Постанова № 74476069, 30.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

місто Київ

справа №761/3977/15

провадження №22-ц/796/689/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних

справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.,

суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.

за участю секретаря - Осінчук Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Андрій Вадимович, приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиков Іван Володимирович, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Гуменюк А.І. від 21 червня 2017 року у справі про визнання правочинів недійсними,-

встановив:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус КМНО Шепелюк А.В., приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Копейчиков І.В., Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання правочинів недійсними.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належала 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Також вказана квартира належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2001 року.

18.07.2014 року приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Копейчиков І.В. посвідчив довіреність від її імені на ОСОБА_2, за реєстром № 369. На підставі вказаної довіреності, ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4

Вказувала на те, що на момент укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири, у ній була зареєстрована малолітня ОСОБА_5, яка є дочкою позивача та онукою ОСОБА_2, проте вона, як мати малолітньої ОСОБА_5 та орган опіки та піклування, не надавали дозволу на укладення спірного договору купівлі-продажу квартири.

Посилаючись на те, що довіреності на уповноваження ОСОБА_2 продати належну їй на праві власності частину квартири вона не підписувала, спірна квартира була відчужена всупереч її волі, гроші за продаж належної їй частки квартири вона не отримувала, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, просила суд визнати недійсною довіреність, видану 18 липня 2014 року від імені ОСОБА_1 на представлення її інтересів ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Копейчиковим І.В. за реєстром № 369, визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 654 та посвідчений 26 вересня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Шепелюком А.В., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, проведену приватним нотаріусом КМНО Шепелюком А.В. (номер запису про право власності: 7138223 від 26 вересня 2014 року).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.02.2016 р. провадження у справі в частині про скасування запису про державну реєстрацію права власності закрито, роз'яснено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд посилається у рішенні на довідку форми № 3, видану ТОВ «Кийградсервіс» № 3192 від 29 жовтня 2014 року, при цьому не надав належної оцінки довідці ТОВ «Кийградсервіс» за вих. № 2593 від 26 вересня 2014 року, яка була надана нотаріусу під час оформлення договору купівлі-продажу квартири і відповідно до якої на дату укладення договору купівлі-продажу у квартирі зареєстрованих немає.

Вказував на те, що судом помилково не застосовано до спірних правовідносин ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка підлягала застосуванню при вирішенні питання про повернення сплачених покупцем на користь продавців грошових коштів, оскільки 26 вересня 2014 року, в день укладення оспорюваного договору, ОСОБА_4 були внесені кошти на рахунки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах, що підтверджується відповідними квитанціями.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус КМНО Шепелюк А.В., приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Копейчиков І.В., представник Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, і, зокрема коли зміст правочину суперечить ЦК України іншим акта цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були співвласниками, кожний в рівній частині (по 1/3 частині),квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 18.06.2001 р., посвідченим приватним нотаріусом КМНО Степаненко В.Д. та зареєстрованим в реєстрі за № 3274.

18.04.2014 р. приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Копейчиковим І.В. посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 продати за ціну та на умовах за її розсудом належну їй на праві власності частину квартири під номером АДРЕСА_1, для чого довіреній особі надано право, зокрема підписати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу в якості представника продавця, одержати належні від продажу вказаної частини квартири грошові кошти тощо.

26.09.2014 р. між ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_3, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Харкавою О.В. 23.07.2014 р. за реєстровим № 640, та від імені ОСОБА_1, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Копейчиковим І.В. 18.07.2014 р. за реєстровим № 369, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шепелюком А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 654, відповідно до якого продавці продали, а покупець купила у власність квартиру, що належить продавцям на праві власності за адресою: АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 26.09.2014 р. було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Шепелюком А.В. на підставі довіреності від ОСОБА_3, посвідченої 23.07.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Харкавою О.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 640, згідно якої ОСОБА_2 уповноважилась продати належну ОСОБА_3 на праві приватної власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та довіреності від імені ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Копейчиковим І.В. 18.07.2014 року за реєстровим № 369, згідно якої ОСОБА_2 уповноважилась продати належну ОСОБА_1 на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1, дублікату договору купівлі-продажу від 18.06.2001 р., посвідченого приватним КМНО Степаненко В.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 3274, заяви ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1, згідно якої на момент придбання спірної квартири ОСОБА_1 в шлюбі не перебувала, заяви ОСОБА_2 від свого імені та імені ОСОБА_3 про те, що майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1, продається в звітному році вперше, заяви ОСОБА_4 про джерело походження коштів, які використовуються для придбання квартири, заяви ОСОБА_6 - чоловіка ОСОБА_4 про надання згоди на купівлю квартири, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 27005762 від 18.09.2014 р., Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна КВ-2014 № 75023 від 11.09.2014 р., висновку про вартість майна, складеного ТОВ «Оціночна компанія «Місто» 10.09.2014 р., довідки форми № 3, виданої ТОВ «Кийградсервіс» від 26.09.2014 р., згідно якої в АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає, Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів № 71140632 від 26.09.2014 р., паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 тощо.

На виконання умов договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2014 р., ОСОБА_4 сплачено на рахунки ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 грошові кошти за належні їм частки квартири АДРЕСА_1 в загальній сумі 611 000,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з недоведеності таких вимог позивачем належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд зазначив, що договір купівлі-продажу від 26.09.2014 року є нікчемним, оскільки всупереч вимогам діючого законодавства, був вчинений без дозволу органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, чим було порушено права малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на момент вчинення спірного правочину була зареєстрована та мала право користування вказаною квартирою. У зв'язку із встановленням нікчемності договору, суд відповідно до вимог ст.. 216 ЦК, з урахуванням неподільності спірного об'єкту нерухомого майна, з метою відновлення прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 повернути у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, оскільки в ході судового розгляду справи, судом не встановлено доказів в частині щодо отримання позивачем будь-яких коштів від ОСОБА_4 від продажу квартири, підстав щодо позивача повертати такі кошти відповідачу, у суду відсутні.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 ЦК України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна.

Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

За положеннями ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу квартири), батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування ( стаття 71 с цього Кодексу), є нікчемним.

Згідно з частинами першою, другою ст. 58 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 26.09.2014 року, згідно довідки Форми № 3, виданої ТОВ «Кийградсервіс» вих. № 3192 від 29.10.2014 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5

Разом з тим, матеріали справи містять довідку Форми №3 ТОВ «Кийградсервіс» від 26.09.2014 року вих. № 2593, згідно якої на житловій площі у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих немає (том 1 а.с. 110).

Саме з урахуванням цієї довідки Форми № 3 був посвідчений договір купівлі-продажу від 26.09.2014 р. приватним нотаріусом КМНО Шепелюком А.В.

Крім того, в п. 1.5. договору купівлі-продажу від 26.09.2014 р., зокрема, зазначено, що продавці в особі представника, який також являється продавцем вказаної в цьому договорі частини нерухомого майна наступним гарантують, що на момент укладення цього договору за адресою місцезнаходження нерухомого майна не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинні утримувати продавці, а також відсутні малолітні діти, що мають право користування нерухомим майном.

Оскільки, станом на день укладення договору купівлі-продажу, 26.09.2014 р., малолітня ОСОБА_5, не мала права володіння квартирою АДРЕСА_1, укладений договір купівлі-продажу квартири не порушує майнові права дитини, в результаті чого наявність дозволу органу опіки та піклування на відчуження майна не є обов'язковим, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність договору купівлі-продажу від 26.09.2014 р., в результаті чого відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними не оскаржувалося, а тому відсутні підстави для його перегляду в цій частині судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляд апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_4 повернути у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, а в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_4 повернути у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 - скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий: С.В. Кулікова

Судді: В.А. Кравець

С.Г. Музичко