Ухвала суду № 74478346, 06.06.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

06.06.2018 Справа № 920/1668/15Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» б/н від 31.05.2018 (вх. № 1207к від 04.06.2018) про видачу дублікату наказу у справі № 920/1668/15 та матеріали зазначеної справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Малишок Олени Михайлівни, м. Шостка Сумської області,

про стягнення 17356,68 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.11.2015 у справі № 920/1668/15 позов задоволено повністю та вирішено: стягнути з фізичної особи-підприємця Малишок Олени Михайлівни (41100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 18.01.2013 року, а саме 9034 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом, 3748 грн. 99 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3757 грн. 63 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 815 грн. 44 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

15.12.2015 на примусове виконання рішення господарського суду Сумської області від 30.11.2015 у справі № 920/1668/15 видано відповідний наказ.

04.09.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з заявою б/н від 31.05.2018 (вх. № 1207к від 04.06.2018) про видачу дубліката наказу у справі № 920/1668/15, відповідно до якої заявник просить суд видати дублікат наказу у справі № 920/1668/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат по сплаті судового збору.

В обгрунтування зазначеної заяви заявник зазначає, що при підготовці зазначеного виконавчого документу до органів ДВС судовий наказ № 920/1668/15 від 15.12.2015 був втрачений та до виконання не пред'явлений.

На підтвердження факту не пред'явлення наказу до виконання заявником додано до даної заяви довідку Шосткинського міськрайонного відділу Головного територіального управління юстиції в Сумській області б/н, б/д, відповідно до якої наказ господарського суду Сумської області № 920/1668/15 від 15.12.2015 року перебував на виконанні у ВДВС Шосткинського ГТУЮ, 12.12.2017 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», зазначений наказ повернуто стягувачеві та на виконанні не перебуває.

Таким чином, станом на момент розгляду судом даної заяви, рішення господарського суду Сумської області від 30.11.2015 року у справі № 920/1668/15 щодо стягнення з відповідача заборгованості фактично не виконано.

Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до вимог частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частина третя статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наказ є виконавчим документом.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

В силу статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23.02.2006 року за № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим до виконання Україною. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 року у справі Ромашов проти України (заява № 67534/01), від 19.03.1997 року Горнсбі проти Греції зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 19.4 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, суд визнає заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» б/н від 31.05.2018 (вх. № 1207к від 04.06.2018) про видачу дублікату наказу у справі № 920/1668/15 правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 235, 254-256, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 19.4 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» б/н від 31.05.2018 (вх. № 1207к від 04.06.2018) про видачу дублікату наказу у справі № 920/1668/15 задовольнити.

2. Видати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) дублікат наказу № 920/1668/15 від 15.12.2015 року щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Малишок Олени Михайлівни (41100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 18.01.2013 року, а саме 9034 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом, 3748 грн. 99 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3757 грн. 63 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 815 грн. 44 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору

3. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - з 06 червня 2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення.

4. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя Н.О. Спиридонова