Ухвала суду № 74468281, 30.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н.415/3136/18

УХВАЛА н.п.1-М/415/4/18

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Ком Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року та зміненого апеляційною ухвалою судової колегії з кримінальних справ Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням для приведення у відповідність із законодавством України та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1, на підставі вироку Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року, зміненого апеляційною ухвалою судової колегії з кримінальних справ Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року та вирішення питання щодо виконання вироку в частині відшкодування ОСОБА_1 процесуальних витрат за надання юридичної допомоги адвокатом.

В обґрунтування клопотання зазначено, що вироком Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року, та який набрав законної сили, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі. Відповідно до вироку, ОСОБА_1 повинен відшкодувати процесуальні витрати за надання адвокатом юридичної допомоги у розмірі 2200 рублів. Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5УФСВП Росії по Іванівській області», кінець строку відбування покарання 25.02.2025. Згідно довідки ФКУ «Виправна колонія № 2 УФСВП Росії по Іванівській області, з ОСОБА_1 за виконавчим листом в рахунок відшкодування процесуальних витрат стягнуто 963 рублі. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: вул. Ленінградська, 25/20, місто Алчевськ, Луганської області. Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції підтримав, вважав необхідним кваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити покарання з урахуванням вимог українського законодавства, а також вирішити питання щодо виконання вироку в частині відшкодування останнім процесуальних витрат за надання юридичної допомоги.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що останній просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання та надав гарантії відшкодування, призначених для стягнення процесуальних витрат.

Судом, з урахуванням думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутність засудженого ОСОБА_1 та представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, не перевіряючи фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави та не вирішуючи питання щодо винуватості особи, суд вважає необхідним привести вирок Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, виходячи з наступного.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року (далі - Конвенції), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Статтею 9 Конвенції встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» розгляд справ, підсудних Алчевському міському суду Луганської області здійснюється Лисичанським міським судом Луганської області.

Судом встановлено, що вироком Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ до 9 років позбавлення волі без додаткового покарання з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Процесуальні витрати у сумі 2200 рублів, сплаченої адвокату за надання юридичної допомоги, стягнуто з ОСОБА_1

Вирок набрав законної сили 17.11.2016.

Вказані обставини підтверджуються копіями вироку та апеляційної ухвали судової колегії з кримінальних справ Іванівського обласного суду.

Засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі у ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії по Іванівській області».

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_1 21.08.2017 року написав заяву, оригінал якої додано до клопотання, в якій попросив перевести його для подальшого відбування покарання в Україну, громадянином якої він є, надавши також гарантії щодо відшкодування процесуальних витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги адвокатом.

Згідно довідки ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Іванівській області, початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_1 – 26 лютого 2016 року, кінець строку відбування покарання - 25 лютого 2015 року; станом на 21.08.2017 року засуджений ОСОБА_1 відбув 1 рік 5 місяців 26 днів, невідбута частина покарання становить 07 років 06 місяців 04 дня.

В матеріалах подання також маються медична довідка щодо стану здоров’я засудженого ОСОБА_1, згідно якої останній перебуває на диспансерному обліку у лікарів-спеціалістів, на теперішній час стан здоров’я задовільний, а також характеристика на засудженого ОСОБА_1 від 22.08.2017 року за підписом начальника ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Іванівський області, відповідно до якої засуджений ОСОБА_1 характеризується негативно.

Відповідно до копії паспорту громадина України серії ЕН 873019, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6 є громадянином України.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст.6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Діяння ОСОБА_1 за вироком Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року, кваліфікуються за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ як замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, за якою йому призначено покарання у виді 09 років позбавлення волі без додаткового покарання.

Відповідно до положень КК України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч. 2 ст.307 КК України як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до КК України та визначає покарання. За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Отже, оскільки максимальний строк покарання за ч. 2 ст. 307 КК України становить 10 років позбавлення волі, то з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, максимальне покарання в Україні за замах на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, визначено на рівні не більше 6-ти років 6-ти місяців позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає неможливим визначити ОСОБА_1 покарання на рівні, який був встановлений вироком суду Російської Федерації, оскільки таке покарання значно перевищує максимальний строк позбавлення волі, передбачений КК України за вчинення злочинів, за якими ОСОБА_1 був засуджений в Російській Федерації.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року, та вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Законодавство України передбачає таке додаткове покарання, як конфіскація майна засудженого, за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України.

Проте, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року у відповідність до законодавства України до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Таким чином, остаточно слід призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 06 років 06 місяців без конфіскації майна.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій засудженому належить відбувати покарання, чинним законодавством України не передбачено.

На підставі вищевикладеного, дотримуючись визначених ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб умов передачі ОСОБА_1 для відбування покарання в Україну, судом встановлено, що відбування ним покарання в Україні відповідає вимогам ст. 10 Конвенції, оскільки за своїм характером та тривалістю покарання не буде більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не перевищуватиме максимальних строків позбавлення волі, передбачених законодавством України.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід обчислювати з 29 вересня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою з 26 лютого 2016 року до 28 вересня 2016 року включно, - відповідно до вироку Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року.

Клопотання Міністерства юстиції України містить також вимогу про вирішення питання про виконання вироку в частині стягнення з засудженого процесуальних витрат.

За вимогами ч. 6 ст. 610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині процесуальних витрат за наявності відповідного клопотання.

Відповідно до довідки ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Іванівській області, засуджений за виконавчим листом за вироком Октябрьського районного суду міста Іваново від 29.09.2016 року має стягнення процесуальних витрат у сумі 2200 рублів, сплачених за надання юридичної допомоги. За виконавчим листом утримано 963 рублі 85 копійок. Таким чином, залишок несплачених стягнень становить 1236 рублів 15 копійок. Засуджений надав гарантії щодо відшкодування процесуальних витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги адвокатом.

Згідно ч.8 ст.602 КПК України вирішення питання про визнання та виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно із ч. 1ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані зокрема, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків.

Відповідно до положень ч.ч. 6-8 ст. 395 ЦПК України, розглянувши подані документи та надані пояснення суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання. Якщо рішення виконувалося, то суд визначає в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 30.05.2018 року - 10 російських рублів дорівнює 0,4166. Таким чином, з урахуванням відшкодованої засудженим суми 963 рублі 85 копійок в рахунок процесуальних витрат, стягненню з ОСОБА_1 на користь федерального бюджету Російської Федерації процесуальні витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги у сумі 1236 рублів 15 копійок, що дорівнює 514 грн. 98 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 9, 10, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 369-372, 602, 606-610 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Вирок Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, до позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років - привести у відповідність до чинного законодавства України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 вважати засудженим за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.307 КК України - до позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 29 вересня 2016 року, зарахувавши в строк відбування покарання час тримання його під вартою з 26 лютого 2016 року до 28 вересня 2016 року включно.

Надати дозвіл на виконання вироку Октябрьського районного суду міста Іваново Івановської області від 29 вересня 2016 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Іванівського обласного суду від 17 листопада 2016 року в частині стягнення з засудженого ОСОБА_1 процесуальних витрат, пов’язаних з наданням адвокатом юридичної допомоги у сумі 2200 рублів на користь федерального бюджету Російської Федерації ( ІНН НОМЕР_1 КПП 371101001, УФК в Іванівській області (ФКЗ ВК-5 УФСВП Росії по Іванівській області, о/р 05331237060, р/р 40302810900001000059, БИК 042406001, Банк: відділенні Іваново м. Іваново)

Визначити, що з засудженого ОСОБА_1 підлягає стягненню несплачена сума процесуальних витрат, пов’язаних з наданням адвокатом юридичної допомоги - 1236 рублів 15 копійок, що, відповідно до офіційного курсу гривні до російського рубля станом на 30.05.2018 року складає 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 98 копійок.

Копію ухвали суду надіслати до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави винесення вироку та Державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_1 в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту її вручення.

Суддя: М.М.Старікова