Рішення № 74469186, 22.05.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.05.2018 Справа № 554/9367/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2018 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо відмови у направлені на розгляд заяви у повному складі комісії Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де ведись бойові дії ;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 в повному складі комісії про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманняи 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, згідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 27 грудня 2013 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 19 жовтня 1981 року по 24 лютого 1984 року він проходив службу в Збройних Силах СРСР.

В період з 19 лютого 1983 по 10 лютого 1984 року він проходив службу в Республіці Афганістан, де приймав участь у бойових діях, є учасником бойових дій.

Полтавською обласною МСЕК № 1 йому встановлено третю групу інвалідності з 10 листопада 2014 року та з 27 листопада 2015 року у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Довідкою МСЕК № 0563111 від 30 січня 2017 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 1 січня 2017 року безтерміново.

Вважає, що у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок виконання ним обов’язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок).

Позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з заявою та усіма необхідними документами з метою отримання вищезазначеної одноразової грошової допомоги.

Листом від 23 грудня 2015 року № 10/816 ТВО військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату йому повідомлено про відмову у проведенні виплати вказаної грошової допомоги з посиланням на те, що він проходив службу в Прикорджонних військах колишнього Союзу РСР, звідки і був звільнений, в зв’язку з чим питання про виплату одноразової грошової допомоги повинно вирішуватись Державною Прикордонною службою України.

28 грудня 2015 р. позивач звернувся із заявою та необхідними додатками до Державної прикордонної служби України про виплату йому одноразової грошової допомоги. На своє звернення він отримав відповідь від заступника голови Державної прикордонної служби датовану 22.01.2016 р. вих. № 11/3-20, в якій, із посиланням на нормативну законодавчу базу зазначено, що прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до ст. 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик від 12.10.1967 р. «О всеобщей воинской обязанности», до 21 березня 1989 р. були складовою частиною Збройних сил СРСР. Відповідно до п.2 постанови КМУ від 02.01.1992 р. № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» Державний комітет у правах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Також зазначено, що жодним іншим нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Відсутні нормативні приписи, які зобов'язують, або надають повноваження Адміністрації Держприкордонслужби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. Враховуючи те що призов на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР і згідно із законодавством позивач перебуває на обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, то і виплату одноразової грошової допомоги повинне проводити Міністерство оборони України.

У січні місяці 2016 року позивач звернувся із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності до Міністерства оборони України із доданням всіх необхідних документів, вказаних у Порядку № 97 від 25.12.2013 р. На свою заяву позивач отримав відповідь із Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 19 січня 2016 року із роз'ясненням про те, що оскільки він проходив службу та звільнений з прикордонних військ, то по питанню виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності йому необхідно звернутись до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

13 січня 2016 року позивач звернувся із письмовою заявою до Військового комісара Полтавського об'єднаного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

15 січня 2016 року ТВО військового комісара Полтавського об'єднаного комісаріату було надано відповідь, в якій останній повідомив позивача про те, що відповідно до п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резирвістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 97 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. За зазначених умов витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги військовослужбовцям прикордонних військ мають здійснювати Державною прикордонною службою України.

На звернення позивача від 27 січня 2016 року до Полтавського обласного військового комісаріату його документи 1 лютого 2016 року за вих. № 10/36/ВСЗ були направлені за належністю до Адміністрації Державної прикордонної служби України, звідки йому надійшла відповідь від 26 лютого 2016 року за вих. № 11/3-993, 3-791, з якої слідує, що питання стосовно призначення одноразової грошової допомоги йому має розглядати Міністерство оборони України.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Міністерства оборони України із посиланням на норми чинного законодавства та роз'яснення Держприкордонслужби про виплату йому одноразової грошової допомоги, на які він отримував відповіді про те, що з цим питанням необхідно звернутись до Державної прикордонної служби.

23 березня 2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про роз'яснення порядку розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав відповідь про те, що призначення одноразової грошової допомоги приймається комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, з констатацією в ній, що підстав подачі документів на розгляд комісії він не має.

Крім того, за захистом порушенного права позивач звернувся із заявою до першого заступника Міністра оборони України, в обов'язки якого входить розгляд питань соціальних виплат, із всіма додатками та роз'ясненнями Держприкордонслужби, посиланням на судову практику із вказаного питання та проханням розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги, задоволення заяви та проведення виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2013 р. № 975, з наданням копії протоколу засідання.

20 вересня 2017 року листом Міністерства оборони України позивачу повідомлено про відсутність підстав для розгляду документів щодо призначення одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, в зв’язку з чим за захистом порушенного права звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, заперечень на адміністративний позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 брав участь у бойових діях (ДРА) в період з 19 лютого 1983 року по 10 лютого 1984 року.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що захворювання позивача пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 29).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 2 серії АВ № 0186987 від 24 листопада 2014 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 10 листопада 2014 року у зв'язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 18).

Довідкою МСЕК № 1 серії АВ № 0478574 від 21 грудня 2015 року позивачу повторно було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії (а. с. 18).

Довідкою МСЕК № 0563111 від 30 січня 2017 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 1 січня 2017 року безтерміново.

Наведене дає суду підстави констатувати, що третя группа інвалідності, яку встановлено позивачу, виникла у зв'язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової фошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 11 вказаного Порядку визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Згідно пункту 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 15 Порядку № 975 передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленному порядку.

Отже, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймається у місячний строк після надходження зазначених документів і таке рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необгрунтованими посилання Міністерства оборони України, викладені у листі від 20 вересня 2017 року про необхідність звернення позивача до Державної прикордонної служби України за виплатою грошової допомоги з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1 та 2 Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні» Верховна ОСОБА_2 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_2 України та утворила Міністерстві оборони України.

Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XII і Постанови Кабінету Міністрів України № 975, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення грошової допомоги саме з Міністерства оборони України.

Тим більше, що довідка про підтвердження проходження військової служби в Збройних Силах СРСР позивачем від 13 квітня 2015 року № 6/449 видана безпосередньо Полтавським обласним війковим комісаріатом Міністерства оборони України, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи неодноразові відмови у розгляді заяви щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги та з метою захисту порушеного права на належний рівень його пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку про необхідність встановлення судового контролю за його виконанням, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України.

Керуючись статтями 17, 19, 46 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтями 241-243, 246, 250-251 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії службових осіб Міністерства оборони України щодо відмови у направлені на розгляд заяви у повному складі комісії Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де ведись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 в повному складі комісії про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 3 групи інвалідності (поранення, контузії) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, згідно Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 27 грудня 2013 року.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання Міністерства оборони України подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя А. Г. Савченко