Постанова № 74476061, 31.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 758/4260/16

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3632/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання видати ордер на жиле приміщення встановленого зразка, визнати право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом Подільської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року,

встановив:

у квітні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача видати їй ордер на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона проживає у спірній квартирі за згодою КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва», у якому вона працювала двірником.

У травні 2016 року Подільська РДА в м.Києві звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила виселити ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що вона займає жиле приміщення без достатніх правових підстав.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов - задоволено, виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного - відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, представника Подільської РДА в м.Києві - Омелян В.О., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що з 17 вересня 2015 року працювала двірником у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва». Наказом директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» від 07 квітня 2014 року ОСОБА_3 було дозволено користуватись квартирою АДРЕСА_1. З того часу вона проживає у даній квартирі, здійснює оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим просила визнати за нею прав користування квартирою та зобов'язати відповідача видати ордер.

При зверненні до суду із зустрічною позовною заявою про виселення, представник Подільської РДА в м.Києві зазначав, що ОСОБА_3 вселилась до квартири та займає її без належних правових підстав.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов - задоволено, виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольняючи вимоги про її виселення, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_3 не виникло право користування спірною квартирою, вона користується нею без належних правових підстав, а тому підлягає виселенню. Такий висновок суду першої є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 116, 121, 122 ЖК УРСР.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що до спірної квартири вона вселилась на підставі Наказу №56 від 07 квітня 2014 року, а тому має право користування вказаним житлом. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть біти підставою для скасування рішення суду.

При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_3 було надано копію наказу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» №56 від 07 квітня 2014 року «Про надання дозволу на оплату комунальних послуг кв.АДРЕСА_1», яким було дозволено робітнику з комплексного прибирання, двірнику КП «Введенське» ОСОБА_3 сплачувати комунальні послуги в кв.АДРЕСА_1 з оплатою за фактичне проживання. Також з вказаного наказу вбачається, що жиле приміщення надане в користування на час роботи ОСОБА_3 на час роботи в КП «Введенське».

Однак, відповідно до ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів, а згідно з ст. 58 ЖК УРСР єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, виданий громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Ордеру на вселення ОСОБА_3 до спірної квартири видано не було.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що будинок АДРЕСА_1 було визнано аварійним, а мешканців відселено за рахунок залучених коштів інвесторів. Доказів про те, що спірна квартира була визнана відповідачем службовою, матеріали справи не містять.

Також апелянт зазначала, що між нею та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» було фактично укладено договір найму спірної квартири, що свідчить про правомірність користування нею спірним жилим приміщенням.

Однак, такі доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення вимог про визнання права користування квартирою, оскільки ч. 2 ст. 61 ЖК УРСР визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі їі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер, тоді як ордеру на вселення до квартири видано не було.

Положеннями статей 9, 58, 61 та 109 ЖК УРСР визначено, що особи, які займають жиле приміщення без ордеру, без наявності укладеного на підставі нього договору найму та з порушенням встановленого порядку надання жилого приміщення підлягають виселенню з нього без надання іншого жилого приміщення, як такі, що займають це жиле приміщення протиправно (без достатніх правових підстав).

В даному випадку, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що ОСОБА_3 займає спірне жиле приміщення без дотримання встановленого порядку надання жилого приміщення, без видачі ордеру та укладення на підставі нього договору найму, що свідчить про наявність підстав для її виселення без надання іншого жилого приміщення.

Доказів про те, що спірну квартиру було включено до числа службових та на підставі рішення про надання службового жилого приміщення передано у користування ОСОБА_3 згідно встановлених законом вимог, позивачем надано не було.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що вона зареєстрована та до вселення у спірну квартиру проживала за адресою: АДРЕСА_2, де проживають її мати та брат.

Згідно наданих представником Подільської РДА в м.Києві у суді апеляційної інстанції пояснень вбачається, що будинок, у якому розташована спірна квартира, знаходиться в аварійному стані та визнаний таким, що потребує капітального ремонту, що також свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення про передачу спірного житла у користування ОСОБА_3

Згідно відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду подільського району м.Києва» від 20 лютого 2017 року, станом на 20 лютого 2017 року про потребу в службовому житлі заявлено 79 працівниками КП, з яких ОСОБА_3 перебуває під номером 68, що також свідчить про відсутність прийнятого рішення відповідного органу про передачу спірного жилого приміщення у користування ОСОБА_3

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.

Головуючий

Судді