Постанова № 74476013, 31.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 755/4822/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4927/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Жердівська сільська рада Броварського району Київської області, Садівниче товариство «Тарасівське», приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова (Репа) Світлана Василівна про скасування заходів забезпечення позову,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року,

встановив:

у лютому 2017 року заявник звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 01 лютого 2002 року, посилаючись на те, що вказаною ухвалою було накладено арешт на садовий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що ухвалою Дніпровського районного сдуу м.Києва від 01 лютого 200 року було накладено арешт на належне йому майно в порядку забезпечення позову ОСОБА_10, до ОСОБА_5, ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Заявник вказував, що рішенням Дніпровського суду м.Києва від 05 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 19 березня 2014 року, у задоволенні позову було відмовлено, однак заходи забезпечення позову до цього часу скасовано не було.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи, в рамках якої подано заяву, відсутній оригінал ухвали, якою було накладено арешт в порядку забезпечення позову, а тому підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

При зверненні до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що йому на праві приватної власності належать садовий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вказував, що в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Жердівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на будинок було накладено арешт на належні йому земельну ділянку та садовий будинок. Зазначав, що розгляд справи було завершено у 2015 році, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Однак заходи забезпечення позову не скасовано.

Разом з матеріалами справи, сформованими за заявою ОСОБА_3, Дніпровським районним м.Києва на адресу Апеляційного суду м.Києва було надіслано матеріали справи №2-46/10 за позовом ОСОБА_8, (яка є правонаступником померлого ОСОБА_10.) до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Жердівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на будинок в чотирьох томах.

Том І вказаної справи розпочато з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2002 року, якою було постановлено роз'єднати позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності в окреме провадження.(том І, а.с.1)

З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_10 у листопаді 2001 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та в порядку забезпечення позову просив накласти арешт на майно. У січні 2002 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_10 про поділ майна подружжя. Також матеріали справи містять додаткову позовну заяву ОСОБА_10, з якої вбачається, що він просив доповнити позовні вимоги та визнати державний акт про передачу ОСОБА_5 у власність спірної земельної ділянки недійсним, розглядати вказані вимоги в одному провадженні з вимогами про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним. Разом з тим, матеріали справи, які досліджувались судом при розгляді заяви про скасування заходів забезпечення позову та було надіслано на адресу суду апеляційної інстанції, процесуального документу з викладенням позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним не містять, що свідчить про те, що вказані документи, в тому числі і ухвала про забезпечення вказаних позовних вимог шляхом накладення арешту, мають міститись в матеріалах справи, з якої було виділено позовні вимоги ухвалою від 04 грудня 2002 року, що підтверджується і хронологією процесуальних документів, наявних в матеріалах справи.

Однак, вказані обставини судом першої інстанції не досліджувались.

Матеріали справи за заявою ОСОБА_3 містять листування судді Дніпровського суду м. Києва, у провадженні якого перебувала дана заява з відділом архівної роботи Дніпровського районного суду м. Києва, з якої вбачається, що на розгляді Дніпровського районного суду м. Києва перебувало декілька цивільних справ з різними позовними вимогами, сторонами у яких були ОСОБА_10 та ОСОБА_5

Однак, даних про те, у зв'язку з чим судом першої інстанції не було досліджено матеріали справ, вказаних завідувачем відділу архівної роботи Дніпровського районного суду Захарченко Л.В. у своїх відповідях, матеріали справи не містять. На адресу суду апеляційної інстанції їх також направлено не було.

Крім того, у відповідях, наданих завідувачем відділу архівної роботи Дніпровського районного суду Захарченко Л.В. на запити судді Дніпровського районного суду м.Києва, у провадженні якого перебувала заява ОСОБА_3, зазначається про встановлення відсутності в архіві суду цивільної справи за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 Однак, даних про проведення з вказаного приводу службової перевірки та висновку, зробленого за результатами її проведення, матеріали справи також не містять.

При зверненні до суду із заявою, ОСОБА_3 було надано світлокопію ухвали Дніпровського районного суду м.Києва про накладення арешту, яка не була засвідчена належним чином. Разом з тим, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що арешт на належне ОСОБА_3 майно було накладено саме ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 01 лютого 2002 року.

Крім того, на запит суду першої інстанції Броварською державною нотаріальною конторою Київської області було направлено на адресу суду світлокопію засвідченої судом копію вказаної ухвали, засвідчену підписом нотаріуса та печаткою Броварської державною нотаріальною конторою Київської області, що свідчить про відсутність підстав вважати, що така ухвала Дніпровським районним судом м.Києва не постановлювалась.

Однак, для повного та всебічного розгляду заявлених ОСОБА_3 вимог суд першої інстанції мав дослідити матеріали справи, у яких містяться процесуальні документи щодо вирішення заявлених вимог, для забезпечення яких було постановленого ухвалу про накладення арешту, чого зроблено не було.

Докази про те, що такі матеріали справи втрачено або знищено, відсутні, що позбавляє заявника права звернутись до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження у відповідності до вимог Розділу Х ЦПК України.

Частиною 6 ст. 154 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали, визначено право суду одночасно з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову, закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, а також встановлено, що заходи забезпечення позову діють до набрання таким судовим рішенням законної сили.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З наданих для огляду суду апеляційної інстанції матеріалів справи №2-46/10 позовом ОСОБА_8, (яка є правонаступником померлого ОСОБА_10.) до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Жердівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на будинок вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 05 лютого 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 09 жовтня 2014 року, у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою ВССУ від 29 січня 2015 року вказані судові рішення було залишено без змін.

Зробити обґрунтований та всебічний висновок про наявність або відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову можна лише за повного дослідження матеріалів цивільних справ у спорах між вказаними сторонами та які були роз'єднані в різні провадження.

Відмова у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову з тих підстав, що працівники апарату суду не можуть віднайти матеріали справи у приміщенні архіву суду, є безпідставною та може призвести до порушення права власності заявника на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2018 року.

Головуючий

Судді