Ухвала суду № 74467775, 04.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2918/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 11-кп/780/639/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 04.06.2018

УХВАЛА

іменем України

04 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Шроля В.Р., Гриненка О.І.,

при секретарі Коломиченко А.С.,

за участю: прокурора Сагей Л.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого товарознавцем ФОП «ОСОБА_6О.», раніше не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5),

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху, як особа яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7, за наступних обставин.

Так, 10.06.2017 року близько 00 год. 15 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі – Правила дорожнього руху), відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись проїжджою частиною вулиці Князя Святослава поблизу будинку № 166 в с. Старі Петрівці Вишгородського р-ну Київської області в смузі для руху в напрямку с. Лютіж Вишгородського р-ну Київської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну; водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, в порушення вимог п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до яких «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», проявив неуважність, не обрав безпечну швидкість руху, рухався зі швидкістю близько 132 -134 км/год., внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобіля НОМЕР_1, виїхав на ліве відносно напрямку свого руху узбіччя, де допустив зіткнення автомобіля з деревом.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «BMW 7401» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які, в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться у причинному зв’язку з настанням смерті останнього. Смерть ОСОБА_7 наступила від закритої травми грудної клітини і живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати, від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 загинув на місці події.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.9 а), 2.3 б), д), 12.1, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_7.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 та прокурор Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2018 року та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. В обґрунтування своєї скарги зазначає, що суд, на його думку, не в повному обсязі дотримався вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання особі, що вчинила злочин, не враховано особливостей та обставин вчинення злочину, тому вважає, що покарання повинно бути призначене не пов’язане з позбавленням волі, оскільки воно необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і для попередження нових злочинів, на підтвердження чого зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 вперше вчинив злочин, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілій завдані збитки, тому враховуючи особливості вчинення даного злочину, наявність позитивних характеристик за місцем проживання та місця роботи ОСОБА_2, відсутністю у обвинуваченого судимостей та враховуючи доповідь органу пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, та зважаючи на те, що обвинувачений завжди з’являвся на виклики, від явки до слідчого та суду не ухилявся, має постійне місце проживання та має на утриманні батька, який є інвалідом І групи та ветераном війни, окрім того обвинувачений не вчиняв нових злочинів, він не є наркозалежним та не потребує примусового лікування, тому сторона захисту вважає, що ізоляція обвинуваченого ОСОБА_2 від суспільства нікому користі не принесе, тому просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

У поданій апеляційній скарзі прокурор Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02.04.2018 року в частині призначення покарання ОСОБА_2 незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість та просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 не надав належної оцінки особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину у стані алкогольного сп’яніння, крім того вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких. Також вважає, що судом не враховано підвищений ступінь суспільної небезпеки злочину, який вчинений з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, тяжкість наслідків, які настали в результаті вчиненого кримінального правопорушення, а саме загибель молодої особи, тому вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі, тому судом першої інстанції ухвалено незаконний вирок, що суперечить завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу останнього та заперечували у задоволенні апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Грущака Д.М., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, пояснення потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 та заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційних скарг прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам даного кримінального провадження та ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.

Суд першої інстанції, розглядаючи дане кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах прокурора та захисника обвинуваченого не оспорюються.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, або позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином; особу винного, який свою вину визнав та відшкодував батькам загиблого матеріальну шкоду, раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утримані батька ОСОБА_8Д, який є інвалідом першої групи; наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій; обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння; думку матері загиблого ОСОБА_7 - потерпілої ОСОБА_4, яка вважала, що обвинувачений повинен понести покарання пов’язане з позбавленням волі, прийшов до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, не знайшовши підстав для застосування до винного ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням відсутні.

А тому доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, зазначені в апеляційній скарзі, про звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, а також доводи прокурора, зазначені в апеляційній скарзі, щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: