Постанова № 74478484, 04.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 справа № 905/2732/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: не прибув не прибув не прибув розглянувши апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від14.03.2018 (повний текст підписано 16.03.2018)у справі№ 905/2732/17 (суддя Величко Н.В.) за позовомМаріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ”, м. Маріуполь Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси”, м. Бердянськ Запорізької областіпроприпинення договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. по справі №905/2732/17 в задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Маріупольська міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. по справі №905/2732/17 із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував положення, що містяться в ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», а лише обмежився ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України;

- висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем наявності порушення його прав і законних інтересів є безпідставним, оскільки у сучасних умовах захист інтересів місцевої громади м. Маріуполя в галузі земельних правовідносин є принципово гострим першочерговим завданням місцевого самоврядування щодо реалізації державної політики в сфері земельних правовідносин, а саме раціональне використання земель комунальної власності, що виражається у неможливості вільного розпорядження власністю громади м. Маріуполя;

- у зв’язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник та право відповідача на користування такою земельною ділянкою є припиненим, місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про відсутність наявності правових підстав для задоволення позову.

Позивач у судове засідання 04.06.2018р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання 04.06.2018р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Третя особа у судове засідання 04.06.2018р. не прибула, через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи, яке було розглянуто та задоволено судом.

В процесі розгляду апеляційної скарги третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, яким просила залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що перехід права власності на будинок є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком. В той же час право користування земельною ділянкою попереднього користувача слід припинити та переоформити новому власнику будівлі у установленому законом порядку. Також повідомила, що 05.09.2017р. звернулось до Центру надання адміністративних послуг м. Маріуполь для оформлення права користування спірною земельною ділянкою, яке до цього часу не було переоформлено.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Маріупольською міською радою (далі – орендодавець) та громадянкою ОСОБА_5 (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 22.08.2013р. (далі – договір оренди землі) згідно п.1.1.-2.1. якого орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 18.06.2013р. №6/28-3235 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 9-А в Орджонікідзевському районі міста Маріуполь, кадастровий номер 1412336900:01:009:0149, площею 0,0120 га.

Згідно пункту 2.2 договору оренди землі, на земельній ділянці знаходиться (буде знаходитись) об’єкт нерухомого майна: нежитлова будівля.

Пунктом 5.1 договору оренди землі встановлено, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для обслуговування будівель торгівлі (функціонування торговельного павільйону).

Вищевказана земельна ділянка була передана за актом приймання-передачі орендарю – ОСОБА_5.

Додатковим договором від 05.05.2014р. внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.08.2013, зокрема змінено орендаря на Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ”, а також строк дії договору - з 28.03.2014р. до 28.03.2024р. (а.с.20).

Пунктом 11.3 договору оренди землі (в редакції додаткового договору від 05.05.2014р.) встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи – орендаря; в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 13.2 договору оренди землі (в редакції додаткового договору від 05.05.2014р.) сторони обумовили, що цей додатковий договір набуває чинності відповідно до ст.3,4,5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” після його підписання сторонами та Державної реєстрації.

Матеріали справи свідчать, що Додатковий договір від 05.05.2014р. підписаний Маріупольською міською радою, попереднім орендарем ОСОБА_5 та новим орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ”. Вказаний Додатковий договір від 05.05.2014р. зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що свідчить відповідний ОСОБА_6 №22012988 від 12.05.2014 (а.с.25).

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси” (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2017р. згідно п.1 якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлову будівлю, розташовану у місті Маріуполі Донецької області по бульвару Меотиди, будинок 9 “а”, загальною площею 8,8 кв.м., на земельній ділянці площею – 0,0120 га, кадастровий номер 1412336900:01:009:0149, власником якої є Маріупольська міська рада.

Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 12.05.2017р. та зареєстровано в реєстрі за № 956.

Маріупольська міська рада, вважаючи, що договір оренди землі від 22.08.2013р. припинився внаслідок відчуження нежитлової будівлі, що знаходиться на спірній земельній ділянці, звернулась до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” в якому просила визнати дію договору оренди земельної ділянки від 22.08.2013р., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01.11.2013р., на земельну ділянку за адресою бул. Меотиди, 9а в Лівобережному районі міста Маріуполя загальною площею 0,0120 га. для обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону) укладеного між Маріупольською міською радою та ТОВ “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” припиненим з 12.05.2017р.

При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України “Про оренду землі”, Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно цієї статті у комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 31 Закону України про оренду землі, договір оренди землі припиняється зокрема в разі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Аналогічні положення також встановлені ст. 141 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз наведених вище положень діючого законодавства свідчать про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому, договір оренди земельної ділянки не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов’язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №910/14212/17, від 10.04.2018р. по справі №915/672/17, від 06.02.2018р. по справі №917/242/17, від 03.03.2018р. по справі №904/6296/17.

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” було орендарем земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, бул. Меотиди, 9а (раніше бул. 50 років Жовтня, 9-А), кадастровий номер 1412336900:01:009:0149, площею 0,0120 га. на підставі договору оренди землі від 22.08.2013р.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” було власником нежитлової будівлі загальною площею 8,8 кв.м., яка розташована на орендованій останнім земельній ділянці кадастровий номер 1412336900:01:009:0149.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси” купило нежитлову будівлю загальною площею 8,8 кв.м., розташовану у місті Маріуполі Донецької області по бульвару Меотиди, будинок 9 “а”, на земельній ділянці площею – 0,0120 га, кадастровий номер 1412336900:01:009:0149 на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2017р.

Наведені вище обставини свідчать, що 12.05.2017р. (день купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна та державної реєстрації права власності) у Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” автоматично припинилося право оренди спірною земельною ділянкою кадастровий номер 1412336900:01:009:0149, а у Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси” виникло вищевказане речове право щодо користування останньою.

При цьому, договір оренди земельної ділянки від 22.08.2013р. не припинив свою дію в цілому, зважаючи на той факт, що 12.05.2017р. відбулася заміна сторони в зобов’язанні, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕРМІНАЛ-СЕРВІС КОМПАНІ” на нового орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси” в силу положень частини 1 статті 120 Земельного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди землі від 22.08.2013р. не припинив свою дію та є таким, що створює взаємні права і обов’язки для Маріупольської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси”.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права відповідної особи, яка звернулась до суду із відповідною позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Так, стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 1993 р. по справі "Домбо Бехеер" проти Нідерландів зазначено, що принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони

В той же час, Маріупольська міська рада під час звернення до місцевого господарського суду із позовом не зазначила, яким саме чином порушуються її права та охоронювані законом інтереси, та не надала жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про порушення її прав.

Посилання апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що Маріупольська міська не може належним чином реалізовувати державну політику в сфері земельних правовідносин, що виражається у неможливості вільного розпорядження власністю громади м. Маріуполя носять загальний характер та не дають можливості встановити яким саме чином порушуються права та охоронювані законом інтереси Маріупольської міської ради.

Крім того, як вже зазначалось вище, договір оренди земельної ділянки від 22.08.2013р. є діючим, створює взаємні права та обов’язки для його сторін та є обов’язковим до виконання в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що звернення Маріупольської міської ради із позовом про визнання припиненим вищевказаного договору оренди землі є таким, що направлене на позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські Ковбаси” права мирного володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував положення, що містяться в ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» є необґрунтованими та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки вищевказані норми не суперечать висновку суду, що в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, договір оренди землі припиняється лише стосовно попереднього орендаря, який продав відповідне нерухоме майно, проте сам договір оренди землі не припиняє свою дію в цілому, а лише має місце заміна сторони в зобов’язанні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. по справі №905/2732/17 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. по справі №905/2732/17 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. по справі №905/2732/17 – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України протягом 20 днів з дня складання її повного тексту.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 06.06.2018р.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: Т.Д Геза

ОСОБА_3