Рішення № 74478498, 05.06.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/361/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/361/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

До відповідача: Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області)

вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000

Про стягнення 548835,12 грн.

За участю:

Представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №007.1ДР-3-0318 від 13.03.2018, адвокат

Представника відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, подано позов до Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 526477,85 грн боргу за березень 2018 року; 16674,20 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018; 1471,25 грн трьох відсотків річних за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 та 4211,82 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 30.01.2017 №11410243EDGB017, щодо оплати отриманого природного газу в березні 2018 року.

Ухвалою суду від 17.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.06.2018 о 10:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1500002167898 від 17.05.2018, але повноважного представника у судове засідання 05.06.2017 не направив.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання №01-25/588 від 23.05.2018 про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача за наявними у справі матеріалами, у зв’язку зі службовою завантаженістю.

Також від відповідача, засобами факсимільного зв’язку, надійшла письмова заява №01-23/631 від 04.06.2018. у якій відповідач просить суд у зв’язку зі службовою завантаженістю, підготовче засідання 05.06.2018 проводити без участі повноважного представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надає згоду на перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні; просить суд розпочати розгляд справи по суті 05.06.2018 після закінчення підготовчого судового засідання. Розгляд справи по суті 05.06.2018 здійснювати без участі повноважного представника відповідача.

Пунктом 10 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача щодо клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача не заперечувала.

Суд задовольнив клопотання відповідача №01-25/588 від 23.05.2018 про розгляд справи без участі його повноважного представника та заяву відповідача №01-23/631 від 04.06.2018 в частині проведення підготовчого засідання 05.06.2018 без участі його повноважного представника за наявними у справі матеріалами, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 05.06.2018 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги. Щодо залучення до матеріалів справи наданих відповідачем документів, які підтверджують перейменування відповідача з Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області не заперечувала.

Подані відповідачем відзив на позов №01-23/584 від 22.05.2018 з додатками та відповідь на відповідь на відзив позивача №Сrz007.1-СК-5460-0618 залучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Щодо заяви відповідача №01-23/631 від 04.06.2018 про початок розгляду справи по суті 05.06.2018 після закінчення підготовчого судового засідання та про розгляд справи по суті 05.06.2018 без участі повноважного представника відповідача, представник позивача не заперечувала.

Представником позивача, відповідно до ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, також надано письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті у судовому засіданні 05.06.2018.

Приймаючи до уваги, що судом у підготовчому засіданні 05.06.2018 було вирішено всі питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України; сторонами, відповідно до ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, надано згоду на перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та пов’язаність їх з розглядом даної справи; суд доходить висновку, що заяви сторін про перехід до розгляду справи по суті у судовому засіданні 05.06.2018 після закінчення підготовчого судового засідання підлягають задоволенню.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 05.06.2018 суд оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.06.2018 на 10:15.

У судовому засіданні 05.06.2018 о 10:15 розпочато розгляд справи по суті.

Суд задовольнив заяву відповідача №01-23/631 від 04.06.2018 про розгляд справи по суті 05.06.2018 без участі повноважного представника відповідача, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін в порядку ст.207 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов №01-23/584 від 22.05.2018 вказує на те, що за поставлений природний газ за 2017 рік розрахувався повністю. 28.12.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду щодо продовження строку дії договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243EDGB017 від 30.01.2017, у результаті виконання якої виникла заборгованість на суму 526477,85 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу за березень 2018. Згідно з проведеною тендерною процедурою на постачання природного газу переможцем стало ТОВ «Укргазресурс», а тому проплатити за поставлений газ відповідач не мав законних підстав. Відповідач визнає суму боргу у розмірі 526477,85 грн, але заперечує проти стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4211,82 грн; 3% річних в розмірі 1471,25 грн з простроченої суми та 16674,20 грн пені, оскільки відділ є бюджетною установою і в його кошторисі не передбачені кошти для їх виплати, у зв’язку з чим просить суд відмовити в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 3% річних та пені. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 21.02.2018 №175 «Про граничну чисельність та зміни в структурі районної державної адміністрації» змінена назва «Відділ освіти Ріпкинської районної державної адміністрації» на «Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області».

Позивач у відповіді на відзив №Сrz007.1-СК-5460-0618 зазначає, що згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями і відповідно до ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов’язання. Також позивач вказує на те, що зміна назви відповідача не є процесуальним правонаступництвом у розумінні ст.52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зміна назви не тягне за собою заміни юридичної особи відповідача. Тому належним відповідачем у справі є Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (постачальник) та Відділом освіти Ріпкинської районної державної адміністрації (споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017.

Згідно з п.4 розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №175 від 21.02.2018 «Про граничну чисельність та зміни в структурі районної державної адміністрації» (в редакції розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації №263 від 15.03.2018) змінено назву юридичної особи публічного права перейменувавши Відділ освіти районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту районної державної адміністрації.

Наказом Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області №32-К від 16.04.2018 затверджено Положення про Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Пунктами 1, 11 Положення про Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області визначено, що Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту районної державної адміністрації Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області утворюється в порядку, передбаченому чинним законодавством про державну службу, входить до складу Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області та в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на нього завдань. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Зміна назви Відділу освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код юридичної особи 02147517) підтверджується також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04.2018, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача у даній справі: Відділ освіти Ріпкинської районної державної адміністрації на Відділ освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, ідентифікаційний код юридичної особи 02147517) та врахувати це при винесенні рішення у даній справі, оскільки зміна назви відповідача не є процесуальним правонаступництвом у розумінні ст.52 Господарського процесуального кодексу України та не тягне за собою заміни юридичної особи відповідача.

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2017 році ДК 016:2010, код 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК 021:2015 код 09123000-7-природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 302,751 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 82,500; лютий – 53,500; березень – 30,000; квітень – 5,300; жовтень – 19,300; листопад – 48,100; грудень – 64,051 (п.1.2.,1.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017).

Згідно з п. 11.1., 11.4. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та договором.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5.,11.6. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід’ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, а саме:

Додаткова угода від 07.02.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 27.02.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 01.03.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 31.03.2017 щодо зміни ціни природного газу.

Додаткова угода від 18.10.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 21.11.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 12.12.2017 щодо зміни ціни та планового річного обсягу постачання газу.

Додаткова угода від 20.12.2017 щодо планового річного обсягу постачання газу та загальної суми договору.

Додатковою угодою від 28.12.2017, сторони керуючись ч.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» прийшли до згоди продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Додатковою угодою від 31.01.2018 доповнено п. 1.3. розділу І договору новим абзацом щодо планових обсягів постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 20,000 тис.м.куб; лютий – 10,120 тис.м.куб. Викладено п. 3.2., 3.3. договору у наступній редакції: ціна, з 01.01.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 11157,24 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%. Сторони дійшли згоди збільшити суму Договору на 2018 рік, відповідно до затверджених видатків, на 336056,51 грн, що не перевищує 20% від суми Договору. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 28.02.2018 доповнено п. 1.3. розділу І договору новим абзацом щодо планових обсягів постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 10,120 тис.м.куб; лютий – 10,000 тис.м.куб; березень – 10,000 тис.м.куб. Дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 21.03.2018 викладено п. 3.2., 3.3. договору у наступній редакції: ціна, з 01.02.2018 за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м, в т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума договору складає 336056,51 грн в т.ч. ПДВ.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно п. 2.9. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, визначена п. 3.2. договору та враховуючи укладені до Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 додаткові угоди щодо зміни ціни становила:

з 01.01.2018 – 11157,24 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%;

з 01.02.2018 – 10826,64 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до 3.5. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, постачальником (позивачем) передано у власність споживача (відповідача) у березні 2018 природного газу в обсязі 48,628 тис.куб.м. на загальну суму 526477,85 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ00005308 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.35).

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Пунктами 4.1., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць – з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, за поставлений природний газ у березні 2018 року відповідач зобов’язаний був розрахуватись в строк по 10.04.2018 включно, оскільки 09.04.2018 є вихідним днем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення взятих на себе зобов’язань, за поставлений у березні 2018 природний газ не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у березні 2018 року природний газ становить 526477,85 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача 16674,20 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого у березні 2018 природного газу за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2.1. Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати вартості поставленого у березні 2018 природного газу, тому вимоги позивача щодо стягнення 16674,20 грн пені за період з 12.04.2018 по 15.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 4211,82 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року та 3% річних в розмірі 1471,25 грн за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 4211,82 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за квітень 2018 року та 3% річних в розмірі 1471,25 грн за період з 12.04.2018 по 15.05.2018.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені, втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3% річних, з посиланням на те, що відділ є бюджетною установою і в його кошторисі не передбачені кошти для їх виплати судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 та додатковими угодами до нього не передбачена залежність оплати відповідачем природного газу від отримання коштів з бюджету. Підписавши акт №ЧРЗ00005308 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу за березень 2018 в обсязі 48,628 тис.куб.м. на загальну суму 526477,85 грн, відповідач підтвердив, що в березні 2018 року ним за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 було спожитого природного газу на загальну суму 526477,85 грн.

Відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов’язання незалежно від домовленості сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений у березні 2018 року природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243ЕDGB017 від 30.01.2017 та додаткових угодах до нього, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Також слід зазначити, що частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 3 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною другою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений у березні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 526477,85 грн боргу; 16674,20 грн пені; 1471,25 грн трьох відсотків річних та 4211,82 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 8232,53 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 178, 207, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) до Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 (код 02147517) про стягнення 548835,12 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім?ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Грициніна, 23, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 (код 02147517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”, юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) 526477,85 грн боргу; 16674,20 грн пені; 1471,25 грн трьох відсотків річних; 4211,82 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 8232,53 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 05.06.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв’язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко