальної політики України до Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення збитків у сумі 36 313,20 грн. відмовити в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено підписаний сторонами Договір (умови договору порушують Конституцію України та Закони України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та «Про охорону дитинства» в частині порядку направлення дітей на оздоровлення), неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», ч. 1 ст. 193 ГК України, в зв’язку з чим прийняв помилкове рішення.

На думку скаржника, факту незаконного і нецільового використання коштів не було і стягнення збитків є безпідставними. Оскільки 5 путівок, які надані дітям молодше 8 років видані на підставі документів, що засвідчують належність цих дітей до пільгових категорій, які мають право на оздоровлення та відпочинок за рахунок бюджетних коштів відповідно до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей". Також, відповідач вважає, що абзац перший пункту 4 розділу І Положення №238 та абзац перший пункту 3 Розділу І Положення №104 звужує права дитини 7-го віку на оздоровлення та порушує ст. 24 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що пунктом 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для організації оздоровлення і відпочинку дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, в дитячих центрах «Артек» і «Молода гвардія» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2011 №227 передбачено, що направлення дітей на оздоровлення та відпочинок у дитячих центрах «Артек» і «Молода гвардія здійснюється відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики за погодженням Мінфіном. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що згідно з абзацом 1 пункту 3 розділу І Положення № 104 зазначено, що до ДП «УДЦ «Молода гвардія» направляються діти віком, зокрема від 8 до 16 років включно – у період з вересня до середини травня. Абзацом 1 пункту 4 Розділу І Положення № 238 до ДПУ МДЦ «Артек» направляються діти віком, зокрема від 8 до 16 років включно - у період з вересня до середини травня. На підставі викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державна аудиторська служба України, подала апеляційному суду пояснення, у яких зазначено, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Мінсоцполітики та зустрічної звірки в Департаменті встановлено, що останнім безпідставно видано 2 путівки дітям менше 8 років на оздоровлення до державного підприємства «Український дитячий центр « Молода гвардія» у період з кінця вересня до середини травня 2017 року, які були оплачені за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 14 532,00 грн, чим Департаментом порушено вимоги абзацу 1 пункту 3 Розділу І Положення № 104 та завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму. Також, під час ревізії встановлено, що Департаментом безпідставно видано 3 путівки дітям менше 8 років на оздоровлення до державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» у період з кінця вересня до середини травня 2016 року, які були оплачені за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 21 782,2 грн, чим Департаментом порушено вимоги абзацу 1 пункту 4 Розділу І Положення № 238 та завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання 29.05.2018 року не з’явилися представники позивача та відповідача/скаржника, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від позивача та від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом не визнавалася явка представника позивача та відповідача обов’язковою, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненні третьої особи, заслухавши пояснення представника третьої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Міністерством соціальної політики України та Департаментом освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації укладено договір про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДП УДЦ «Молода гвардія» від 03.04.2017 № 0392/30 та Договір про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДПУ МДЦ «Артек» від 13.06.2016 № 33/16.

На виконання Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для організації оздоровлення і відпочинку дітей, які потребують особливої уваги та підтримки, в дитячих центрах „Артек" і „Молода гвардія", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2011 № 227 позивачем укладено договори про закупівлю послуг за державні кошти з ДП УДЦ «Молода гвардія» та ДПУ «МДЦ «Артек».

Відповідно до підпунктів 71, 74 пункту 4 Положення про Мінсоцполітики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Міністерство, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує в межах повноважень, передбачених законом, оздоровлення і відпочинок дітей, забезпечує координацію заходів, що здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, щодо організації оздоровлення і відпочинку дітей.

Згідно з умовами п. 1.2 Договорів № 0392/30 та 33/16, відповідач отримує у позивача путівки до ДП «УДЦ «Молода гвардія», ДПУ «МДЦ «Артек» та здійснює розподіл путівок в розрізі регіонів і міст обласного значення відповідно до співвідношення чисельності в них дітей шкільного віку до загальної чисельності таких дітей в Івано-Франківській області, згідно з Положеннями про порядок направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» за рахунок бюджетних коштів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 11.02.2016 № 104 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.03.2016 за № 339/28469) та про порядок направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» за рахунок бюджетних коштів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 10.03.2016 № 238 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.03.2016 за № 473/28603).

Відповідно до пункту 3.1.1 зазначених Договорів, Департамент зобов'язаний відповідно до Положення № 104 та 238 здійснювати направлення дітей на оздоровлення згідно з планом-графіком розподілу путівок та наказу Міністерства.

Згідно з пунктом 4.1. Договору № 36/16 та № 0392/30 за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором кожна із сторін несе відповідальність відповідно до законодавства України.

Абзацом першим пункту 3 розділу І Положення № 104 передбачено, що до ДП „УДЦ „Молода гвардія" направляються діти віком, зокрема від 8 до 16 років включно - у період з вересня до середини травня.

Абзацом першим пункту 4 Розділу І Положення № 238 передбачено, що до ДПУ МДЦ «Артек» направляються діти віком, зокрема від 8 до 16 років включно - у період з вересня до середини травня.

Перевіркою фінансово-господарської діяльності Міністерства соціальної політики за період з 01.05.2015 по завершений місяць 2017 року проведеною Державною аудиторською службою України встановлено, що Департаментом у 2016 році безпідставно видано 3 путівки на оздоровлення у період з вересня до середини травня дітям молодше 8 років, оплачених державним коштом на суму 21 781, 20 грн, що є порушенням абзацу першого пункту 4 розділу І Положення № 238 .

Також, даною перевіркою встановлено, що у 2017 році на порушення абзацу першого пункту 3 Розділу І Положення № 104 Департаментом безпідставно видано 2 путівки дітям віком молодше 8 років, оплачених державним коштом на суму 14 532, 00 грн.

На підставі проведеної перевірки Державною аудиторською службою України складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Міністерства соціальної політики України за період з 01.05.2015 по завершений місяць 2017 року №04-22/12 від 04.08.2017, в якому зазначено виявлені порушення (Т.1 а.с. 42).

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство соціальної політики України звернулось з листом №20563/0/2-17/26 від 20.10.2017 до Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації з вимогою про усунення зазначених порушень та відшкодувати збитки (матеріальної шкоди) в установленому законодавством порядку та перерахувати кошти на рахунок Міністерства (Т.1 А.С. 83-84).

Вимога позивача відповідачем не виконана, при цьому Івано-Франківська обласна державна адміністрація листом № 9289/1/1-17/01-045 від 28.11.2017 повідомила позивача, що з працівниками відповідальними за направлення дітей на таке оздоровлення проведено роз'яснювальну роботу.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяних збитків.

Предметом позову є стягнення збитків у сумі 36 313, 20 грн.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання договорів про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДП УДЦ «Молода гвардія» від 03.04.2017 № 0392/30 та про організацію направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до ДПУ «МДЦ «Артек» від 13.06.2016 № 33/16 направлено на оздоровлення 5 дітей, які не досягли 8-го віку. Однак, такі дії відповідача суперечать вимогам Положення № 238 та № 104.

Крім того, факт порушення абзацу першого пункту 4 розділу І Положення № 238 та абзацу першого пункту 3 Розділу І Положення № 104 Департаментом освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації відображено в акті ревізії №04-22/12 від 04.08.2017, який складено на підставі перевірки фінансово господарської діяльності Міністерства соціальної політики України проведеної у 2017 році Державною аудиторською службою України. У акті ревізії зазначено, що Департаментом у 2016 році безпідставно видано 3 путівки на оздоровлення дітям молодше 8 років, оплачених державним коштом на суму 21 781,20 грн, а у 2017 році безпідставно видано 2 путівки дітям віком молодше 8 років, оплачених державним коштом на суму 14 532,00 грн.

Скаржник у апеляційній скарзі стверджує, що 5 путівок, які видані дітям молодше 8 років, надані на підставі документів, що підтверджують належність цих дітей до пільгових категорій. На думку скаржника (відповідача), діти, які отримали ці путівки мали право на оздоровлення та відпочинок за рахунок бюджетних коштів відповідно до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей". Крім того, відповідач вважає, що абзац перший пункту 4 розділу І Положення №238 та абзац перший пункту 3 Розділу І Положення №104 звужує права дітей семирічного віку на оздоровлення та порушує ст. 24 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, зазначені твердження скаржника хибними, оскільки Положення №104 та №238 є чинні, не оскаржені та є обов’язковими до виконання. Крім того, вищевказані положення передбачали направлення дітей на оздоровлення до ДП «УДЦ «Молода гвардія» та ДПУ «МДЦ «Артек» дітей віком від 8 до 16 років включно – у період з кінця вересня до середини травня, а діти віком від 7 до 17 років включно – у період із середини травня до кінця вересня. Отже, права дітей семирічного віку на оздоровлення та відпочинок не порушено, а відповідачем всупереч Положенню №104 та 238 відправлено поза визначений період (з середини травня до кінця вересня) 5 дітей, які не досягли 8-го віку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України, обєктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відтак, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що внаслідок порушення відповідачем пункту 3 розділу І Положення № 104, пункту 4 Розділу І Положення № 238 позивачу завдано збитків у вигляді грошових коштів за відправлення дітей на оздоровлення неналежної вікової категорії. Недотримання відповідачем обов'язку щодо здійснення контролю за цільовим використання путівок, є винною в силу положень ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у діях відповідача наявна неправомірна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина, у зв’язку з чим збитки завдані державному бюджету підлягають стягненню з винної сторони.

Крім того, слід звернути увагу, що позивачем нараховано розмір збитків у сумі 36 313, 20 грн, при цьому останнім не враховано часткової оплати путівки, а саме: 30% (2 038,68грн.), батьками дитини, яка отримала одну із вказаних п’яти путівок, що підтверджується випискою по рахунках (Т.1 а.с. 149). Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в розмірі 34 274,52 грн.

Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2018 у справі № 909/31/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ, №416/01-13/01 від 02.04.2018р. - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2018 у справі № 909/31/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

ОСОБА_1

Повний текст постанови складений 05.06.2018