Рішення № 74472565, 16.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/1203/18

Справа № 711/3001/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

В складі: головуючого – судді Колода Л.Д.

При секретарі Василенко О.Г.

З участю адвоката ОСОБА_1

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» ,-

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів». Свої вимоги мотивує тим, що 04.02.2018 року ним на АЗС ПАТ «Укрнафта» , розташованій за адресою вул. Гагаріна, 29/1 в м.Черкаси здійснено заправку власного автомобіля НОМЕР_1 бензином марки А-95 на суму 500,25 грн. За вказане пальне розрахунок здійснив банківською картою ПАТ КБ «ПриватБанк», але касовий чек йому не був виданий. Від»їхавши від АЗС стало зрозуміло, що двигун втрачає потужність і автомобіль працює некоректно, а через 10-15 хв. двигун зупинився і більше не завівся.

Автомобіль є високотехнологічним та оснащений потужним бортовим комп»ютером, на якому відображається, зокрема технічний стан автомобіля. Одразу після здійснення заправки і початку руху, на бортовому комп»ютері відобразилась інформація про вихід з ладу двигуна , який стався в результаті заправки автомобіля неякісним пальним. На АЗС позивач заїхав майже з порожнім баком, в якому містились залишки пального, заправленого за АЗС ПАТ «Укрнафта» в м.Києві.

В зв»язку з тим, що в автомобілі не працював двигун, 06.02.2018 року позивач змушений був із застосуванням евакуатора доставити авто на станцію технічного обслуговування. В цей день на СТО за адресою м.Черкаси, вул. Університетська, 39/1 авто було оглянуте майстром, проведена діагностика системи, АКПП-розблокування, профілактика паливної системи, профілактика системи запалювання, чистка системи вприску та заміна свічок запалювання.

Відповідно до дефектного акту № б/н від 06.02.2018 року все заправлене на АЗС паливо із баку автомобіля було злито та опломбовано в присутності майстрів СТО. Кількість злитого пального становила майже 18 літрів, що відповідає кількості заправленого на АЗС та підтверджується випискою з банківського рахунку із зазначенням суми – 500,25 грн.

Враховуючи, що всі товари та послуги, позивач розраховується банківською картою, то із виписки з банківського рахунку видно, що напередодні чи в цей день іншого пального він не придбавав. На підставі висновків майстра СТО та викладених вище аргументів позивач зрозумів, що причиною зупинки роботи двигуна автомобіля стала заправка неякісним пальним 04.02.2018 року. Крім цього після злиття неякісного пального та заправки іншим, автомобіль працює нормально, збоїв в роботі двигуна немає, а комп»ютерна система не фіксує ніяких відхилень.

З метою встановлення якості заправленого пального позивачем 04.02.2018 року , він звернувся 21.02.2018 року до ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» (випробувальна лабораторія) з відібраним та опечатаним зразком палива для проведення випробування. Згідно протоколу випробувань №33 від 23.02.2018 року за показниками «Октанове число за моторним методом», «густина при 15оС», «об»ємна частка вуглеводнів» та «фракційний склад» проба бензину не відповідає вимогам ДТСУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро» Технічні умови» як бензин Євро.

В зв»язку з цим, позивач звернувся з письмовою претензією до ПАТ «Укрнафта» з метою досудового врегулювання спору, з пропозицією відшкодувати понесені ним витрати на ремонт автомобіля та проведення лабораторних досліджень.

Листом від 22.03.2018 року за підписом начальника відділення реалізації нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта» по Черкаській області, отримав відповідь з відмовою сплатити кошти.

Тому позивач змушений звернутися з даним позовом до суду. Ст.623 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Ч.1 ст.678 ЦК України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості , має право незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

П.1 ч.1 ст.708 ЦК України визначено, що в разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов»язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару, покупець має право за своїм вибором : 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою для їх виправлення.

Ч.1 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що продавець (виробник, виконавець) зобов»язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про продукцію. Продавець (виробник, виконавець) зобов»язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про продукцію.

П.6 ч.1 ст.21 Закону визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства в сфері захисту прав споживачів, вважається що для цілей застосування цього закону та пов»язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Ст.22 Закону споживачу надано право обрання способу захисту свого права шляхом звернення до суду, при цьому відповідно до ч.2 зазначеної статті при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання що до відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" (далі - Закон) продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 2) використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; 3) час, коли продукцію було введено в обіг.

При цьому, згідно положень ст.7 цього Закону, за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. Будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник. У разі коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію. Дія зазначеної норми поширюється також на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місцезнаходження, особи, зазначеної в частині другій цієї статті, навіть якщо на цій продукції вказано найменування її виробника. Так, сума грошових коштів, пов’язаних з усуненням наслідків надання мені відповідачем товару неналежної якості та яку позивач вимушений був сплатити становить 7234, 00 грн. і складається з: купівля пального на АЗС - 500 грн., послуги евакуатора - 700 грн., послуги з ремонту автомобіля - 4620 грн., витрати на проведення лабораторного дослідження - 1414 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Пленуму Верховного суду України про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до законодавств моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач вважає, що в результаті поломки автомобіля, який стався з вини відповідача йому, як споживачу, були завдані моральні страждання, які виразилися в пережитих сильних душевних хвилюваннях, витратах часу на пошуки евакуатора та станції технічного обслуговування, очікування закінчення ремонту автомобіля.

Крім того позивачем покладено багато зусиль і часу на консультації з спеціалістами та подальший пошук акредитованої лабораторії для проведення дослідження бензину, придбаного у відповідача, який призвів до поломки мого автомобіля.

Відмова відповідача в здійсненні відшкодування порушила його плани на розпорядження власними грошовими коштами, які він вже витратив на усунення негативних наслідків користування продукцією неналежної якості та стало для нього сильним шоком від незаконних дій відповідача.

Все вищевказане здійснило негативний вплив на його психологічний стан так позивач багато нервував з приводу необхідності проведення ремонту автомобіля, подальшого доведення неправомірності дій відповідача та відсутності бажання відповідача урегулювати спір без звернення до суду.

Розмір моральних страждань позивач оцінює в 5000 грн.

Так як спірні відносини пов’язані із захистом прав споживачів, то даний позов не оплачується судовим збором згідно п. 7 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 5 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди.

Враховуючи, що місцем заподіяння шкоди є АЗС по вул. Гагаріна, 29/1 у м. Черкаси, вважаю за необхідне позов про стягнення коштів з відповідача подати до Придніпровського районного суду м. Черкаси у межах територіальної юрисдикції якого розташована АЗС ПАТ "Укрнафта".

В зв»язку з цим просив ухвалити рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на його користь матеріальну шкоду в сумі 7234грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Представник відповідача начальник відділення реалізації нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта» по Черкаській області 04.05.2018 року подав відзив на позовну заяву, який мотивує наступним. У позовній заяві іде мова про те, що позивач 04 лютого 2018 року придбав бензин А-95 на автозаправній станції ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 500,25 гривень і що саме неякісне пальне стало причиною пошкодження автомобіля позивача.

Відповідно до ст. 673 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець зобов'язаний надати покупцеві інформацію про товар, а також передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до п. 6.5.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція) Порядку організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів (бензину) під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску врегулюваний, яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029 «Приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково- витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.»

Так, належна якість бензину марки А-95, що знаходився в резервуарі АЗС № 23/004, за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 29/1, станом на 04 лютого 2018 року підтверджується сертифікатом відповідності серія ВГ, який зареєстровано в Реєстрі за № ІІА1/035/0040746-16 та паспортом якості № 234 від 01 лютого 2018 року.

В позовній заяві позивач вказує, що автомобіль позивача був евакуйований через 2 дні після виявлених пошкоджень (а саме 06.02.2018 року) до «майстра» і саме «майстер ПП ОСОБА_3Ю.» здійснив злив пального з автомобіля позивача.

У відповідності з статтею 26 Закону України "Про захист прав споживачів" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, коментована норма визначає, що відбір зразків (проб) товарів для перевірки їх якості проводиться виключно службовою особою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України. Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів (бензину) під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску врегулюваний Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029.

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

У залежності від призначення проби нафти та нафтопродуктів поділяються на: точкові, сукупні, контрольні, арбітражні і донні (п. 4.2.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 4.1.2 вказаної інструкції контрольні випробування нафти та/або нафтопродуктів проводяться: після зливання з транспортних засобів; під час надходження нафти нафтопроводом, а нафтопродуктів магістральним нафтопродуктопроводом до резервуарів підприємств; після перекачування нафтопродуктів нафтопродуктопроводом у межах складу; у разі тривалого зберігання (шість місяців і більше) бензину - не менше одного разу на шість місяців, інших нафтопродуктів (крім нафтопродуктів, що надійшли в запаяній тарі та іншій герметичній упаковці) - не менше одного разу на рік; у пробах, відібраних з транспортних засобів, - не пізніше 24 годин після відбирання проб з транспортних засобів.

Відбір палива із транспортного засобу споживача чинним законодавством не передбачений взагалі.

Таким чином, позивачем відбулося порушення приписів Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродукті, щодо відбору зразків проб та проведення лабораторних випробувань, тому відібране позивачем паливо з автомобіля без участі представника ПАТ «Укрнафта» та представника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не можна взагалі вважати зразком (пробою) товару для перевірки.

У разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Розкриття арбітражних проб здійснюється безпосередньо перед випробуваннями в присутності всіх зацікавлених сторін і оформлюється актом за формою N 15-НК (4.2.7. Інструкції).

У зв’язку із тим, що розкриття відібраного з автомобіля зразка палива та проведення лабораторного дослідження проводилося без участі представника ПАТ «Укрнафта» та представника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (що підтверджено листом ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» № 51 від 02.05.2018 року) результати випробувань у вигляді протокола випробувань ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» № 33 від 23 лютого 2018 року є такими, що проведені із порушенням чинного законодавства, а тому не вважаються доказом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Позивачем не доведено той факт, що бензин з двигуна автомобіля BMW Х6 є тим бензином, що був куплений на АЗС ПАТ «Укрнафта». Також, викликає великі сумніви той факт, що відбір палива з автомобіля BMW Х6, як вказуєте позивач, було проведено 06 лютого 2018 року, а випробувальна лабораторія ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» отримала зразок палива лише 21 лютого 2018 року. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між використанням придбаного палива та виходом з ладу автомобіля BMW Х6 неможливо встановити.

Позивачем не вказано в позовній заяві, що за його зверненням Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській області було проведено позапланову перевірку АЗС ПАТ «Укрнафта» № 23/004, за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 29/1, щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській було складено Акт № 000017 відповідно до якого порушень про які вказував скаржник ПлакущийА. С. (а саме продаж неякісного пального) не виявлено.

Після отримання претензії позивача ПАТ «Укрнафта» було проведено відбір проби бензину марки А-95 з резервуару АЗС № 23/004 та направлено на перевірку до випробувальної лабораторії ТОВ «Черкаси-Нафта-2008».

За результатами досліджень встановлено, що показники проби бензин автомобільний A-95-Євро відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови».

Крім цього 04 лютого 2018 року на АЗС № 23/004 було реалізовано близько 1500 літрів бензину марки А-95, а ПАТ «Укрнафта» не отримало жодної скарги від покупців на якість палива чи його невідповідність ДСТУ.

Також, позивачем не надано документів що підтверджують його право власності на автомобіль. В зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності позивача на автомобіль, позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки його права не порушувалися.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а)неправомірність поведінки особи, б)наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. в)причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. г)вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

Натомість, позивач не навів мотивів спричинення шкоди і якими винними діями ПАТ «Укрнафта» вона спричинена, причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана та зазначив лише загальні вимоги закону, тому вимога про стягнення матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Так, позивач сам визначає, що «після злиття пального та заправки іншим мій автомобіль працює нормально, ніяких збоїв двигуна немає. А комп’ютерна система не фіксує ніяких відхилень» тобто, якщо і мала місце поломка автомобіля, то вона була швидко усунута, що не завдало моральних страждань позивачу.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість, позивач, як і у випадку із обґрунтуванням матеріальної шкоди, не навів мотивів спричинення шкоди і якими винними діями ПАТ «Укрнафта» вона спричинена, причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана та зазначив лише загальні вимоги закону, тому вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача документально не доведеними та нормативно не обгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою судді від 17 квітня 2018 року по справі відкрито провадження та призначено її розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила позов задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Укрнафта» по довіреності ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заперечення на позов та просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази справи, в результаті повного, всебічного та об"єктивного їх дослідження , суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав. Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що 04 лютого 2018 року він придбав бензин марки А-95 на автозаправній станції ПАТ «Укрнафта», розташованій за адресою м.Черкаси, вул. Гагаріна,29/1 на загальну суму 500,25 гривень і що саме неякісне пальне стало причиною пошкодження автомобіля належного йому автомобіля НОМЕР_1. Ні при зверненні з позовом до суду , ні в судовому засіданні, суду не надано доказів, що підтверджують право власності відповідача на вищевказаний автомобіль. Посилання на вказаний доказ відсутнє і в тексті позовної заяви, а тому не зрозуміло, чи взагалі позивач має право вимоги.

Крім цього не підтверджено належними , допустимими та достовірними доказами факт придбання позивачем бензину на АЗС ПАТ «Укранафта» за адресою м.Черкаси, вул.Гагаріна, 29/1. В підтвердження вказаних обставин позивач надає виписку з карткового рахунку, де мається дата 04.02.2018 року на суму 500,25 грн., однак із даного доказу не можливо встановити, що саме придбавав позивач на АЗС ( пальне чи якийсь інший товар). Фіскального чека, в якому було б вказано марку бензину, його кількість, вартість, позивачем суду не надано.

Не можуть бути покладені в основу судового рішення посилання позивача на те, що бензин, що придбаний у відповідача був неналежної якості.

Відповідно до ст. 673 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець зобов'язаний надати покупцеві інформацію про товар, а також передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до п. 6.5.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція) Порядку організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів (бензину) під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску врегулюваний, яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029 «Приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, прибутково- витратної накладної, паспорта якості тощо). На продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, обов'язково додається сертифікат відповідності або його копія, або копія свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності.»

Належна якість бензину марки А-95, що знаходився в резервуарі АЗС № 23/004, за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 29/1, станом на 04 лютого 2018 року підтверджується сертифікатом відповідності серія ВГ, який зареєстровано в Реєстрі за № ІІА1/035/0040746-16 та паспортом якості № 234 від 01 лютого 2018 року.

В позовній заяві позивач вказує, що його автомобіль був евакуйований через 2 дні після виявлених пошкоджень, 06.02.2018 року до «майстра» і саме «майстер ПП ОСОБА_3Ю.» здійснив злив пального з автомобіля позивача.

Згідно ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, коментована норма визначає, що відбір зразків (проб) товарів для перевірки їх якості проводиться виключно службовою особою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України. Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів (бензину) під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску врегулюваний Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), яку затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029.

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

У залежності від призначення проби нафти та нафтопродуктів поділяються на: точкові, сукупні, контрольні, арбітражні і донні (п. 4.2.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 4.1.2 вказаної інструкції контрольні випробування нафти та/або нафтопродуктів проводяться: після зливання з транспортних засобів; під час надходження нафти нафтопроводом, а нафтопродуктів магістральним нафтопродуктопроводом до резервуарів підприємств; після перекачування нафтопродуктів нафтопродуктопроводом у межах складу; у разі тривалого зберігання (шість місяців і більше) бензину - не менше одного разу на шість місяців, інших нафтопродуктів (крім нафтопродуктів, що надійшли в запаяній тарі та іншій герметичній упаковці) - не менше одного разу на рік; у пробах, відібраних з транспортних засобів, - не пізніше 24 годин після відбирання проб з транспортних засобів.

Відбір палива із транспортного засобу споживача чинним законодавством не передбачений взагалі.

Суд вважає, позивачем відбулося порушення приписів Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, щодо відбору зразків проб та проведення лабораторних випробувань, тому відібране позивачем паливо з автомобіля без участі представника ПАТ «Укрнафта» та представника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не можна взагалі вважати зразком (пробою) товару для перевірки.

У разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша (для випробувань) і друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії. Третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором.

Розкриття арбітражних проб здійснюється безпосередньо перед випробуваннями в присутності всіх зацікавлених сторін і оформлюється актом за формою N 15-НК (4.2.7. Інструкції).

У зв’язку із тим, що розкриття відібраного з автомобіля зразка палива та проведення лабораторного дослідження проводилося без участі представника ПАТ «Укрнафта» та представника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (що підтверджено листом ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» № 51 від 02.05.2018 року) результати випробувань у вигляді протокола випробувань ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» № 33 від 23 лютого 2018 року є такими, що проведені із порушенням чинного законодавства, а тому не можуть вважатися доказом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Позивачем не доведено той факт, що бензин з двигуна автомобіля BMW Х6 є тим бензином, що був куплений на АЗС ПАТ «Укрнафта». Також, викликає сумніви той факт, що відбір палива з автомобіля BMW Х6, як вказує позивач, було проведено 06 лютого 2018 року. Випробувальна лабораторія ТОВ «Черкаси-Нафта-2008» отримала зразок палива лише 21 лютого 2018 року. Таким чином, причинно-наслідковий зв'язок між використанням придбаного палива та виходом з ладу автомобіля BMW Х6 встановити неможливо.

Також встановлено, що позивач звертався до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області і було проведено позапланову перевірку АЗС ПАТ «Укрнафта» № 23/004, за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 29/1, щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Черкаській було складено Акт № 000017 відповідно до якого порушень про які вказував скаржник ПлакущийА. С. (а саме продаж неякісного пального) не виявлено.

Після отримання претензії позивача ПАТ «Укрнафта» було проведено відбір проби бензину марки А-95 з резервуару АЗС № 23/004 та направлено на перевірку до випробувальної лабораторії ТОВ «Черкаси-Нафта-2008».

За результатами досліджень встановлено, що показники проби бензин автомобільний A-95-Євро відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови».

Також позивачем надано суду дефектний акт та акт виконаних робіт , видані ПП ОСОБА_5, при цьому не надано суду свідоцтва про реєстрацію та копії ліцензії ФОП про його право на виконання таких робіт. Суду надано копію фіскального чека на суму 6530 грн., однак не вказано прізвище платника, ремонт якого автомобіля проведено. Крім цього в акті виконаних робіт від 07 лютого 2018 року платником вказано «Роман ВМW Х6», а ім.»я позивача «Артем», прізвище та по-батькові в акті не вказано.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що позивачем не наведено мотивів спричинення шкоди і якими винними діями відповідача ПАТ «Укрнафта» вона спричинена, не вказано причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням відповідача. Позивач зазначив лише загальні вимоги закону. Поскільки позивачем не надано суду доказів про те, що з вини відповідача йому завдано матеріальної шкоди, то вимога про стягнення матеріальної шкоди в сумі 7234 грн. до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Поскільки відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, то немає підстав і для стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Що стосується судових витрат, то позивач при зверненні з позовом до суду звільнений від оплати судового збору. Так як підстав для задоволення позову немає, то судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21,22 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст.ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 141, 258, 259, 264 , 265, 266 ЦПК України, суд ,-

В и р і ш и в:

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення грошових коштів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_6