Рішення № 74477268, 29.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1320/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Сірої О.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровська обл., вул. Електрометалургів, 310)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" (49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 4)

про стягнення пені, 3% річних та судових втрат

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 01.05.017р. №283-4016

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 04.09.2017р. №262

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" про стягнення 23 914 грн. 25коп. - пені, 2 719 грн. 97 коп. - 3% річних та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки від 10.12.2014р. №151001/1406481, в частині порушення умов п. 3.4 Договору та не здійснення оплати за поставлений товар.

25.04.2018р. відповідач надав відзив на позовну заяву від 18.04.2018р. №017/мс-445 у якому останній погоджується з розрахунком пені та 3% річних та просить врахувати ступінь добросовісності відповідача та просить зменшити розмір пені на 50%.

У судовому засіданні 29.05.2018р. представник відповідача в усному порядку заперечував проти зменшити розміру пені на 50%.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

10.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" було укладено договір поставки № 151001/1406481.

Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а Покупець прийняти та оплатити відповідно п3.4 договору феросплави, іменовані в подальшому товар, в продовж строків вказаних з 01 січня 2015р. по 31 грудня 2015р., на умовах, у кількості та строки, вказані в специфікаціях до цього договору.

Датою поставки Товару та переходу права власності, при поставці залізниці транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника (відповідно до п.2.3 договору).

Покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перечислення грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 120 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до додаткової угоди №9/1/1601860 від 01.04.2016р. було внесено зміни до п. 3.7 договору щодо зарахування грошових коштів, які надходять від покупця на адресу постачальника, а саме (з рос.): "При перечислении средств на счет поставщика, покупатель обязан указать: "Оплата за товар по Договру №151001/1406481 от 10 декабря 2014г.". При этом полученные денежные средства распределяються поставщиком следующим образом: 1) оплачиваются счета, которые выписаны на разницу между базовой ценой продукции на дату отгрузки и ценой такой продукции на дату зачисления денежных средств от покупателя; 2) оплачиваются счета, выписаные по базовой цене продукции на дату отгрузки (такие счета оплачиваются вы порядке календарной очереди возникновения задолженности)".

Позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив товар на адресу відповідача у встановлений строк, натомість відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за відвантажений товар.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання (тобто виконано оплату товару за договором з порушенням передбаченого строку), це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених договором.

Відповідно до пункту 7.6 вищезазначеного договору у випадку порушення покупцем строків сплати за поставлений товар, вартість якого розрахована згідно пункту 5 Специфікації до договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 ЦК України зазначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про зменшення розміру пені на 50%, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Відповідач у своєму клопотанні не обґрунтовує підстави для зменшення судом розміру пені та не підтверджує будь-якими доказами, які би довели необхідність у такому заході.

Перерахувавши у пошуковій системі “Законодавство” заявлені до стягнення позивачем пені у розмірі 23 914,25 грн. за загальний період з 11.04.2017р. по 08.06.2017р., 3%річних у розмірі 2 719,97грн. за загальний період з 11.04.2017р. по 08.06.2017р., суд визнав їх таким, що підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст.ст.55,124,129 Конституції України, ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" (49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, буд. 4; код ЄДРПОУ 33718431) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь Дніпропетровська обл., вул. Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ 00186520) пеню в розмірі23 914,25грн. та 3% річних в сумі 2 719,97грн., судовий збір в розмірі 1 762,00грн., про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.06.2018

Суддя ОСОБА_3