Постанова № 74467250, 05.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/244/18 Головуючий у І інстанції Лялик Р. М.Провадження № 22-ц/780/2538/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 05.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: Волохова Л.А., Лівінського С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 20 квітня 2018 року про передачу справи на розгляд до іншого суду у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до нотаріуса Баришівської нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, та свідоцтва від 02.04.1993 року на право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (рішенням Березанського міського суду Київської області від 24.03.2014 року визнаний безвісно відсутнім з 01 травня 2005 року) звернулися з позовом до нотаріуса Баришівської нотаріальної контори ОСОБА_4, в якому просили визнати недійсними свідоцтво про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва від 02.04.1993 року на право на спадщину за законом, виданих на ім’я ОСОБА_5

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 20 квітня 2018 року справу передано на розгляд до Баришівського районного суду Київської області з підстав, передбачених ч.1 ст.27 ЦПК України.

У апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою визнати недійсними свідоцтва від 02.04.1993 року про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва від 02.04.1993 року на право на спадщину за законом, виданих номатріусом ОСОБА_4

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала ОСОБА_6 Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Передаючи справу на розгляд до Баришівського районного суду Київської області суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі - нотаріус Баришівської нотаріальної контори ОСОБА_4 знаходиться за адресою: вул. Шевченків шлях, 19А в смт. Баришівка Київської області, а тому справа не підсудна Березанському міському суду Київської області.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_7 просив визнати недійсними свідоцтво про право на ? частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтво від 02.04.1993 року на право на спадщину за законом, які стосуються будинку №12 по вул.Зої Космодем’янської в м. Березань Київської області.

Також ОСОБА_2 зазначив у своїй позовній заяві, що цей позов підлягає розгляду у Березанському міському суді Київської області, виходячи з положень ч.1 ст.30 ЦПК України, проте суддя помилково передав справу на розгляд до іншого суду.

Крім того, згідно ч.2 ст.189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.197 ЦПК України суд вирішує заяви та клопотання учасників справи у підготовчому засіданні.

Тому, інші вимоги апеляційної скарги не підлягають вирішенню, оскільки, провадження у зазначеній справі судом першої інстанції не було відкрито.

Згідно зі ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія судів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 20 квітня 2018 року про передачу справи на розгляд до іншого суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: