Ухвала суду № 74467598, 05.06.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2998/18

Провадження №1-кп/405/123/18

У Х В А Л А

м. Кропивницький 05 червня 2018 року

Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого – судді Мягкого О.В.,

при секретарі Яровій Н.В.,

за участю прокурора Вергелеса В.В.,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.05.2018 №32018120010000033, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, розлученого, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не маючого судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України,

в с т а н о в и в :

до Ленінського районного суду м. Кіровограда 14.05.2018 з прокуратури Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, укладеної 11.05.2018 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України між прокурором у кримінальному провадженні – начальником відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2

Прокурор в судовому засіданні вважав за можливе затвердити угоду, оскільки її зміст відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що визнає себе винним у вчиненому правопорушенні та просив затвердити угоду. Пояснив, що розуміє, що обвинувачується у тому, що дав свій паспорт невідомій особі та розписався у документах. З якою метою йому не пояснили. В той момент ОСОБА_2 не розумів за що розписується. Мети створення підприємства у нього не було. Він не знав, що є директором підприємства до моменту, коли його знайшли працівники податкової поліції та повідомили про це. Винним себе визнає у тому, що дав свій паспорт невідомій особі та підписав документи. Зазначив, що до прикриття незаконної діяльності інших осіб відношення не має.

Захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого, вказав на можливість затвердження угоди.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши угоду про визнання винуватості та перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в її затвердженні за наступних підстав.

Згідно зі ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості, зокрема, зазначаються формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного, обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце).

Так, 11.05.2018 між підозрюваним ОСОБА_2 та прокурором у кримінальному провадженні – начальником відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.

Положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України передбачено випадки для відмови судом в затвердженні угоди, зокрема якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Як вбачається з обвинувального акту, дії ОСОБА_2 кваліфіковано як умисне вчинення пособництва фіктивного підприємства, тобто створення та реєстрацію на своє ім’я суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), вчинене з метою прикриття незаконної діяльності.

З обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 вбачається, що останній погодившись на пропозицію раніше не знайомого йому чоловіка на ім’я Ігор, умисно вчинив пособництво фіктивному підприємству, зареєстрував на своє ім’я суб’єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Будкан», з метою прикриття незаконної діяльності. В обвинувальному акті та угоді одночасно вказується про умисел ОСОБА_2 на створення та реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. В подальшому ОСОБА_2 достовірно знаючи про протиправність своїх дій з метою належного проведення реєстрації в приміщенні нотаріальної контори та в присутності приватного нотаріуса Кіровоградського міського округу ОСОБА_4 надав довіреність НАК 472560 від 04.03.2015 на представництво інтересів, як учасника (засновника) ТОВ «Будкан» у всіх без винятку установах, організаціях тощо ОСОБА_5

Також зі змісту обвинувачення вбачається, що незаконна діяльність підприємства полягала у здійсненні безтоварних операцій з підприємствами – юридичними особами реального сектору економіки, що призвело в тому числі до заниження податкового зобов’язання у таких підприємствах та виведення грошових коштів у «тінь».

За таких обставин твердження обвинувального акту про те, що шкода не заподіяна, не може бути визнане обґрунтованим.

Вказані обставини свідчать про неконкретність та суперечність обвинувачення.

Також, суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. При цьому в підготовчому судовому засіданні обвинувачений зазначив, що взагалі не розумів, які документи він підписує та для чого вони потрібні невідомій особі. Він не знав, що є директором підприємства до моменту, коли його знайшли працівники податкової поліції та повідомили про це.

За таких обставин підстави для визнання винуватості - відсутні.

При цьому, вказавши у п. 5 угоди право прокурора у разі невиконання угоди упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, посилання на відповідні домовленості щодо певних обов'язків обвинуваченого, які би дали право у разі їх невиконання звернутись із клопотанням про скасування вироку на підставі угоди - відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови угоди порушують права та інтереси сторін та не відповідають вимогам діючого законодавства, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови у її затвердженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 26, 52, 314, 369-372, 392, 468-469, 474 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 11.05.2018 між прокуророму кримінальному провадженні – начальником відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Олексій Вікторович Мягкий