Постанова № 74478690, 05.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1525/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Діброви Г.І.,

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Соботник Р.В. - за довіреністю від 23.03.2018 року № 230318/3;

від відповідача - не з'явився;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року, суддя Демешин О.А., м. Одеса (про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню)

у справі № 916/1525/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК" Ю.П. Северина

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса

про стягнення 287 471 965 грн. 88 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішень суду першої інстанції

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК", м. Одеса в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК" Ю.П. Северина звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса 24 791 585 грн. 25 коп. в тому числі: прострочену заборгованість за відсотками в сумі 22 887 122 грн. 74 коп. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 084 462 грн. 51 коп., а також стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір.

09.06.2015 року Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК", м. Одеса в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК" Ю.П. Северина звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса 287 471 965 грн. 88 коп., в тому числі заборгованість за кредитом 255 000 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 29 049 040 грн. 42 коп. та сума пені 3 422 925 грн. 45 коп. за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 084 462 грн. 51 коп., а також стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 року у справі №916/1525/15-г (суддя Демешин О.А.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса 255 000 000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 29 049 040 грн. 42 коп. боргу по процентам та 3 422 925 грн. 45 коп. пені за прострочення сплати процентів, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Державного бюджету України судовий збір.

На виконання рішення суду було видано відповідні накази від 06.07.2015 року.

22.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило суд наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1525/15-г про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса заборгованості по кредиту в сумі 255 000 000 грн. 00 коп., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 29 049 040 грн. 42 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі та 3 422 925 грн. 45 коп. пені - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заявник вважає припиненими свої договірні зобов'язання в результаті вжиття з боку позивача заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому наказ суду від 06.07.2015 року у справі № 916/1525/15-г, на думку відповідача, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі №916/1525/15-г (суддя Демешин О.А.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/1525/15-г.

Ухвала суду мотивована тим, що за наявними матеріалами справи місцевий господарський суд не може встановити, чи відбулось оформлення права власності на підставі вказаного Іпотечного договору із дотриманням його умов, а також у суду відсутні підстави вважати погашеними кредитні зобов`язання боржника перед стягувачем по договору про відкриття кредитної лінії від 27.05.2014 року № 24/14, яка в примусовому порядку стягується з боржника відповідно до наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 року по цій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне з ухвалою суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі № 916/1525/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити, наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1525/15-г про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса заборгованості по кредиту в сумі 255 000 000 грн. 00 коп., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 29 049 040 грн. 42 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі та 3 422 925 грн. 45 коп. пені - визнати таким, що не підлягає виконанню, а також відшкодувати відповідачу за рахунок позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, на думку скаржника, наведений у Цивільному кодексі України перелік підстав припинення зобов'язання не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права, зокрема, Закону України «Про іпотеку». У зв'язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне вважає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 року і 14.05.2018 року у справі № 916/1525/15-г (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Таран С.В., Ярош А.І.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне та призначено розгляд апеляційної скарги.

У зв'язку з направленням судді-члена колегії Таран С.В. в ОРВ НШСУ для участі у семінарі на тему "Актуальні питання застосування господарського процесуального законодавства"24.05.2018 року відповідно до наказу від 10.05.2018 року №153-к, на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Разюк Г.П., Ярош А.І.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

11.05.2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Уповноважена особа банку просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі № 916/1525/15-г залишити без змін, судові витрати покласти на скаржника.

У відзиві позивач зазначає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року у справі № 918/539/17 встановлено факт того, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв. м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв. м) за договором іпотеки від 25.12.2014 року, погашеною є заборгованість лише позичальників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБА «ПРОМБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ». Крім того, аналогічні факти встановлено і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року у справі № 907/600/17.

З огляду на викладене, позивач вважає, що звільнений від доказування тієї обставини, що стягнення на предмет іпотеки відбулося в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи. зобов'язання Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором не є погашеними, с дійсними та обов'язковими до виконання.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

17.05.2018 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких Банк посилається на практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Судовою колегією пояснення долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/1525/15-г та наданих присутнім представником позивача пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі № 916/1525/15-г не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

Заява мотивована тим, що між позивачем та майновим поручителем Приватним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичної особи-боржника за 41 кредитним договором, в тому числі і зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна торгова компанія „Південь-плюс за кредитним договором від 27.05.2014 року № 24/14 передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв. м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв. м., яка знаходиться в оренді Акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець», розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20.

У пункті 6.1 Іпотечного договору сторонами передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (стягувача у справі), яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, зокрема, шляхом прийняття Предмета іпотеки (нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80289,0 кв. м., основною площею 67037,5 кв.м., то знаходяться за адресою: місто Одеса, вулиця Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20 (один дріб двадцять), та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді Акціонерного товариства «Футбольний клуб «ЧОРНОМОРЕЦЬ» у власність в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

16.05.2017 року Aкціонерне товариство «Імексбанк» здійснило реєстрацію за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м., що розташовані за адресою: Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі статтею 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статті 335 та статті 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню.

У наказі Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 року № 916/1525/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 року зазначено: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна торгова компанія „Південь-плюс" (код - 35564842, 65012, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90) на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" (код - 20971504, Проспект Гагаріна, 12-А, 65039): 255000000 гривень боргу по кредиту, 29049040 гривень 42 коп. боргу по процентам та 3422925 гривень 45 коп. пені за прострочення сплати процентів».

У матеріалах справи відсутні правоустановчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна торгова компанія „Південь-плюс" станом на 2015 рік (розгляду справи по суті позовних вимог та прийняття рішення у справі). Адреса відповідача 65012, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 90 була вказана у спірному кредитному договорі. Будь-яких доказів встановлення судом на момент прийняття рішення та видачі наказу повних реквізитів відповідача по справі матеріали справи не містять.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіональна торгова компанія „Південь-плюс" зареєстровано за адресою: 33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А.

При розгляді заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню позивачем та судом першої інстанції документи направлялись за адресою у м. Рівне, а також на всіх документах як позивача, так і відповідача вказана адреса 33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А.

Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

При цьому, у матеріалах справи відсутні звернення позивача або уповноважених представників Державної виконавчої служби України до Господарського суду Одеської області з відповідними заявами чи клопотаннями про внесення змін до наказу Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 року № 916/1525/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 року в частині зазначення інших вірних реквізитів боржника.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що немає підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки не дослідив того, що наказ містить невірні реквізити боржника і його неможливо виконати у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, наказ Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 року №916/1525/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню ще й виходячи з наступного.

У пункті 3.2.10 договору про відкриття кредитної лінії від 27.05.2014 року № 24/14 визначено, що у випадку непогашений Кредиту та/або процентів, Кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України. У разі прийняття застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) кредитними операціями, у тому числі за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожною кредитної операцією, якщо погашення боргу за одним із таких кредитів прострочено понад 30 календарних днів, банк мас право на дострокове стягнення боргу за всіма іншими кредитами та/або його дострокового погашення за рахунок реалізації предмета застави.

З викладених вище положень Закону України «Про іпотеку» судова колегія доходить висновку, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням на підставі, зокрема, відповідного застереження в іпотечному договорі.

Цей спосіб реалізується шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що можливо здійснити , зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

16.05.2017 року Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК», реалізувавши право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки.

З аналізу статей 1, 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов'язання боржника за договором кредиту) є недійсними. Таким чином, частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором.

Юридичним наслідком виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником/третьою особою зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

З урахуванням наведеного, в силу частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є неправомірними.

З огляду на відсутність відповідного грошового обов'язку боржника внаслідок його виконання третьої особою (іпотекодавцем), наказ Господарського суду Одеської області від 06.07.2015 року № 916/1525/15-г про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2015 року є таким, що не підлягає виконанню на підставі частини 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України.

Судовою колегією розглянуто і відхилено посилання позивача на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року у справі № 918/539/17, в якій нібито, встановлено факт того, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80 289,00 кв. м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв. м) за договором іпотеки від 25.12.2014 року, погашеною є заборгованість лише позичальників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБА «ПРОМБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ ДЕЛЮКС», Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПО ТОРГІВЛІ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ГОТЕЛІВ ЧОРНЕ МОРЕ», оскільки судова колегія Одеського апеляційного господарського суду вважає, що мало місце дослідження наявних доказів у справі № 918/539/17 і їх оцінка, а не встановлення факту, який би був преюдиціальним по всім аналогічним спорам.

Посилання на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року у справі № 907/600/17 також не може бути прийнято до уваги, оскільки обставини, встановлені цим судовим рішенням не є преюдиціальним фактом для розгляду даної справи з огляду на те, що у справі № 907/600/17 приймали участь інші учасники справи з іншого предмету спору (застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 27.08.2014 року Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна», повернувши сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»; зміну пункту 1.3. кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 12.06.2014 року №27/14, зміненого додатковими угодами № 2, № 3 та № 5, шляхом доповнення його текстом в редакції, запропонованій позивачем).

Посилання позивача на практику Верховного Суду прийняті судовою колегією до уваги, але в даному випадку саме невідповідність даних, що містяться в наказі суду фактичним є основною підставою для визнання наказу таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що.

Оскаржена ухвала не обґрунтована належним чином Господарським судом Одеської області, тому підлягає скасуванню як винесена з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі № 916/1525/15-г не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1525/15-г про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса заборгованості по кредиту в сумі 255 000 000 грн. 00 коп., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 29 049 040 грн. 42 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі та 3 422 925 грн. 45 коп. пені.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Рівне на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі №916/1525/15-г - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2018 року у справі №916/1525/15-г - скасувати.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1525/15-г про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгова компанія "Південь-Плюс", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса заборгованості по кредиту в сумі 255 000 000 грн. 00 коп., заборгованості зі сплати відсотків в сумі 29 049 040 грн. 42 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі та 3 422 925 грн. 45 коп. пені.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.06.2018 року, повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Г.П. Разюк А.І. Ярош