Постанова № 74478720, 31.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа № 926/3722/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області від 08.05.2018

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2018 (суддя Тинок О.С., повне рішення складено 06.03.2018)

у справі №926/3722/17

за позовом Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області

до відповідача ОСОБА_2 природного парку «Вижницький», м.Чернівці

про відшкодування шкоди в сумі 504467,46 грн.,

представники:

- від позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

- від відповідача – ОСОБА_5

17.11.2017 до Господарського суду Чернівецької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції (надалі – ДЕІ) в Чернівецькій області про стягнення з ОСОБА_2 природного парку (надалі – НПП) «Вижницький» 504467,46 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу з розподілом вказаної суми по спеціальних фондах державного (30%), обласного (20%) та місцевого бюджетів (50%) (а.с. 5-14).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2018 у даній справі (а.с. 128-131) вказаний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь держави в особі прзивача шкоду у сумі 504467,46 грн. на р/р 33114331700333, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 37984590, МФО 856135, код платежу 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: 1) 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету отг. м. Вижниця у сумі 252233,73 грн.; 2) 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету у сумі 100893,49 грн.; 3) 30 відсотків до Державного бюджету України у сумі 151340,24 грн.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт незабезпечення відповідачем охорони та захисту лісу на підвідомчій йому території земель лісового фонду, внаслідок чого невстановленими особами було здійснено незаконну рубку дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків та засмічення лісу побутовими відходами (пляшками).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку посилаючись на те, що:

1) суд першої інстанції прийняв рішення без залучення до участі у справі Вижницької територіальної громади та розпорядників коштів обласного та державного бюджету, на користь яких стягнуто кошти. Крім того, звертаючись із позовом у даній справі, позивач не обґрунтував свого права пред’являти позов в інтересах держави та органів місцевого самоврядування;

2) матеріалами справи не доведено, що саме службовими особами парку було вчинено відповідні незаконні рубки, засмічення та інші виявлені порушення, а, отже, немає підстав для звернення до парку із позовом у даній справі. На думку відповідача, службова особа парку в даному випадку може нести відповідальність виключно в межах трудового законодавства;

3) вищезазначеними правопорушеннями порушено майнові права парку, оскільки парк, як постійний лісокористувач, буде здійснювати комплекс заходів щодо ліквідації негативних наслідків від завданої шкоди лісовим насадженням;

4) на думку відповідача, стаття 1172 ЦК України не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, оскільки завдання шкоди працівником внаслідок вчинення ним дій, які за своїм змістом не випливають з його трудового (службового) становища, не тягнуть відповідальності юридичної особи;

5) позивач не надав доказів наявності засмічення чотирма пляшками, виявленими під час перевірки, а також не надав доказів зняття ґрунтового покриву відповідачем, який має право на будівництво лісових доріг на підставі ст.19 Лісового кодексу України. За результатами перевірки в цій частині позивач не приймав жодних рішень, не видавав приписів про усунення недоліків та не відбирав письмових пояснень у відповідача. При цьому, лісова дорога, про яку йдеться, була прокладена ще за часів Радянського Союзу, а відповідач не має відповідної техніки для прокладання доріг;

6) місцевий господарський суд задоволив позов у даній справі попри те, що статтею 47 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що кошти, одержані національними природними парками, є їх власними коштами та не підлягають вилученню.

ДЕІ в Чернівецькій області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначила, зокрема, що:

1) внаслідок виявлених порушень, шкода заподіяна не НПП «Вижницький», як стверджує апелянт, а державі, що випливає з положень Конституції України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд»;

2) відповідно до положень ст. 17, 19, 86 Лісового кодексу України, а також відповідних норм Положення про НПП «Вижницький», на відповідача покладено завдання, зокрема, щодо збереження лісових насаджень від незаконних рубок. Зважаючи на це, відповідальність за порушення лісового законодавства повинні нести не лише особи, які безпосередньо заподіяли шкоду, а також і постійні лісокористувачі, які допустили заподіяння такої шкоди. Зважаючи на це, на думку позивача, до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ст.1172 ЦК України;

3) порушення щодо засмічення лісу побутовими відходами та зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків зафіксовані в акті перевірки;

4) процедура зарахування та розподілу грошових стягнень за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу визначений Бюджетним кодексом України, який передбачає до бюджетів якого рівня та в якому співвідношенні зараховуються відповідні кошти.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 19.07.2016 по 03.08.2016 спеціалістами Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області за участю начальника Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький» ОСОБА_6 та в.о. начальника Вижницького ПНДВ ОСОБА_7 було проведено планову перевірку НПП “Вижницький” щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду,

Вказана перевірка була призначена на підставі наказу ДЕІ в Чернівецькій області №155-п-п від 05.07.2016 та направлення на перевірку №04/218 від 14.07.2016, звернення гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 листа УЗЕ в Чернівецькій області ДЗЕ НПУ від 21.07.2016 №2488/39/123-01-2016 та листа УСБУ в Чернівецькій області від 20.07.2016 №75/8/1062.

За результатами планової перевірки НПП «Вижницький» складено акт від 03.08.2016 (а.с. 21-39), який підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці, та у якому міститься відмітка про отримання примірника цього акта директором НПП «Вижницький» ОСОБА_10 В акті відсутні відомості про наявність зауважень будь-кого із посадових осіб відповідача з приводу вказаного акта, чи обставин, що в ньому встановлені. До акту додано доповнення за підписом ОСОБА_7, у якому він зазначає про те, що рубки в кварталі 6 виділі 7 Вижницького ПНДВ здійснювали не працівники НПП «Вижницький», а невстановлені особи.

Відповідно до акта планової перевірки від 03.08.2016, комісією було виявлено, зокрема, наступні порушення:

- у кварталі 2 виділу 17 Вижницького ПНДВ – незаконну рубку 4 сироростучих дерев породи клен, ялина, дуб (перелікова відомість №1 від 29.07.2016);

- у кварталі 2 виділу 17 (на території сантіарно-вибіркової рубки 2016 року площею 2,4 га) – пошкодження до ступеня припинення росту 1 не відведеного в рубку дерева породи бук; незаконну рубку не відведених у рубку 6 сироростучих дерев породи бук, дуб (перелікова відомість №2 від 29.07.2016);

- у кварталі 18 виділу 12 Вижницького ПНДВ – незаконну порубку 3 сироростучих дерев породи ялина та 2 сухостійних дерев породи ялина, ялиця (перелікова відомість №3 від 29.07.2016);

- у кварталі 2 виділу 18 Вижницького ПНДВ – незаконну рубку 3 сироростучих дерев породи ялина, бук та 4 сухостійних дерев породи ялина (перелікова відомість №4 від 29.07.2016);

- у кварталі 6 виділу 7 (на території сантіарно-вибіркової рубки 2016 року площею 3,3 га) – пошкодження до ступеня припинення росту 14 не відведених у рубку сироростучих дерев породи бук (перелікова відомість №5 від 29.07.2016); засмічення лісу побутовими відходами, а саме 4-ма покинутими пляшками; в ході перевірки проведено контрольний перелік пнів зрубаних дерев, згідно якого виявлено 149 пнів, хоча згідно матеріалів відведення рубці підлягало 92 дерева, у зв’язку з чим розбіжність між матеріалами відведення та контрольного переліку становить 57 дерев, (перелікові відомості № 1, 2, 3 від 19.07.2016); виявлено факт зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків на площі 0,45 га (4500 кв.м).

Відповідні перелікові відомості долучені позивачем до матеріалів справи (а.с. 41-48).

Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з ОНПС в Чернівецької області ОСОБА_11 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 та №963 від 25.07.2007, розмір шкоди внаслідок вищезазначених порушень на території Вижницького ПНДВ становить 504467,46 грн. (а.с. 49-53).

Водночас, при дослідженні судом першої інстанції відомостей № 1, 2, 3 від 19.07.2016, на підставі яких констатовано порушення природоохоронного законодавства у кварталі 6 виділу 7 Вижницького ПНДВ (на території сантіарно-вибіркової рубки 2016 року площею 3,3 га), встановлено, що розбіжність між матеріалами відведення та контрольного переліку становить 67 дерев. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком та зазначає, що вказана розбіжність належним чином відображена в розрахунку заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до Положення про НПП «Вижницький, в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.12.2016 №460 (а.с. 55-71), НПП «Вижницький» створений відповідно до Указу Президента України від 30.08.1995 №810, є об’єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Вижницького району Чернівецької області (п.1.1). Загальна площа парку становить 11238 га земель державної власності, в тому числі 8256,9 га земель, що надаються у постійне користування парку та 2981,1 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6)

В акті перевірки встановлено, що землі Вижницького ПНДВ знаходяться у у постійному користуванні парку.

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов’язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Положення про НПП «Вижницький» охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Пунктом 5.2 Положення визначено, що службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Зважаючи на наведене, служба охорони є відділом НПП «Вижницький», на який покладено обов’язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель.

Як вже було зазначено, матеріалами справи підтверджується факт незаконної рубки дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків та засмічення лісу побутовими відходами (пляшками) у виділі 7 кварталу №6, у виділі 18 кварталу №2, у виділі 12 кварталу №18 та у виділі 17 кварталу №2 Вижницького ПНДВ НПП «Вижницький», яка була виявлена посадовими особами позивача та відповідача та зафіксована у перелікових відомостях в акті планової перевірки НПП «Вижницький» від 03.08.2016.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неналежності акта перевірки від 03.08.2016.

Частиною 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Таким чином, при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 03.08.2016, позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що в акті перевірки належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків та засмічення лісу побутовими відходами (пляшками) на території природно-заповідного фонду НПП «Вижницький», тобто вказаний акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.

Суд наголошує, що акт перевірки підписаний відповідачем без зауважень, в тому числі, щодо встановлених фактів зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) та засмічення лісу побутовими відходами.

Таким чином, допустивши вчинення невстановленими особами вказаних порушень на території Вижницького ПНДВ, відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В розрахунку, складеному за результатми перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) шляхом прокладання тракторних трелювальних волоків та засмічення лісу побутовими відходами (пляшками), а саме – 504467,46 грн.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов’язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обов’язок охорони лісів від незаконних рубок, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, належного ведення лісового господарства та дотримання встановленого законодавством режиму використання земель; 2) з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів на території Вижницького ПНДВ НПП «Вижницький» та підтверджується розмір заподіяної шкоди; 3) на виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний зв’язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.09.2017 у справі № 713/714/17 (а.с. 18-20) майстра з охорони природи Вижницького ПНДВ ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України. У вказаному вироку встановлено, що внаслідок його бездіяльності та службової недбалості, яка виразилась у невиконанні та неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, у недотриманні вимог чинного законодавства України, з 31.03.2016 по 19.07.2016, внаслідок незаконної рубки 57 дерев породи бук та пошкодження до ступеня припинення росту 14 сироростучих дерев породи бук у кварталі 6 виділ 7 Вижницького ПНДВ НПП «Вижницький», охоронюваним законом державним інтересам завдано матеріальних збитків на загальну суму 415098,50 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обставини, встановлені у вказаному вироку, а також норми статті 1172 ЦК України, є додатковим підтвердженням того, що внаслідок бездіяльності НПП «Вижницький» навколишньому природному середовищу було заподіяну шкоду, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі.

Зважаючи на положення ст.1172 ЦК України покликання скаржника на відсутність його вини, чи вини його посадової особи у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу є безпідставними.

Також, при визначенні отримувачів коштів за завдану державі шкоду позивач виходив з того, що відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, доводи скаржника про те, що до участі в справі безпідставно не було залучено розпорядників коштів місцевого, обласного та державного бюджету, а також, що позивач не обґрунтував свого права пред’являти позов про стягнення коштів в користь держави та органів місцевого самоврядування, є безпідставними.

Інші доводи скаржника є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2018 у справі №926/3722/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 природного парку «Вижницький» – без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 06.06.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко