Постанова № 74471020, 05.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/10031/17

Провадження № 22-ц/787/798/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2 обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі,

третя особа без самостійних вимог: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року, ухваленого в складі судді Панас О.В., повний текст якого складено 08 лютого 2018 року, у справі №569/10031/17,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа без самостійних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області, про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01 жовтня 2009 року по 17 серпня 2015 року перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, однак при звільненні його з роботи 17 серпня 2015 року за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України роботодавцем не проведено з ним розрахунок в повному обсязі.

Після отримання 11 квітня 2017 року відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених йому доходів та утриманих податків, дізнався про зазначені ним доходи від відповідача - колишнього роботодавця, в сумі 576,48 грн., з якої вже сплачені податки в сумі 103,77 грн., які він не отримував. Зазначає, що за результатами планової перевірки Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в відповідача за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2016 року встановлена недоплата йому матеріального забезпечення, як застрахованій особі (лікарняні) за період 2011 -2013 роки в сумі 576,48 грн., а тому йому належить до виплати 464,06 грн.

В порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 139304,88 грн. за період з 17 серпня 2015 року по 22 листопада 2017 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа без самостійних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області, про стягнення належних звільненому працівникові сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за рахунок коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області на користь ОСОБА_1 донараховану допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 576,48 грн. без врахування податків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі судовий збір в сумі 640,00 грн. на користь державного бюджету України.

Рішення суду мотивовано тим, що вимога ОСОБА_1 про стягнення донарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 576,48 грн. є правомірною, доведеною та такою, що підлягає до задоволення та стягнення на його користь за рахунок коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області. Суд також виходив з того, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає лише за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а оскільки недоплачені позивачу кошти є коштами Фонду тимчасової втрати працездатності і виплачуються за рахунок Фонду, тому порушень положення ст. 116 КЗпП України роботодавцем відсутнє, тому й вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до задоволення не підлягає.

В апеляційній скарзі, поданій 23 лютого 2018 року до Апеляційного суду Рівненської області частині стягнення 151968,96 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник ОСОБА_1 вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зазначено, що компенсація за листками непрацездатності не є заробітною платою та, що на вимогу про стягнення такої компенсації не поширюються норми статті 117 КЗпП України, оскільки оплата днів тимчасової непрацездатності проводиться у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, крім того вищевказана норма трудового законодавства регулює виплату всіх сум належаних звільненому працівникові, а не тільки заробітної плати.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В частині задоволених позовних вимог щодо донарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 576,48 грн. рішення суду не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, з 01 жовтня 2009 року по 17 серпня 2015 року перебував в трудових відносинах з ОСОБА_2 обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на сел., а17 серпня 2015 року був звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України.

Під час проведення планової перевірки відповідача ОСОБА_2 обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виявлено факт недоплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності за 2011-2013 роки по трьох листках непрацездатності № 576947 в сумі 315,07 грн., № 251985 в сумі 246,41 грн., № 249095 в сумі 15,00 грн., на загальну суму 576,48 грн. без врахування податку в сумі 103,77 грн., що підтверджується Актом планової перевірки ОСОБА_2 обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06 липня 2016 року. Вказані кошти відносяться до виплат, які відшкодовуються роботодавцеві за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також вбачається, що дії Фонду в частині донарахування спірних виплат ОСОБА_1 в сумі 576,48 грн. оскаржувались ОСОБА_2 обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до суду, однак постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського окружного адміністративного суду Рівненської області від 22 травня 2018 руку, в задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, факт недоплати допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності звільненому працівникові в день його звільнення є доведеним.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (який діяв на час звільнення позивача) допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Встановлено, що за період тимчасової непрацездатності з 01 грудня 2011 року по 14 грудня 2011 року, з 12 жовтня 2012 року по 24 жовтня 2012 року, з 27 травня 2013 року по 04 червня 2013 року ОСОБА_1 нарахована допомога по тимчасовій втраті працездатності, однак частина коштів, які відшкодовуються роботодавцю за рахунок коштів Фонду ТвПП, в сумі 576,48 грн. які в день звільнення позивача 17 серпня 2015 року виплачені не були.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідач, дізнавшись про те, що в результаті планової перевірки ОСОБА_2 обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та складання відповідного Акту від 06 липня 2016 року, бухгалтерією підприємства було допущено помилки в розрахунку нарахованих виплат позивачу по трьох листках непрацездатності № 576947 в сумі 315,07 грн., № 251985 в сумі 246,41 грн., № 249095 в сумі 15,00 грн., на загальну суму 576,48 грн., вчинив дії про усунення вказаного порушення та прийняв міри по виплаті вказаної суми коштів ОСОБА_1

17 серпня 2016 року відповідачем подано до ОСОБА_2 міського ВДВФСС з ТВП заявку-розрахунок на виплату донарахованих сум по листках непрацездатності ОСОБА_1 Кошти від Фонду отримано роботодавцем 08 вересня 2016 року та перераховано того ж дня – 08 вересня 2016 року на відомий відповідачу рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 172 (а.с.25).

В зв’язку із закриттям вказаного рахунку, 08 вересня 2016 року вказані кошти повернуто банком заявнику – ОСОБА_2 обласному фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

З метою повідомлення про проведені перерахунки та виплати ОСОБА_3 недорахованих сум по Акту перевірки від 06 липня 2016 року, комісійно працівниками ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 08 вересня 2016 року проведено виїзд за адресою місцем проживання позивача, яка зазначена в особовій картці та доданих до неї паспортних даних по місцю реєстрації працівника по вул. Чехова, 17 в м. Рівне (а.с. 27-28), однак було встановлено, що за зазначеною адресою останній не проживає (а.с.26).

Доказів того, що позивач повідомляв роботодавця про зміну персональних даних, зокрема його місця проживання, позивачем не надано, а судом таких даних не здобуто.

В зв’язку з тим, що спірні кошти за наведених обставин не були виплачені позивачу, відповідач на виконання вимог ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платіжним дорученням №176 від 27 вересня 2016 року повернув такі кошти Фонду ТвПП.

Врахувавши вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вина роботодавця у невиплаті ОСОБА_1 донарахованих сум по листках непрацездатності за період з 08 вересня 2016 року по даний час відсутня, оскільки відповідачем прийняті міри по перерахуванню таких коштів позивачу, а тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року в сумі 65025,18 грн. (243,54 грн. сума одноденної заробітної плати визначена роботодавцем (а. с. 77) *267 робочих днів) без утримання податків і зборів.

Крім того, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 знаючи достовірно з травня 2017 року про факт недоплати йому сум по тимчасовій непрацездатності міг та мав можливість подати відповідачу відомості про наявний у нього відкритий рахунок для отримання спірних коштів, однак дій , які свідчили б про бажання якнайшвидше отримати такі кошти не вчинив, натомість неодноразово подавав до суду зави про збільшення позовних вимог, що свідчить про недобросовісність виконання ним своїх процесуальних обов’язків

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що виплати за листками непрацездатності віднесені до структури заробітної плати, а тому до таких відносин тримісячний строк на звернення до суду передбачений статтею 117 КЗпП України не поширюються.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача лише невиплачені при звільненні працівникові суми по тимчасовій непрацездатності, суд першої інстанції вказаних норм закону не врахував, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 382-384 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року в оскаржуваній частині скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа без самостійних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року в сумі 65025,18 грн. (без утримання податків і зборів).

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 червня 2018 року.

Головуючий :

Судді :