Рішення № 74477523, 16.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.2018р. Справа №905/2673/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 00174668

про стягнення 32118,59 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження

Без повідомлення (виклику) сторін

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 32118,59 грн, у тому числі: основного боргу – 16877,01 грн, пені – 4946,55 грн, 3% річних – 1294,59 грн, інфляційних втрат – 9000,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідач у відзиві №15-31 від 02.02.2018р., який надійшов на електронну адресу суду, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з посиланням на те, що спірний договір купівлі-продажу природного газу та акти приймання-передачі природного газу з боку покупця були підписані не уповноваженою на вчинення вказаних дій особою, внаслідок чого відсутні підстави вважати вказані документи належними доказами, які підтверджують постачання природного газу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

За змістом ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Проте, вказаний електронний документ не відповідає вимогам вказаної норми закону (не скріплений електронним цифровим підписом), внаслідок чого не підлягає оцінці судом в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №14-161 від 29.05.2014р. (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №1571/15-ТЕ-6.

За приписами п.1.1 вказаного договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №2 від 30.04.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 49 тис. куб. м, зокрема, у січні – 8,5 тис. куб. м, лютому – 8 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того ПДВ – 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Відповідно до п.11 договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Наразі, доказів того, що зазначений вище договір був розірваний або визнаний недійсним у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За змістом п.3.1 договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вихідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 спірного правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний повноважним представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками підприємств, зокрема, акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- б/н від 31.01.2015р. у січні 2015 року на суму 9239,03 грн,

- б/н від 28.02.2015р. у лютому 2015 року на суму 7667,99 грн.

В той же час, з огляду на наведені положення договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р., перелічені вище первинні документи були підписані покупцем без участі продавця, внаслідок чого останній правомірно вважав, що від імені Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» здійснюють відповідні дії уповноважені особи.

Разом з тим, вказані акти приймання-передачі природного газу скріплені печаткою Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», доказів втрати, викрадення чи її підроблення (звернення до правоохоронних органів, матеріали службового розслідування тощо) відповідачем до суду не надано.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом п.13 ч.2 ст.9 вказаного нормативно-правового акту України в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2014р. (дата укладення спірного правочину) у графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» вказано, що керівником юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» з 11.07.2013р. (згідно статуту) є ОСОБА_2.

Крім того, відсутність свідчень дійсного виконання цього договору суперечило б приписам ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, за висновками суду, сукупність наведених вище обставини свідчить про те, що вказані вище акти приймання-передачі природного газу у січні, лютому 2015 року на загальну суму 16907,02 грн за договором №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. є належними та допустимими доказами, які підтверджують постачання товару за спірним правочином.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 16877,01 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов’язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2015 року на суму 9239,03 грн – 16.02.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.02.2015р., 15.02.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою лютого 2015 року на суму 7667,99 грн – 16.03.2015р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.03.2015р., 15.03.2015р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, оплата поставленого у січні, лютому 2015 року природного газу здійснювалась відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з урахуванням проведення оплат на загальну суму 30,01 грн на теперішній час становить 16877,01 грн.

Наразі, відомості про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за договором №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. на суму 30,01 грн містяться у довідках «Сальдо з 01.12.2014р. по 31.03.2017р.», «Операції з 01.12.2014р. по 31.03.2017р.».

В той же час, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», відповідачем під час розгляду справи не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення 16877,01 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №1571/15-ТЕ-6 від 31.12.2014р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 4946,55 грн пені за період з 15.02.2015р. по 14.09.2017р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування неустойки, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у січні - лютому 2015 року (в межах визначених позивачем періодів), становить 4901,66 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1294,59 грн за період з 15.02.2015р. по 18.09.2017р.

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початку перебігу строків для нарахування 3% річних, суд дійшов висновку, що сума процентів річних за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у січні - лютому 2015 року (в межах визначених позивачем періодів), становить 1291,83 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 9000,44 грн за період з березня 2015 року по липень 2017 року.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних є арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 4901,66 грн та 1291,83 грн. З огляду на те, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 32118,59 грн, у тому числі: основного боргу – 16877,01 грн, пені – 4946,55 грн, 3% річних – 1294,59 грн, інфляційних втрат – 9000,44 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (83059, Донецька обл., м.Донецьк, код ЄДРПОУ 00174668) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг – 16877,01 грн, пеню – 4901,66 грн, 3% річних – 1291,83 грн, інфляційні втрати – 9000,44 грн, а також судовий збір в сумі 1597,63 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 16.03.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця