Постанова № 74478548, 29.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа № 910/433/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - Муха Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК"

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. (повне рішення складено 19.02.2018 р.)

у справі № 910/433/18 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК"

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів у розмірі 192266,80 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Державне підприємство "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" про стягнення заборгованості за несвоєчасну поставку товару за договором про закупівлю товарів № 274 від 14.11.2017 р. у загальному розмірі 192266,80 грн, з яких 48854,30 грн - пені та 143412,50 грн - штрафу.

Вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України" обґрунтовані тим, що у зв`язку з неповною та несвоєчасною поставкою відповідачем товару згідно заявок № 538 від 15.11.2017 р., № 555 від 29.11.2017 р. та № 574 від 12.12.2017 р. до договору № 274 від 14.11.2017 р. позивачем на підставі п. 7.2 цього договору та ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України нараховано пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 20% від вартості товарів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2018 р. відкрито провадження у справі № 910/433/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/433/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" 19.03.2018 р. за допомогою засобів поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд. До апеляційної скарги відповідачем також додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є явно завищеними і не відповідають передбаченим законодавством засадам справедливості, добросовісності та розумності. Також відповідач вважає, що позивач, нараховуючи штрафні санкції, мав на меті отримання додаткового прибутку. Окрім цього, на переконання заявника даної апеляційної скарги вартість товару, що поставлявся по договору, не відповідала ринковим цінам та згідно довідки ДП «Держзовнішінформ № 116/1306-1 від 27.11.2017 р. складала 24,35-24,92 грн/л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/433/18 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги шляхом звернення до суду з іншою заявою про поновлення строку.

До суду 16.04.2018 р. від скаржника на виконання вимог ухвали від 02.04.2018 р. надійшли додаткові обґрунтування до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 р., зокрема, вирішено:

- поновити відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення;

- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК";

- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- встановлено строк для подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу впродовж 10 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження;

- справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.05.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 р. за клопотанням представника відповідача у судовому засіданні оголошено перерву до 29.05.2018 р. При цьому представники позивача у призначене засідання суду не з`явилися.

У засідання суду, призначене на 29.05.2018 р., представники позивача вдруге не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також позивач не скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу протягом строку, встановленого судом.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

При цьому представником відповідача у призначеному судовому засіданні подано письмове клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості позивачу реалізувати свої права шляхом участі останнього у судовому засіданні. Однак судом відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. ст. 202 та 270 ГПК України, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 14.11.2017 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України" (покупець або замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" (постачальник або учасник) відповідно до проведених відкритих торгів та аукціону на веб-порталі prozzorro.gov.ua на закупівлю за кодом ДК 021:2015-0913 (Нафта і дистиляти - Дизельне паливо наливом ДП-Євро5-ВО ДСТУ 7688:2015), на підставі Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено договір про закупівлю товарів № 274, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю дизельне паливо ДП-Євро5-ВО ДСТУ 7688:2015, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації.

Згідно з п. 1.2 цього договору найменування товару, кількість та ціна зазначена у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією до договору (додаток № 1) сторони погодили найменування товару, що буде поставлятися (Дизельне паливо наливом ДП-Євро5-ВО ДСТУ 7688:2015) у кількості 100000,00 літрів за ціною 17,50 грн за 1 літр.

Відповідно до п. 2.4 договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - згідно кількості вказаної в товаросупроводжувальній документації.

Загальна сума договору становить 1750000,00 грн (п. 3.1 договору), що також зазначено і у специфікації. Покупець здійснює оплату замовленого товару протягом 180 календарних днів з дня одержання товару (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно письмових заявок покупця. Товар має бути поставлений впродовж 3 календарних днів з моменту отримання постачальником письмових заявок покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (склад покупця), на умовах Інкотермс 2010. Датою поставки кожної партії товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару або видаткової накладної на партію товару (п. п. 5.2, 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач направив відповідачу заявку на поставку товару № 538 від 15.11.2017 р., відповідно до якої покупцем було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" дизельне паливо у кількості 30000,00 літрів на загальну суму 525000,00 грн, строк поставки - 18.11.2017 р.

Вказана заявка була виконана відповідачем частково 21.11.2017 р. та з простроченням її виконання, а саме позивачу було поставлено дизельне паливо наливом у кількості 19025,00 літрів на загальну суму 332937,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТКН-001088 від 21.11.2017 р. Отже за заявкою № 538 від 15.11.2017 р. непоставленим залишився товар на суму 192062,50 грн.

У подальшому, 29.11.2017 р. та 12.12.2017 р. на підставі заявок № 555 та 574 відповідно позивач додатково замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" товар загальним обсягом 70000,00 літрів на суму 1225000,00 грн. Проте вказані заявки відповідач взагалі не виконав та товар позивачу не поставив.

Таким чином відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав та не здійснив поставку дизельного палива за заявками покупця на суму 1417062,50 грн (1750000,00 грн-332937,50 грн).

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" надіслало позивачу листи № 2911/17-2 від 29.11.2017 р., № 3011/17-1 від 30.11.2017 р. та № 1842-12/17 від 12.12.2017 р., у яких повідомило, що ціна товару за договором не відповідає ринковій. Тому відповідач просив внести зміни до договору про закупівлю в частині вартості товару та не здійснювати нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.

У відповідь на листи № 2911/17-2 від 29.11.2017 р. та № 3011/17-1 від 30.11.2017 р. покупець листом № 556 від 01.12.2017 р. повідомив відповідача про неможливість внесення змін до договору на закупівлю товарів № 274 від 14.11.2017 р. та просив здійснити поставку раніше замовленого товару.

У подальшому, оскільки відповідач свої зобов'язання з поставки дизельного палива не виконав, позивачем було нарахувано штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару та подано до суду даний позов.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару позивачу за договором № 274 від 14.11.2017 р., такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань. Отже, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 укладеного договору на закупівлю товарів № 274 від 14.11.2017 р. сторони визначили, що у разі затримки поставки заявленого покупцем товару (або частини товару) постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі двадцяти відсотків вказаної вартості.

На підставі вищевказаних приписів Господарського процесуального кодексу України та умов договору на закупівлю товарів № 274 від 14.11.2017 р. Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України" нараховано відповідачу наступні штрафні санкції:

- за непоставлений товар по заявці на поставку товару № 538 від 15.11.2017 р. у кількості 10975,00 літрів на суму 192062,50 грн: 10179,30 грн - пеня та 38412,50 грн - штраф;

- за непоставлений товар по заявці на поставку товару № 555 від 29.11.2017 р. у кількості 30000,00 літрів на суму 525000,00 грн: 20475,00 грн - пеня та 105000,00 грн - штраф;

- за непоставлений товар по заявці на поставку товару № 574 від 12.12.2017 р. у кількості 40000,00 літрів на суму 700000,00 грн: 18200 грн - пеня.

Таким чином загальна сума пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, складає 48854,30 грн, а штрафу у розмірі двадцяти відсотків вказаної вартості - 143412,50 грн.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що розмір нарахованих позивачем пені та штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак підлягає стягненню з відповідача в сумі заявлених позовних вимог - 192266,80 грн.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вартість товару, який поставлявся по договору, не відповідала ринковим цінам та згідно інформаційної довідки ДП «Держзовнішінформ № 116/1306-1 від 27.11.2017 р. могла складати 24,35-24,92 грн/л.

Проте апеляційний суд зазначає, що ціна товару визначена пунктом 3.1 укладеного правочину та специфікацією (додаток № 1). При цьому пунктом 4.1.1 договору сторони узгодили, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатми аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлі не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім певних випадків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що відповідач надсилав позивачу листи № 2911/17-2 від 29.11.2017 р., № 3011/17-1 від 30.11.2017 р. та № 1842-12/17 від 12.12.2017 р. з пропозиціями внести зміни до договору та узгодити поставку дизельного палива за нижчою ціною. Однак позивач у листі № 556 від 01.12.2017 р. зазначив, що законодавчі підстави для внесення змін до укладеного договору відсутні, оскільки надана відповідачем інформаційна довідка ДП «Держзовнішінформ № 116/1306-1 від 27.11.2017 р. не підтверджує факту коливання ціни дизельного палива на ринку у бік збільшення. Отже суд зазначає, що сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору № 274 від 14.11.2017 р. Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" зобов`язане поставити товар за заявками покупця у обсязі та по цінах, узгоджених сторонами у договорі.

Стосовно наведених скаржником в апеляційній скарзі тверджень про те, що вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є явно завищеними і не відповідають передбаченим законодавством засадам справедливості, добросовісності та розумності, а нараховуючи штрафні санкції, позивач мав на меті отримання додаткового прибутку, колегія суддів зауважує на тому, що пунктом 7.2 укладеного правочину передбачена відповідальтність постачальника у вигляді пені та штрафу за затримку поставки заявленого покупцем товару. Оскільки відповідач порушив умови договору в частині своєчасної поставки дизельного палива, Державним підприємством "Дослідне господарство Інституту рису Національної академії аграрних наук України" правомірно нараховано штрафні санкції за вказане порушення у вигляді пені та штрафу.

При цьому суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже відповідач, підписуючи договір, погодився з його умовами, у тому числі і з мірою відповідальності, яка застосовується за порушення його умов.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість відповідач не надав в обгрунтування порушення судом першої інстанції норм законодавства жодних доказів та не довів, з якими обставинами він пов`язує відсутність підстав для сплати штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну поставку обумовленого договором товару.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ТК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2018 р. у справі № 910/433/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 05.06.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов