Постанова № 74469230, 01.06.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 01.06.2018 Справа № 554/3661/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 червня 2018 року

Октябрський районний суд м. Полтави:

у складі головуючого судді - Микитенка В.М.,

з участю: секретаря - Різник А.В.,

прокурора - Айдаєва Р.З.,

особи, що притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що надійшла з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого начальником відділу моніторингу системи електронного контролю УОАЗОР Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. кв. 88, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. с. Копили, вул. Пушкіна, 19 а, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу №7 від 17.05.2018 року, ОСОБА_1, будучи начальником відділу моніторингу системи електронного контролю УОАЗОР Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закону), примітки до ст.1726 КУпАП, являючись суб’єктом відповідальності, на якого поширюєтеся дія Закону, 19.09.2017 придбав у власність автомобіль СНЕRY ТIGGO 5, вартістю 372680 грн., що становить 233 прожиткових мінімумів, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 52 Закону та Рішення Національного агентства від 10.06.2016 року № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088 (із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства № 1 від 18.08.2016), не подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, шляхом заповнення відповідної електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб’єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За таких обставин ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 1726 КУпАП.

ОСОБА_1 свою вину у вчинені вказаного правопорушення не визнав та повідомив, що умислу на приховування інформації щодо придбання автомобіля не мав. Про обов'язок скаласти повідомлення про суттєві зміни в майновому стані йому було не відомо, оскільки не був наділений усіма правомочностями власника автомобіля, зокрема не міг ним розпоряджатися та не сплатив його вартості. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діянні складу правопорушення.

Захисник ОСОБА_2 підтримав указану позицію.

Прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та провадження у справі закрити у зв’язку з закінченням строків давності, зважаючи, що вказане правопорушення виявлено ще 27 грудня 2017 року.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи забрані докази, приходить до таких висновків.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Враховуючи, що діяння, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП, яке ставиться у провину ОСОБА_3, було виявлене 27.12.2017 року (а.с.13), визначені ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності станом на час складення протоколу № 7 від 17.05.2018 року витекли, тому дана справа не могла бути порушена, зокрема вказаний протокол відносно ОСОБА_1 не повинен був складатися.

Однак, ОСОБА_1 заперечив проти закриття справи у зв’язку з закінченням строків давності, тому розгляд справи судом продовжено.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.7 та ст. 245, ст.280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи та на достатніх доказах.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Частиною 2 ст. 176-2 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Згідно з п.2 роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі — ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов’язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що склад правопорушення за ч.2 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисне діяння, тобто умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суттєві зміни у майновому стані.

Судом установлено, що наказом ГУНП в Полтавській області України в Полтавській області № 418о/с від 09.12.2016 майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу моніторингу системи електронного контролю УОАЗОР Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с.58).

19.09.2017 року регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області за ОСОБА_1, згідно його заяви №126082290, було зареєстровано автомобіль СНЕRY ТIGGO 5, 2016 року випуску, д.н. НОМЕР_1, придбаний в ПРАТ «Полтава-Авто» (Продавця) відповідно договору №414308-У06033 від 06.09.2017 на умовах 100% передоплати в сумі 372680 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (Платником), якому ОСОБА_1 (Покупець) зобов’язався у подальшому вносити періодичні платежі (а.с. 14-47).

З моменту реєстрації вказаного автомобіля, він одразу був переданий в заставу ТОВ «АВТО ПРОСТО».

Водночас, ОСОБА_1 особисто платежу за майно не здійснював, грошового доходу безпосередньо не отримав, основоположної правомочності власника - розпорядження майном не набув, навпаки взяв на себе зобов’язання щодо здійснення подальших періодичних платежів на 10 років по фінансовій послузі адміністрування фінансових активів та ризики у зв’язку з цим, в тому числі з можливого повернення автомобіля заставодержателю.

Суд зазначає, що діяльність системи ОСОБА_4 відноситься до так званої купівлі в групах, адміністратором якої являється ТОВ «АВТО ПРОСТО», досить неоднозначно врегульована в законодавстві України. З приводу такої купівлі та правового режиму отриманого майна, а відтак наявності (відсутності) змін майнового стану суб’єкта декларування, а також розміру таких змін, відповідні роз’яснення НАЗК також відсутні.

У зв’язку з чим необхідно звернутися до рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

За результатами пошуку 03.05.2018 у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public.nazk.gov.ua/search) встановлено, що 17.01.2018 року ОСОБА_1 подано щорічну декларацію за 2017 рік, де ним зазначено право іншого користування автомобілем СНЕRY ТIGGO 5, 2016 року випуску, д.н. НОМЕР_1 за договором застави, власником указано ОСОБА_5 (а.с.83).

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1, причиною не подання повідомлення про суттєві зміни було введення його в оману працівниками ТОВ «АВТО ПРОСТО» щодо правового режиму вказаного автомобіля, у зв’язку з чим він не вважав його набутим у власність, не будучи обізнаним, що сталася суттєва зміна в його майновому стані, оскільки автомобіль придбаний ним в розстрочку, перебуває в заставі, фінансові зобов’язання по договору ним не виконані, він не має правомочності розпорядження майном, несе суттєві ризики втрати майна у будь-який момент, в разі несвоєчасного виконання зобов’язань.

Викладене свідчить про відсутність в ОСОБА_1 умислу, спрямованого на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Під час розгляду справи також не було встановлено в бездіяльності ОСОБА_1 мотивів на уникнення фінансового контролю за суттєвими змінами в майновому стані, оскільки автомобіль був набутий ним в частині правомочностей володіння і користування в законний спосіб, про що він правдиво самостійно повідомив, шляхом заповнення відповідної публічної декларації про доходи від 17.01.2018 року, тому не мав намірів уникнення фінансового контролю доходів. Крім того, продовжує працювати в правоохоронному органі та, проявляючи належну обачність і добросовісність, має наміри звернутися до НАЗК з приводу відповідних роз’яснень.

Належних і допустимих доказів, які беззаперечно спростовують ці твердження, в тому числі щодо помилки в оцінці ОСОБА_1 юридично значимих фактів та відповідно його уявлення про відсутність в його бездіяльності фактичних ознак, що утворюють об’єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, в матеріалах справи нема.

В такому випадку, згідно теорії права, відповідальність можлива лише за необережне правопорушення, якщо його вчинення передбачене КУпАП і якщо буде встановлено, що особа повинна була і могла передбачити помилковість свого висновку. Однак правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП може бути вчинено лише умисно, про що вже зазначалось.

Відповідно до вимогст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (надалі Конвенція) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Кадубец проти Словаччини» зазначено, що ст. 6 Конвенції гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів, незважаючи на те, що був вчинений адміністративний проступок, а не кримінальне діяння.

Враховуючи викладене, у справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України стосовно того, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю відповідно до ст. 247 КУпАП - за відсутності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 8, 62, ст. ст. 9-11, 172-6,247, 279, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, ст. ст. 1, 45, 52 Закону України «Про запобігання корупції», суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави особою, щодо якої винесено або її захисником протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя В.М. Микитенко