Постанова № 74478434, 23.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року справа № 913/896/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від кредиторів: ПАТ "Укрексімбанк" від інших кредиторів розпорядник майна Мартюхіна Н.О. Дучал Н.М., Сгара Е.В. Трубниковій Ю.О. не з'явились; Будниченко О.В. (адвокат) - за довіреністю №010-00/5792 від 29.12.2017р.; не з'явились; не з'явився;розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон", м.Лисичанськ Луганської областіна ухвалу Господарського суду Луганської областівід26.02.2018 року (повний текст складено 28.02.2018 року)у справі№ 913/896/17 (суддя Яресько Б.В.)за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Зіон", м.Лисичанськ Луганської областірозпорядник майна про Віскунов О.В., м. Київ банкрутствоВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" (далі за текстом - ТОВ "Зіон"), а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІО" (далі за текстом - ТОВ "Юридична фірма "АРІО") 180000,00 грн. - 4 черга, 3200,00 грн. судовий збір - 1 черга; Публічного акціонерного товариство "Державний експортно-імпортний банк" (далі за текстом - ПАТ "Укрексімбанк") 3285210068,86 грн. - 4 черга, 18272180,67 пеня - 6 черга, 3200,00 грн. судовий збір - 1 черга, 86163000,00 грн. - вимоги забезпечені заставою.

Не погодившись з ухвалою, прийнятою судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Зіон", яке просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ПАТ "Укрексімбанк" про визнання кредитором боржника ТОВ "Зіон" задовольнити частково та визнати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" кредитором першої черги на суму 3200,00 грн. (судовий збір); четвертої черги на суму 2925443736,60 грн.; шостої черги на суму 18272180,00 грн. (пеня); вимоги забезпечені заставою - 84163000,00 грн., з включенням даних вимог до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Зіон".

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Зіон" посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає про такі порушення:

- судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки умовам Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року, укладеного між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "КоронАгро" (за яким ТОВ "Зіон" є майновим поручителем), зокрема, судом не встановлено, що відповідно до умов наведеного договору передбачено збільшення відсоткової ставки шляхом її щорічного перегляду починаючи з 18.03.2011 року, про що між Банком та Позичальником повинна укладатись додаткова угода без стягнення з Позичальника комісії за зміну умов договору. Проте, оскільки додатковими угодами до Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року не передбачено застосування Банком відсоткової ставки у розмірі 23% річних за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року та відповідні зміни до Кредитного договору не вносились, на думку апелянта застосування даних відсоткових ставок є необґрунтованим; крім того, судом не враховано, що ПАТ "Укрексімбанк" помилково розраховує заборгованість ТОВ "КоронАгро" по відсоткам за Кредитним договором №151107К41 від 04.07.2007 року в період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року шляхом застосування відсоткової ставки: 23% та 12,5% річних на частину кредиту у розмірі 25108592,12 Євро; 25,5% та 15% річних на частину кредиту у розмірі 4245000,00 Євро; 23% та 12,5% річних на частину кредиту у розмірі 27876943,08 дол. США; відсоткову ставку 33,5% та 23% на частину кредиту у розмірі 95000000,00 грн., оскільки Додатковими угодами до Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року не передбачено застосування вищезазначених відсоткових ставок за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року та відповідні зміни до Кредитного договору не вносились, а тому застосування даних відсоткових ставок, на думку апелянта є необґрунтованим. Отже, ТОВ "Зіон" вважає, що ПАТ "Укрексімбанк" не доведено обґрунтованості застосування збільшеної відсоткової ставки за вищевказані періоди та пред'явлення кредиторських вимог за відсотками на загальну суму 359766332,28 грн.;

- судом не враховано та не взято до уваги докази на підтвердження тих обставин, що з ТОВ "Зіон" в межах виконавчого провадження стягнуто 134535,97 грн., з яких 13453,60 грн. - виконавчий збір, та 121082,37 грн. - перераховано ПАТ "Укрексімбанк" в рахунок погашення заборгованості. Тобто, за твердженням апелянта, дана суму не була врахована ані Банком при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника, ані місцевим господарським судом при визнанні кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018 року для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Зіон" сформовано колегію у складі: Будко Н.В. - головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №913/896/17, учасникам справи надано строк до 10.04.2018 року для надання суду відзивів на апеляційну скаргу; зобов'язано ПАТ "Укрексімбанк" в строк до 10.04.2018 року надати письмові пояснення щодо стягнення з ТОВ "Зіон" у виконавчому провадженні 134585,97 грн. (13453,60 грн. - виконавчий збір, 121082,37 грн. - за доводами скаржника, перераховано Банку в рахунок погашення заборгованості), що не враховано в розрахунку кредиторських вимог та в оскаржуваній ухвалі суду, а також надати розгорнутий, обґрунтований розрахунок заборгованості з урахуванням зазначеної суми у розмірі 121082,37 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду №297/2018 від 30.03.2018 року, у зв'язку з неможливістю продовжувати розгляд справи головуючим суддею Будко Н.В. через звільнення з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/896/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2018 року визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Дучал Н.М., Сгара Е.В.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 11.04.2018 року від ПАТ "Укрексімбанк", вказаний кредитор заперечує проти задоволення апеляційної скарги та узагальнено зазначив, що ним, як заявником, з дотриманням порядку та строків була подана до господарського суду першої інстанції заява з грошовими вимогами до боржника, до заяви було додано докази, які підтверджують заборгованість ТОВ "Зіон", а саме: належний та обґрунтований розрахунок заборгованості; виписки по рахункам; копії Кредитних договорів, Договорів поруки та Іпотечних договорів. Щодо збільшення (застосування) відсоткової ставки Банк зазначає, що умовами Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року, а саме пп. 3.2.5.1 - 3.2.5.5, з урахуванням Додаткової угоди від 19.04.2012 року, передбачено збільшення відсоткової ставки на 1% та на 0,5% за невиконання умов даного договору (загалом до 28% та 28,5% річних). Отже, застосування за Кредитним договором №151110К12 від 18.03.2011 року відсоткових ставок 23% від 27,5% є законним та обґрунтованим. По Кредитному договору №151107К41 від 04.07.2007 року містяться умови щодо аналогічного збільшення відсоткової ставки за порушення умов договору відповідно до абз. 2 - 4 пп. 3.2.4.1 - 3.2.4.7. Крім того, за твердженням Банку, боржником не було доведено, що кошти в сумі 134535,97 грн. були віднесені по виконавчому провадженню до виконавчого збору в сумі 13453,60 грн. та про перерахування 121082,37 грн. на рахунок ПАТ "Укрексімбанк". Водночас, за наказом Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 року №5011-33/6565-2012 кредитором 13.02.2015 року було одержано 120607,53 грн., які враховані в розрахунку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 16.05.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/896/17 до 23.05.2018 року.

Інші сторони до початку розгляду справу по суті не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги та не надали їх до суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 23.05.2018 року, був присутній представник ПАТ "Укрексімбанк", який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив суд залишити ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" без змін.

Уповноважені представники боржника та розпорядник майна у судове засідання апеляційної інстанції 23.05.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у звязку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та вислухавши доводи присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.11.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зіон"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Віскунова О.В.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

28.11.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №913/896/17 про банкрутство ТОВ "Зіон" (№47459).

Після оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі до суду із заявами з грошовими вимогами до боржника звернулись, зокрема, ПАТ "Укрексімбанк" із заявою (вих.№010-0/1264 від 22.12.2017р.) про визнання грошових вимог до боржника у загальній сумі 3387648449,53 грн.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року, серед іншого, визнано вимоги кредитора ПАТ "Укрексімбанк" у справі про банкрутство ТОВ "Зіон", грошові вимоги якого є предметом даного апеляційного оскарження.

При розгляді кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк", місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені Банком вимоги за Кредитними договорами №151107К41 від 04.07.2007 року та №151110К12 від 18.03.2010 року є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. В частині нарахування Банком боргу по відсоткам суд встановив правомірність підстав для їх збільшення у випадку порушення з боку боржника умов договорів, а тому дійшов висновку, що кредитор обґрунтовано нарахував відсотки за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у даній справі про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року №4212-VI, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство) сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 2 зазначеної статті врегульовано, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відповідно абз. 2, 3 ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Положеннями ст. 45 Закону про банкрутство визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Так, зокрема, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації; у шосту чергу задовольняються інші вимоги, зокрема, вимоги щодо сплати неустойки (штрафу, пені), що передбачено ч. 4 ст. 25 цього Закону. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Предметом даного апеляційного провадження є ухвала Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 в частині визнання вимог кредитора ПАТ "Укрексімбанк" до боржника ТОВ "Зіон", які виникли внаслідок застосування збільшеної відсоткової ставки за умовами Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року та Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року за визначені кредитором періоди та пред'явлення Банком кредиторських вимог за відсотками на загальну суму 359766332,28 грн. Період нарахування відсотків спірний за обома Кредитними договорами з 21.05.2014 року - 31.05.2015 року. При цьому, зазначена сума по підвищеній відсотковій ставці увійшла як до конкурсних вимог 4 черги так і до вимог Банку, забезпечених заставою майна боржника. Разом з тим, боржником не оскаржується судове рішення в частині визначення забезпечених вимог, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу саме в межах доводів апеляційної скарги.

Щодо розміру та підстав виникнення кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк", колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор - ПАТ "Укрексімбанк" у своїй заяві, просив визнати його грошові вимоги до боржника (який є майновим поручителем за Договором поруки №151111Р16 від 15.12.2016р.), в загальному розмірі 3387648449,53 грн., які є заборгованістю боржника перед кредитором внаслідок неналежного виконання ТОВ "КоронАгро" як позичальником умов Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року та Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року. Зокрема, 3368958072,86 грн. є заборгованістю за кредитом, відсотками, комісією за управління та за зміну умов кредитного договору, 3% річних та втрати від інфляції; 18272180,67 грн. - пеня за прострочення зобов'язань; 414996,00 грн. - судові витрати; 3200,00 грн. - судовий збір, який сплачений Банком за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі №913/896/17.

Матеріали справи свідчать, а також ТОВ "Зіон" не заперечується, що ПАТ "Укрексімбанк" свої зобов'язання за Кредитними договорами №151110К12 від 18.03.2011 року та №151107К41 від 04.07.2007 року виконано належним чином, факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками, меморіальними ордерами, виписками по рахункам, долученими до матеріалів справи.

В той же час, позичальник - ТОВ "Корон Агро" свої зобов'язання за Кредитними договорами в повному обсязі та у встановлені строки не виконав, внаслідок чого за ТОВ "Зіон" Банком обліковується заборгованість, яка складається зі сплати заборгованості за кредитом, відсотками, комісією за управління та за зміну умов кредитного договору, 3% річних та втрати від інфляції, а також була нарахована пеня.

Факт наявності заборгованості позичальника на момент звернення із заявою з грошовими вимогами ПАТ "Укрексімбанк" до суду першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, зокрема вищевказаними банківськими виписками з особових рахунків, які за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", є належними доказами, що підтверджують наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, розпорядник майна Віскунов О.В. та боржник ТОВ "Зіон" не заперечують проти задоволення вимог ПАТ "Укрексімбанк" частково на суму 3027882117,25 грн., але відхиляють вимоги в сумі 359766 332,28 грн., які виникли внаслідок застосування збільшеної відсоткової ставки за умовами Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року та Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року з 21.05.2014 року - по 31.05.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В поданій апеляційній скарзі ТОВ "Зіон" аналогічно не заперечує в цілому проти задоволення вимог Банку та розподілу їх черговості судом першої інстанції в сумі 3027882117,25 грн., та відхиляє вимоги в сумі 359766332,28 грн., які є вимогами пов'язаними із застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки.

Так, за твердженням скаржника, Додатковими угодами до кредитного договору №151110К12 від 18.03.2010 року не передбачено застосування відсоткових ставок за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року, зміни до договору не вносились, відповідно вимоги кредитора по відсоткам, які були нараховані за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року згідно умов Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2010 року в розмірі 98203180,02 грн. є необґрунтованим. Водночас, Додатковими угодами до Кредитного договору № 151107К41 від 04.07.2007 року не передбачено застосування відсоткових ставок за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року, також відповідні зміни до договору не вносились, а тому застосування даних відсотків є необґрунтованим. Таким чином, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог Банку за відсотками, які були нараховані за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року за умовами Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року на суму 4054415,25 Євро, 3745189,88 дол. США та 23181319,45 грн.

Проте, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі рішення та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, оскільки вони не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні заявником умов кредитного договору, зважаючи на наступне.

Щодо підвищення відсоткової ставки згідно умов Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3.2.5 Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2010 року (далі за текстом - Кредитний договір №К12) визначено, що відсоткова за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 23% річних. Зазначена відсоткова ставка встановлюється на період з дати укладення Договору до 17.03.2011 року та підлягає перегляду щорічно починаючи з 18.03.2011, про що між Банком та Позичальником укладається додаткова угода до цього Договору без стягнення з Позичальника комісії за зміну умов договору.

Підпунктами 3.2.5.1. - 3.2.5.5. Кредитного договору №К12 передбачено збільшення відсоткової ставки на 1% за кожним з вказаних підпунктів за невиконання умов даного договору. Тобто, загалом збільшення відсоткової ставки можливе до 28% річних.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, в подальшому до Кредитного договору №К12 вносились наступні зміни:

В Додаткових угодах №151110К12-1 та №151110К12-11 пп. 3.2.5. Кредитного договору №К12 викладено в новій редакції, з залишенням відсоткової ставки на рівні 23% річних, але без кінцевої дати її дії та із встановленням більш пізньої дати її перегляду - 01.04.2011 року та 01.04.2012 року відповідно.

Додатковою угодою №151110К12-15 від 19.04.2012 року з останнього абзацу пп. 3.2.5. Кредитного договору №К12 виключено умову щодо щорічного перегляду відсоткової ставки.

Крім того, Додатковою угодою №151110К12-12 пп. 3.2.5.3 Кредитного договору №К12 було доповнено новим абзацом, відповідно до якого за невиконання умов даного Договору підвищується ще на 0,5% річних, тобто загалом вже до 28,5% річних.

Таким чином, з досліджених судом апеляційної інстанції умов Кредитного договору №К12 слід дійти висновку, що відсоткова ставка за користування кредитом протягом дії Кредитного договору №К12, включаючи спірний період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року, встановлена на рівні 23% річних (за виключенням періодів, за якими додатковими угодами було встановлено зменшену відсоткову ставку, та до яких спірний період не відноситься).

Разом з тим, за умовами пп. 3.2.5.3. Кредитного договору №К12 з урахуванням умов Додаткової угоди №151110К12-12 сторони дійшли згоди, що за невиконання позичальником умов Кредитного договору К12 до останнього може бути застосовано збільшення відсоткової ставки до 28,5% річних.

При цьому, факт неналежного виконання зобов'язань ТОВ "КоронАгро" перед ПАТ "Укрексімбанк" за Кредитним договором №К12 не спростовано під час даного апеляційного провадження та не заперечується самим боржником. Також цей факт встановлено в рішеннях Господарського суду м. Києва від 30.07.2012 року у справі №5011-34/6604-2012, від 03.06.2013 року у справі №910/7396/13, від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14, від 02.07.2012 року у справі №5011-33/6565-2012, від 10.07.2013 року у справі №910/7386/13, від 06.10.2014 року у справі №910/14990/14.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Що стосується відсоткової ставки за Кредитним договором №151107К41 від 04.07.2007 року (далі за текстом - Кредитний договір №К41), судова колегія виходить з наступного.

Згідно абз. 1 пп. 3.2.4. Кредитного договору №К41, відсоткова ставка за кредитом становить 11,5% річних.

Разом з тим, абз. 2 -4 пп. 3.2.4 Кредитного договору №К41 передбачено збільшення відсоткової ставки на 1% за невиконання умов кредитного Договору.

В подальшому Додатковими угодами до Кредитного договору №К41 пп. 3.2.4 неодноразово змінювався та доповнювався.

Так, востаннє відсоткову ставку за користування кредитом було встановлено 15.09.2011 року в Додатковій угоді №151107К41-5 (копія якої міститься в матеріалах справи), згідно умов якої відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі:

а) для заборгованості, що надається в доларах США - 12,5% річних;

б) для заборгованості, що надається згідно з пп. 3.2.1.б) Договору:

- на заборгованість 25108592,12 Євро - 12,5% річних;

- на заборгованість в розмірі 4245000,00 Євро - 15% річних;

в) для заборгованості, що надається в гривні - 23% річних.

Вказаною Додатковою угодою також передбачена зменшена відсоткова ставка до пунктів а), б), в) на період: з 01.03.2011 року по 15.12.2011 року, а до пункту в) ще додатково на періоди: з 01.04.2010 року по 28.08.2011 року та з 16.12.2011 року по 31.03.2012 року, а також передбачено перегляд відсоткової ставки з 16.12.2011 року для пунктів а) та б) і з 01.04.2012 року для пункту в).

Згідно Додаткових угод №151107К41-53 - №151107К41-59 сторони здійснювали перегляд відсоткової ставки шляхом продовження строку дії зменшеної відсоткової ставки, проте період дії зменшеної ставки не співпадає з спірним періодом з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року, в якому підлягали застосуванню відсоткові ставки, встановлені пунктами а), б), в) ч. 1 Додаткової угоди №151107К41-52 (для дол. США - 12,5% річних, для 25108592,!2 Євро - 12,5% річних, 4245000,00 Євро - 12% річних, для заборгованості у гривні - 23% річних).

Щодо застосування підвищеної відсоткової ставки, судова колегія зазначає, що її підвищення передбачено за невиконання умов Кредитного договору №К41, зокрема, пп.пп. 3.2.4.1. - 3.2.4.6., викладеними в новій редакції в Додатковій угоді №151107К41-50, та пп. 3.2.4.7., якими доповнено даний Кредитний договір з Додатковою угодою №151107К41-51.

Як вбачається з вказаних вище пп.пп. 3.2.4.1. - 3.2.4.7., Банк має право підвищувати відсоткову ставку на 10,5% річних (п. 3.2.4.1. - 2%, п. 3.2.4.2. - 1 %, п. 3.2.4.3 - 1%+1%, п. 3.2.4.4. - 1%+1%, п. 3.2.4.5 - 1%, п. 3.2.4.6. - 2%, п. 3.2.4.7. - 0,5%, а всього 10,5%).

При цьому, факт неналежного виконання зобов'язань ТОВ "Корон Агро" перед ПАТ "Укрексімбанк" за Кредитним договором №К41 не спростовано під час даного апеляційного провадження та не заперечується самим боржником. Також цей факт встановлено у наведених вище рішеннях Господарського суду м. Києва.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав та обґрунтованість застосування Банком в період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року відсоткових ставок за користування кредитом згідно умов Кредитного договору №К41 у розмірах:

- на частину кредиту в сумі 25108592,12 Євро 12,5% та 23% (12,5% +10,5%) річних;

- на частину кредиту в сумі 4245000,00 Євро - 15% та 25,5% (15%+10,5%) річних;

- на частину кредиту в сумі 27876943,08 дол. США - 12,5% та 23% (12,5%+10,5%) річних;

- на частину кредиту в сумі 95000000,00 грн. - 23% та 33,5% (23%+10,5%) річних;

За текстом апеляційної скарги ТОВ "Зіон" не погоджується з нарахованими відсотками за двома Кредитними договорами (№К12, №К41) в період з 21.05.2014 року - по 31.05.2015 року на загальну суму 359766332,28 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, серед іншого, посилаються на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 1054, 10561, 1078 ЦК України, а також ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" щодо заборони банкам в односторонньому порядку змінювати фіксовану відсоткову ставку за кредитними договорами.

Колегією суддів апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2014 року у справі №910/14990/14 солідарно стягнуто, зокрема, з ТОВ "КоронАгро" та ТОВ «Зіон» на користь ПАТ "Укрексімбанк" заборгованість за Кредитним договором №К12 за період 01.04.2013 року по 11.07.2014 року.

Також рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14 солідарно стягнуто, зокрема, з ТОВ "КоронАгро" та ТОВ "Зіон" на користь ПАТ 2Укрексімбанк" заборгованість за Кредитним договором №К41 за період з 01.04.2013 року по 11.08.2014 року.

При цьому, за вказаними вище рішеннями, які не оскаржувались боржником та є такими, що набрали законної сили, стягнуто заборгованість в т.ч. по нарахованими Банком відсотками за Кредитними договорами №К12 та №К41.

Тобто, рішеннями господарського суду, які набрали законної сили, вже встановлено правомірність нарахування Банком відсоткової ставки за Кредитним договором №К12 за період з 21.05.2014 року по 11.07.2014 року та за Кредитним договором №41 за період з 31.05.2014 року по 11.08.2014 року, заборгованість за якою (відсотковою ставкою) частково увійшла до складу кредиторської заборгованості ПАТ "Укрексімбанк" у даній справі про банкрутство.

Боржник оскаржуючи правомірність нарахування Банком підвищеної відсоткової ставки, не звернув уваги на те, що за аналогічними відсотками з нього вже частково було стягнуто заборгованість у інших господарських справах, рішення в яких ані позичальником - ТОВ "КоронАгро", ані майновим поручителем - ТОВ "Зіон", не оскаржувалось, що також спростовує доводи апеляційної скарги.

Більш того, судом апеляційної інстанції із наданого Банком розрахунку нарахованих відсотків за Кредитними договорами №К12 та №К41 та доданих до нього документів встановлено, що:

- заборгованість за Кредитним договором №К12 розрахована за період з 01.06.2014 року (до цієї дати заборгованість стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2014 року у справі №910/14990/14) по 31.05.2015 року, тобто за частину заборгованості, якою вважає спірною ТОВ "Зіон", розрахована Банком із застосуванням відсоткової ставки 23%, а не 27,5% як помилково вважає апелянт; заборгованість, яка виникла внаслідок застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки 27,5% стягнута за рішенням суду;

- заборгованість на частину кредиту 25108592,12 Євро за Кредитним договором №К41 розрахована за період з 03.04.2014 року (до цієї дати заборгованість стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14) по 31.05.2015 року, тобто частину заборгованості, якою вважає спірною ТОВ "Зіон", розрахована Банком із застосуванням відсоткової ставки 12,5%, а не 23% як помилково вважає апелянт; заборгованість, яка виникла внаслідок застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки 23% стягнута за рішенням суду;

- заборгованість на частину кредиту 4245000,00 Євро за Кредитним договором №К41 розрахована за період з 03.06.2014 року (до цієї дати заборгованість стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14) по 31.05.2015 року, тобто частину заборгованості, якою вважає спірною ТОВ "Зіон", розрахована Банком із застосуванням відсоткової ставки 15%, а не 25,5% як помилково вважає апелянт; заборгованість, яка виникла внаслідок застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки 25,5% стягнута за рішенням суду;

- заборгованість на частину кредиту 27876943,08 дол. США за Кредитним договором №К41 розрахована за період з 03.06.2014 року (до цієї дати заборгованість стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14) по 31.05.2015 року, тобто частину заборгованості, якою вважає спірною ТОВ "Зіон", розрахована Банком із застосуванням відсоткової ставки 12,5%, а не 23% як помилково вважає апелянт; заборгованість, яка виникла внаслідок застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки 25% стягнута за рішенням суду;

- заборгованість на частину кредиту 95000000,00 грн. за Кредитним договором №К41 розрахована за період з 03.06.2014 року (до цієї дати заборгованість стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14) по 31.05.2015 року, тобто частину заборгованості, якою вважає спірною ТОВ «Зіон», розрахована Банком із застосуванням відсоткової ставки 23%, а не 33,5% як помилково вважає апелянт; заборгованість, яка виникла внаслідок застосуванням Банком підвищеної відсоткової ставки 33,5% стягнута за рішенням суду.

Таким чином судом встановлено, що заборгованість, яка розрахована кредитором ПАТ "Укрексімбанк", за Кредитними договорами №К12 та №К41 в оспорюваний боржником період, без врахування боргу стягнутого за рішеннями Господарського суду м. Києва, навіть і не включала підвищену відсоткову ставку, оскільки обраховувалась Банком в період з 03.04.2014 року по 31.05.2015 року за Кредитним договором №К12 та в період з 03.04.2014 року та 03.06.2014 року відповідно, по 31.05.2015 року за Кредитним договором №К41, саме у розмірі визначених відсоткових ставок за Кредитними договорами з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод, що цілком спростовує доводи апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що: по-перше, ПАТ "Укрексімбанк" обґрунтовано застосовано підвищену відсоткову ставку за умовами Кредитного договору №151110К12 від 18.03.2011 року за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року та за умовами до Кредитного договору №151107К41 від 04.07.2007 року за період з 21.05.2014 року по 31.05.2015 року, правомірність нарахування частини заборгованості за якою встановлена в рішенні Господарського суду м. Києва від 06.10.2014 року у справі №910/14990/14 та від 01.10.2014 року у справі №910/14996/14, які не оскаржувались ТОВ "Зіон" та набрали законної сили; по-друге, оспорювана боржником підвищена відсоткова ставка, заборгованість за якою не стягнута за рішеннями Господарського суду м. Києва, навіть і не застосовувалась ПАТ "Укрексімбанк" та обраховувалась виключно за умовами самих Кредитних договорів з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод, у зв'язку з чим Банк обґрунтовано звернувся до господарського суду першої інстанції з кредиторськими вимогами по відсотках на загальну суму 359766332,28 грн. та зазначена заборгованість правомірно визнана місцевим судом.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на неврахування місцевим господарським судом факту надходження коштів у виконавчому провадженні з наступних підстав.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою ТОВ "Зіон" зазначає, що судом першої інстанції не було враховані надані розпорядником майна докази часткового погашення заборгованості перед ПАТ "Укрексімбанк".

Дослідивши надані докази (а.с.16, т.2) судом встановлено, що згідно виписки про операції №26/01/15 від 26.01.2015 року та меморіального ордеру №15/8-1 від 26.01.2015 року Державною виконавчою службою України стягнуто в примусовому порядку (списано) з рахунку ТОВ "Зіон" 134535,97 грн. згідно наказу Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 року №5011-33/6565/2012. Проте, із зазначеного документу не можливо встановити віднесення ДВС саме в рахунок погашення заборгованості перед Банком.

В свою чергу, боржником не доведено жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що грошові кошти в сумі 13453,60 грн. були віднесені органами ДВС до виконавчого збору, а 121082,37 грн. були спрямовані на погашення боргу перед ПАТ "Укрексімбанк".

Відтак, саме лише посилання ТОВ "Зіон" на те, що органом ДВС було стягнуто 134535,97 грн. за наказом Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 №5011-33/6565-2012, не може бути беззаперечним доказом віднесення цих коштів саме в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Укрексімбанк".

Водночас, із наявного в матеріалах справи розрахунку ПАТ "Укрексімбанк" по заборгованості та виписок по рахункам, які є документами первинного бухгалтерського обліку, судом встановлено, що кошти стягнуті за наказом Господарського суду м. Києва від 20.07.2012 №5011-33/6565-2012 з ТОВ "Зіон" 26.01.2015 року, були враховані кредитором у розрахунку та до Господарського суду Луганської області ця сума у якості кредиторських вимог Банком і не заявлялась.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання обгрунтованими кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" до боржника ТОВ "Зіон" в загальному розмірі 3387648449,53 грн., з яких: 3285210068,86 грн. із 4 чергою задоволення, 18272180,67 грн. (пеня) - 6 черга, 3200,00 грн. судовий збір - 1 черга, 86163000,00 грн. - вимоги забезпечені заставою.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали в частині визнання вимог кредитора ПАТ "Укрексімбанк" до боржника ТОВ "Зіон" не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту в цій частині колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрексімбанк" висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Зіон" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 в цій частині підлягає залишенню без змін.

У зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на саржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.02.2018 року у справі №913/896/17 в частині визнання вимог кредитора Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" в загальному розмірі 3387648449,53 грн., з яких: 3285210068,86 грн. - 4 черга, 18272180,67 (пеня) - 6 черга, 3200,00 грн. судовий збір - 1 черга, 86163000,00 грн. - вимоги забезпечені заставою, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.М. Дучал

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 23.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2018 року).