Рішення № 74472140, 05.06.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

справа № 629/981/18

провадження № 2/629/674/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Лозівська місбка рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, посилаючись на те, що вона на підставі рішення виконкому Лозівської міської ради Харківської області визнана квартиронаймачем чотирикімнатної квартири житловою площею 48,00 кв.м. за адресою: м. Лозова харківської області, мікр. 3 АДРЕСА_1. За даною адресою також зареєстровані її діти - донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та чин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. З 2007 року відповідач у вказаній квартирі не мешкає, участі у сплаті комунальних платежів не приймає, благоустроєм квартири не займається, тобто з 2007 року повністю припинила виконувати свої обов’язки наймача. В зв’язку з цим позивач не має можливості оформили субсидію, договори про надання комунальних послуг, погашення заборгованості, подальшу приватизацію житла, тому просить усунути перешкоди у здійсненні нею права користування квартирою шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою:м. Лозова Харківської області, мікр. 3 АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, але раніше надавала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього в своїй заяві в разі неявки відповідача в судове засідання ухвалити заочне рішення, наслідки ухвалення заочного рішення їй відомі та зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, але надіслала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилася, але раніше на адресу суду надала заяву в якій просила розглянути справу за відсутності представника та винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами, що позивач ОСОБА_1, згідно витягу з рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 254 від 19.05.2015 року, є головним квартиронаймачем квартири № 7 в будинку № 21-а на 3 мікрорайоні в м. Лозова Харківської області.

В даній квартирі зареєстровані позивач, сини – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2, відповідач по даній справі.

З 2007 року відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає, вона забрала всі свої особисті речі та вибула на інше постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня вул. Блюхера), б. 2, кв. 17, де і мешкає по теперішній час.

Вибуваючи з постійного місця проживання, відповідач ніяких претензій на житло не мала.

Відповідач в квартирі не з’являється. Всі обов’язки, пов’язані з договором найму житлового майна, виконує позивач по справі.

Позивач, як власник квартири, ніяких договорів (оренди, найму чи піднайму) з відповідачем не укладала, ніяких обов’язків перед ними не має.

Позивач ніяких перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням відповідачу не чинила, за захистом порушеного права на проживання відповідач не зверталася, особистих речей, майна, яке належить відповідачу в квартирі не має.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання, членів їх сімей, мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункту договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 71 ЖК України у випадку вибуття наймача жилого приміщення та членів його сім’ї без поважних причин понад шість місяців, договір найму житлового приміщення вважається розірваним.

Факт не проживання відповідача по справі в квартирі № 7 будинку № 21-а на 3 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області з 2007 року вбачається з актів, складених сусідами від 05.01.2017 року, 29.08.2017 року та 14.02.2018 року з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 2007 року, тобто тривалий час за вище вказаною адресою не проживає, її речі відсутні, інформація про спір щодо даної квартири відсутня.

Відповідач вибула на інше постійне місце проживання, не проживає більш ніж шість місяців, отже з цього моменту вона втратили право користування жилим приміщенням.

В п. 10 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року зі змінами та доповненнями «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено, що по справам про визнання наймача чи членів його сім’ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК) необхідно встановити причини відсутності відповідача вище встановленого строку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач по справі звільнила житлове приміщення з власної волі, але знятися з реєстрації не бажає, ніяких претензій до позивача щодо спірної квартири не має, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, ЦК України, ст.ст.71, 167 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Харківська область, м. Лозова, м-н 3, б. 21-а, кв. 7.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка с. Новопавлівка, Калангацького району, Херсонської область, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МК 981644, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 23.09.1998 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, м-н 3, б. 21-а, кв. 7.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Лозова, Харківська область, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, НОМЕР_3, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 08.02.2001 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, вул. м-н 3, б. 21-а, кв. 7, фактично мешкає за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Гетьманська, б. 2, кв. 17.

Третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, місцезнаходження: м. Лозова, Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, б. 1, код ЄДРПОУ 04058829.

Суддя Н.А.Смірнова