Постанова № 74478579, 31.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2018 р. Справа№ 910/24538/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Хлебніков С.Г. - довіреність б/н від 10.01.18

від відповідача-1: Дубовий О.В. - довіреність № 89 від 15.09.17

від відповідача-2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року

у справі № 910/24538/16 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватної організації „Організація колективного управління

авторськими та суміжними правами"

до 1. Державної організації „Українське агентство з авторських та суміжних прав"

2. Фізичної особи - підприємця Амеліна Олега Юрійовича

про визнання недійсним договору від 24.05.2016 №БВ-14/16

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Агентство) та ФОП Амеліна О.Ю. (далі - Підприємець), в якому з урахуванням поданої 27.02.2017 року позовної заяви в нові редакції, просить суд визнати частково недійсним укладений між відповідачами ліцензійний договір від 24.05.2016 року № БВ-14/16, а саме в частині його дії стосовно періоду з 01.02.2016 року по 24.05.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, з посиланням на приписи частини другої та п'ятої статті 203 ЦК України, зазначав про відсутність у ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення оспорюваного правочину, а також посилався на те, що укладений відповідачами правочин в оспорюваній частині не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у справі № 910/24538/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на те, що пункт 5.1 ліцензійного договору від 24.05.2016 року № БВ-14/16 в частині застосування умов договору до відносин сторін, які виникли між відповідачами з 01.02.2016 року по 24.05.2016 року (день укладення договору) покликаний на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідачем-2 виконується даний пункт договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року у справі №910/24538/16 скасовано, а справу №910/24538/16 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд у зв'язку з неповним дослідженням обставин справи.

В подальшому, при новому розгляді, позивачем подано заяву про зміну предмету позову, яку було прийнято судом першої інстанції, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсним ліцензійний договір №БВ-14/16 від 24.05.2016 року, укладений між ФОП Амеліним О.Ю. та ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" повністю (в тому числі стосовно періоду з 01.02.2016 до 24.05.2016 року).

За наслідками нового розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у справі № 910/24538/16 у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з його безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у справі № 910/24538/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.05.2018 року за участю повноважних представників сторін.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить суд залишити її без задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 року відкладено розгляд справи на 31.05.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 року для розгляду справи № 910/24538/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/24538/16 за апеляційною скаргою ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляв.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

31.05.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.05.2016 року між ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ФОП Амеліним О.Ю. укладено ліцензійний договір № БВ-14/16, за умовами якого:

- ДО УААСП надає користувачу на умовах, визначених Договором №БВ-14/16, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП, на території: кафе „Італійський дворик", яке розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 218/220 (пункт 2.1 Договору №БВ-14/16);

- сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачем за надання невиключного права на публічне виконання творів з репертуару ДО УААСП становить: 1% від доходів користувача при безкоштовному вході, але не менше 800 грн. за один календарний місяць (пункт 2.4 Договору №БВ-14/16);

- Договір №БВ-14/16 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2016 року (включно); сторони розуміють і погоджуються, що умови Договору №БВ-14/16 також застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01.02.2016 року і до моменту укладення Договору №БВ-14/16 (частина третя статті 631 Цивільного Кодексу України (пункт 5.1 Договору №БВ-14/16).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що договір №БВ-14/16 має бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а в реальності спірний договір покликаний на „врятування" Підприємця від відповідальності.

Також позивач посилається на відсутність у ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення оспорюваного правочину (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною п'ятою статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Як зазначає Агентство, підтверджується Підприємцем та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2016 останнім було отримано від Агентства пропозицію укласти ліцензійний договір, а в подальшому 24.05.2016 року відповідачами було укладено Договір №БВ-14/16.

Частиною третьою статті 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За умовам спірного ліцензійного договору, його положення розповсюджуються на відносини сторін, які виникли до його укладення, а положення статті 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права" та статті 1109 ЦК України не містять обмежень щодо застосування у договорах про відчуження майнових прав та ліцензійних договорах частини третьої статті 631 ЦК України, яка передбачає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.07.2016 року у справі 910/18493/15 та від 23.02.2016 року у справі № 910/13003/15 та знайшла своє відображення у п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року № 01-06/521 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності").

Таким чином, частина 3 статті 631 ЦК України передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами виникли раніше їх юридичного оформлення.

Також з матеріалів справи вбачається, що підприємцем здійснено оплату за Договором №БВ-14/16 за період з 01.02.2016 року по 24.05.2016 року, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні виписки з банківського рахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по те, що пункт 5.1 Договору №БВ-14/16 в частині застосування умов Договору до відносин сторін, які виникли між відповідачами з 01.02.2016 і по 24.05.2016 (день укладення Договору №БВ-14/16), покликаний на реальне настання правових наслідків, оскільки підприємцем виконується даний пункт договору №БВ-14/16, що спростовує відповідні доводи скаржника.

Як вбачається з матеріалів справи, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанції та передаючи справу на новий розгляд, колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 17.10.2017 року виходила з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме не дослідження судами попередніх інстанцій обставин наявності у відповідача-1 необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення оспорюваного правочину, що було одним із доводів в обґрунтування позовної заяви.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, місцевим судом вірно встановлено, що ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України №3/2003 від 22.08.2003 року, що підтверджується, зокрема:

- наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 року №311, згідно якого Державне підприємство „Українське агентство з авторських та суміжних прав" взято на облік організацій колективного управління (свідоцтво № 3/2003 від 22.08.2003 року);

- наказом ДСІВ №392-н від 25.07.2013 року „Про припинення Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом реорганізації (перетворення) в Державну організацію „Українське агентство з авторських та суміжних прав";

- листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.11.2017 року „Щодо діяльності ДО УААСП" в якому повідомляється, що ДО УААСП перебуває на обліку Мінекономрозвитку як організація колективного управління на підставі свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що Державна організація „Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління на підставі свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003 року, з огляду на що позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ДО УААСП, маючи статус організації колективного управління в розумінні Закону України „Про авторське право і суміжні права", що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління №3/2003 від 22.08.2003 pоку, листом Державної служби інтелектуальної власності від 25.02.2016 року № 1-12/1596, а також статутом відповідача-1, відповідно до своїх повноважень, передбачених ст. 47-49 Закону, має необхідний обсяг цивільної дієздатності (в розумінні частини другої статті 203 ЦК України) для вчинення оспорюваного позивачем правочину, а саме укладання з відповідачем-2 ліцензійного договору від 24.05.2016 року № БВ-14/16, в порядку статті 1109 ЦК України.

Також судом першої інстанції правомірно було встановлено, що договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, спрямований на реальне настання правових наслідків (в розумінні частини 5 статті 203 ЦК України), що підтверджується сплатою відповідачем-2 відповідачу-1 авторської винагороди за цим договором, у тому числі за період з 01.02.2016 року по 24.05.2016 року.

З огляду на викладене господарський суд міста Києва законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійним ліцензійного договору №БВ-14/1б від 24.05.2016 року, укладеного між ФОП Амеліним О.Ю. та ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" (в тому числі, стосовно періоду з 01.02.2016 до 24.05.2016 року), а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

За наведених вище обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у справі № 910/24538/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року у справі № 910/24538/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/24538/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.06.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

С.А. Пашкіна