Рішення № 74470736, 25.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7495/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. розглянувши у в місті Рівне по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.05.2017 року його було звільнено з ПАТ «Рівнеазот» за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю ( ст. 38 КЗпП України ).

В порушення ст.. 116 КЗпП України розрахунку в повному обсязі при звільненні з ним не проведено.

Розрахункові кошти в сумі 45690,63 грн. отримав 08.12.2017 р. Разом з тим, грошові кошти в розмірі середнього заробітку за весь час затримки з виплати належних йому коштів при звільненні, відповідачем не виплачені.

Ухвалою Рівненського міського суду від 22.03.2018 року йому було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення середнього заробітку.

Просив стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь 45358,58 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 24.02.2018 року ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно поданого до суду відзиву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивачем пропущено встановлений трьохмісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, оскільки розрахунок всіх належних сум при звільненні позивач отримав 08.12.2017 р., а звернувся з позовом до суду тільки 23.04.2018 р.

Крім того, вказав, що вини ПрАТ "Рівнеазот" у невиплаті належних звільненому працівникові сум немає, оскільки ПрАТ» Рівнеазот» не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеоблводоканал. З 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію. Вважає, що ПрАТ "Рівнеазот", порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діяв у стані крайньої необхідності. ПрАТ "Рівнеазот" сплачувало єдиний внесок, а тому позивач не був позбавлений можливості звернутися в центр зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю. Просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

З оглянутої відповіді на відзив, вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними.

Дослiдивши письмовi докази по справi, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає до задоволення повністю. Судом встановлено, що згідно наказу №1287-ВК від 28.04.2017 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи ПрАТ «Рівнеазот» з 04.05.2017 р. за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю ( ст. 38 КЗпП України ) . Розрахунок на день звільнення з ним не проведено. Встановлено, що розрахункові кошти ОСОБА_1 отримав 08.12.2017 року в сумі 45690,63 грн. згідно судового наказу Рівненського міського суду виданого 02.11.2017 р., що підтверджується оглянутою судом копією постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2017 р. ВП № 55110208.

Відповідно до ч. 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено, що 01.03.2018 р. позивач ОСОБА_1 звертався до Рівненського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ПрАТ «Рівнеазот» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалою Рівненського міського суду від 22.03.2018 р. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу. Таким чином , позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ст.47, частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

З дослідженої судом копії довідки ПрАТ «Рівнеазот» від 12.01.2018 року № 55 заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці становила: березень 2017 року - 7841,94 грн.; квітень 2017 року - 4030,70 грн.

Отже, заробітна плата за два останні повні місяці складає: 4 030,70 грн. + 7841,94 грн. = 11872,64 грн.

Згідно розрахунку у березні 2017 року було 22 робочих дні, у квітні 2017 року було 19 робочих днів, а тому середньоденна заробітна плата складає: 11872,64грн. / (19 + 20 ) = 304,42 грн. Кількість робочих днів у період затримки розрахунку при звільненні складає: травень 2017 року - 17; червень 2017 року - 20; липень 2017 року -21; серпень 2017 року - 22; вересень 2017 року -21; жовтень 2017 року - 21; листопад 2017 року - 22; грудень 2017 року - 5. Загальна кількість робочих днів складає 149. Таким чином сума середньої заробітної плати складає 45358,58 грн. (304,42 грн. х 149 р. дн.). Зазначений розрахунок середньоденної заробітної плати зроблено за два повних останніх місяці перед звільненням відповідно до п.п.5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100. За таких обставин та враховуючи те, що мало місце порушення ст.ст. 116,177 КЗпП , суд приходить до висновку , що позов підлягає до задоволення, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45358,58 грн. на користь позивача. Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на той факт, що невиплата заробітної плати позивачу відбулась у стані крайньої необхідності, а відтак на підставі ч.2 ст. 1171 ЦК України суд може звільнити ПрАТ «Рівнеазот» від відшкодування шкоди оскільки право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку є абсолютним і виникає із трудових правовідносин, і до вказаних правовідносин не можуть застосовуватись норми, які випливають із деліктних зобов’язань, оскільки правила ст. 1171 ЦК України застосовуються при вирішенні спору, що стосуються відшкодування шкоди. Суд визнає безпідставними і покликання представника відповідача на відсутність їх вини у невиплаті заробітної плати, оскільки подані ним докази, зокрема, рішення міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про призупинення дії антидемпінгових мит та рішення Господарського суду Рівненської області про стягнення з ОВКПВ КГ «Рівнеоблводоканал» на користь ПрАТ « Рівнеазот» заборгованості, жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача щодо невиплати заборгованості із заробітної плати позивачу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати - судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений позивачем при пред’явленні позову, підлягає до стягнення з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити . Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" КОД ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45358 (сорок п’ять тисяч триста п’ятдесят вісім ) грн. 58 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", КОД ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот», місцезнаходження: 33017 м.Рівне-17, КОД ЄДРПОУ 05607824.

Повне рішення виготовлене -29.05.2018 р.

Суддя: О.В.Панас