Постанова № 74466113, 29.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1845/17

Провадження № 2-а/675/38/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря судового засідання – Ящука О.І., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 25.09.2017 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 25.09.2017 року про застосування заходу дисциплінарного стягнення у виді поміщення в ДІЗО строком на 14 діб без виводу на роботу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в судовому засіданні 19.09.2017 року, під час розгляду його позову до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (головуючий по справі - суддя Король О.В.), працівник установи виконання покарань ОСОБА_4, зловживаючи своїми повноваженнями, заважав йому брати участь в судовому засіданні, чіплявся та робив зауваження. Крім того, погрожував складанням неправомірних рапортів, що стали наслідком винесення оскаржуваної постанови. Звертає увагу, що право робити зауваження в судовому засіданні належить виключно головуючому судді по справі, а тому вказані дії представника установи виконання покарання є прямим порушенням його прав, як учасника процесу.

Крім того, зазначив, що при поміщенні його в ДІЗО, був позбавлений права на телефонні розмови з рідними та можливості взяти з собою необхідні речі першої потреби.

На думку позивача оскаржувана постанова протиправна, а обставини інкримінованого порушення режиму відбування покарання, що зазначені в мотивувальній частині такої постанови, є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

В судовому засіданні 29.05.2018 року позивач, який тимчасово перебуває в ДУ «Миколаївський СІЗО», відмовився від участі в судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, що підтверджується його заявою від 14.05.2018 року. При цьому, представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 не заперечували проти розгляду вказаної справи за відсутністю позивача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» у судовому засіданні щодо заявленого адміністративного позову заперечував. Крім того вказав, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивачем 19.09.2017 року було допущено порушення режиму відбування покарання, зокрема що ОСОБА_3 проявив нетактовну поведінку до старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4, а саме: під час оголошення суддею дати наступного розгляду справи голосно кричав, на неодноразово зроблені ним зауваження не реагував, звертався до нього в грубій формі на «ти», за що на підставі та в порядку, встановленому законом, до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді переведення ДІЗО. Зокрема вказав на порушення позивачем вимог, встановлених ч. 3 ст. 107 КВК України, п.2 розділу ІІІ та абзаців 4, 6 п.3 розділу ІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

З врахуванням зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно положень пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України, засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Постановляючи судове рішення по суті заявлених вимог враховано наступне.

Ухвалою Ізяславського районного суду від 29.09.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 25.09.2017 року, призначено справу до судового розгляду та зобов’язано адміністрацію установи виконання покарань забезпечити проведення відеоконференції та участь в ній ОСОБА_3 Також зобов’язано відповідача надати суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчинення дії, допущення бездіяльності, з приводу яких подано позов.

При цьому, листом ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» від 09.10.2017 року №144 повідомлено, що 06.10.2017 року з ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» до СІЗО м. Миколаєва було етаповано засудженого ОСОБА_3

Ухвалою Ізяславського районного суду від 23.11.2017 року, яка направлена 23.11.2017 для виконання до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», зобов’язано вказану установу надати суду належним чином завірені копії документів з особової справи засудженого ОСОБА_3, що стосуються накладеного 25.09.2017 року відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення в ДІЗО. В подальшому, судом повторно 31.01.2018 року та втретє 26.02.2018 року направлено вказану ухвалу для виконання до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

20.03.2018 на адресу суду з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» направлено завірені копії матеріалів про накладення дисциплінарного стягнення від 29.05.2017 року з особової справи засудженого ОСОБА_3 Враховуючи, що вказані матеріали не стосуються предмету розгляду вказаного позову, судом 28.03.2018 року в черговий раз направлено до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» лист щодо витребування відповідних матеріалів дисциплінарного стягнення, яке мало місце 25.09.2017 року.

Лише 03.04.2018 року на адресу суду з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» надійшли належним чином завірені копії документів з особової справи засудженого ОСОБА_3, що стосуються накладеного 25.09.2017 року відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення в ДІЗО.

З матеріалів дисциплінарного провадження, судом встановлено, що 25.09.2017 року засуджений ОСОБА_3 був поміщений в ДІЗО державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» строком на 14 діб без виводу на роботу. Підставою застосування відносно позивача вказаного дисциплінарного стягнення слугувала постанова начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 25.09.2017 року про поміщення засудженого ОСОБА_3 в ДІЗО строком на 14 діб без виводу на роботу.

Як встановлено судом, згідно вказаної вище постанови, 19.09.2017 року о 17 год. 05 хв. засуджений ОСОБА_3 під час судового засідання, при оголошенні суддею дати наступного розгляду справи, поводив себе грубо та нетактовно в адресу старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4 На зауваження не реагував, звертався до нього на «ти», голосно кричав.

На думку суду оскаржуване позивачем рішення відповідача прийнято в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством з урахуванням фактичних обставин, що передували накладенню дисциплінарного стягнення.

Так, згідно рапорта вх. №478 від 19.09.2017 року старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4, 19.09.2017 року останній забезпечував проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Так, близько 17 год. 05 хв. засуджений ОСОБА_3 поводив себе нетактовно, а саме: під час оголошення суддею дати наступного розгляду справи голосно кричав, на неодноразово зроблені ним зауваження не реагував, звертався до нього в грубій формі на «ти», а саме дослівно: «закрой свой рот, я не с тобой разговариваю».

Вказані обставини нетактовної поведінки ОСОБА_3 ОСОБА_4, допитаний в якості свідка, ствердив і в ході судового розгляду. Крім того, зазначив, що вказаний факт мав місце, коли головуючим по справі ОСОБА_5 було оголошено перерву для уточнення дати наступного судового засідання. Підтвердив, що під час проведення судового засідання зауважень позивачу не робив, конфлікту між ними не було, так як ОСОБА_4 не був учасником справи, а лише забезпечував відеоконференцзв'язок в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)». Причиною вказаного зауваження була нетактовна поведінка ОСОБА_3 поза межами судового засідання. Крім того, вказав, що оскільки була оголошена перерва в судовому засіданні, але сторонами у справі погоджувалась дата наступного судового засідання, тому і написав, що вказаний факт відбувся «в судовому засіданні». Також зазначив, що зі сторони головуючого по справі ОСОБА_5 зауважень в його сторону не було.

Як вбачається з рапорта від 21.09.2017 року начальника відділення майора внутрішньої служби ОСОБА_6, 19.09.2017 року о 17 год. 05 хв. під час проведення судового засідання засуджений ОСОБА_3 звертався на «ти» до старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4, голосно кричав, на зауваження не реагував. Вищевказаний засуджений систематично допускає грубу та нетактовну поведінку до представників адміністрації, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує, надає неправдиві пояснення з метою уникнути покарання. Також у вказаному рапорті ОСОБА_6 клопотав перед начальником колонії про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого правами начальника колонії.

В матеріалах справи також наявні пояснення позивача від 21.09.2017 року, в яких останній зазначає, що в судовому засіданні 19.09.2017 року, під час розгляду його справи за позовом до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», працівник установи виконання покарань ОСОБА_4 чинив перешкоди щодо його участі в судовому засіданні, чіплявся та робив зауваження, погрожував складанням неправомірних рапортів.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача подано клопотання щодо дослідження відеозапису судового засіданні від 19.09.2017 року по справі №675/581/17 (головуючий суддя Король О.В.), а саме: конфліктної ситуації, на яку посилаються сторони.

За результатом проведеного відтворення відеозапису та дослідження протоколу судового засідання від 19.09.2017 року встановлено, що перерву в судовому засіданні оголошено на 09 хв. 07 сек. судового засідання (17:12:08 год.), а відеозапис зупинено на 11 хв. 37 сек. (17:14:40). При цьому, зауваження старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4 ОСОБА_3 зроблені на 11 хв. 24 сек. судового засідання, тобто вже після того, як головуючий суддя по справі ОСОБА_5 оголосив перерву в судовому засіданні. Також вказаний факт підтверджено актом від 29.05.2018 року, складеного головним спеціалістом з інформаційних технологій ОСОБА_7 та секретарями судового засідання Ізяславського районного суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9І, які проводили запис судових засідань 19.09.2017 року та 29.05.2018 року відповідно.

Після проведеного відтворення відеозапису, представник позивача зазначив, що не почув зробленого позивачу зауваження ОСОБА_4 та вказав на неякісний звукозапис, що вказує на обґрунтованість пред’явленого позову.

Поясненнями свідка ОСОБА_4, матеріалами відеозапису та протоколу судового засідання від 19.09.2017 року підтверджується правомірність дій з боку державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» до засудженого ОСОБА_3 щодо накладеного стягнення.

При цьому суд констатує, що згідно ч.1 ст.9 КВК України засуджені зобов'язані:

виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;

ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.107 КВК України, на засуджених покладено обов’язок, крім іншого, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами. Згідно ч.4 ст.107 КВК України засудженим забороняється вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5 (по тексту - Правила).

Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

Згідно приписів пункту 1 розділу IV Правил засуджені повинні бути ввічливими з персоналом установи виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи. Засуджені звертаються до персоналу установ виконання покарань на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою.

Слід зазначити, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених (ч. 1 ст.102 КВК України).

Згідно ст.131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Таким чином, проаналізувавши пояснення сторін, покази свідка, письмові та відео докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 допущено порушення вимог ст.ст.9, 107 КВК України, пункту 1 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, внаслідок чого ним вчинено дисциплінарний проступок.

Згідно ч.1 ст.132 КВК України за невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.

Частинами 1, 3, 6 ст.134 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Стягнення накладається лише письмово.

Згідно з ч.1 ст.135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань.

Частиною четвертою цієї норми закріплено, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення.

Питання про застосування стягнення до позивача було вирішено на дисциплінарній комісії установи 25.09.2017 року, про засідання якої він був повідомлений 21.09.2017 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.134 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Суд враховує, що згідно з довідкою про заохочення та стягнення у засудженого ОСОБА_3 заохочення відсутні, з 23.08.2006 року по 22.02.2017 року на ОСОБА_3 протягом строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі було накладено 60 стягнень (46 з яких погашено), в тому числі неодноразово він був поміщений в ДІЗО.

Крім того, згідно медичного висновку, на момент огляду 25.09.2017 року засуджений ОСОБА_3 за станом здоров'я міг утримуватися в ДІЗО.

У ході розгляду судом справи не встановлено порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, постанова про поміщення його в ДІЗО від 25.09.2017 року прийнята у спосіб та в межах повноважень відповідача – начальника виправної установи з врахуванням фактичних обставин, які передували накладенню дисциплінарного стягнення, в тому числі рапортів уповноважених працівників установи виконання покарання, наявних у засудженого заохочень та стягнень, стану його здоров'я.

Також позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами і те, що він звертався до адміністрації установи виконання покарань із заявою про надання йому телефонної розмови з близькими перед поміщенням його в ДІЗО відповідно до постанови про поміщення засудженого в ДІЗО від 25.09.2017 року, а також і те, що він був позбавлений права взяти з собою в дисциплінарний ізолятор необхідні речі (рушник, зубну щітку, папір тощо). При цьому суд зауважує, що підставою для надання телефонної розмови засудженому, відповідно до абзацу 5 пункту 2 розділу XIV Правил, є письмова заява засудженого. У відповідача така письмова заява ОСОБА_3 відсутня. При цьому позивач також не надав суду доказів його звернення до адміністрації установи з приводу надання телефонної розмови з родичами, а також щодо заборони взяти з собо в дисциплінарні приміщення дозволені до використання речі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судом, при відкритті провадження у даній справі, ухвалою від 29.09.2017 року було відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення судового рішення у справі, а також витребувано у відповідача довідку про стан особового рахунку позивача.

Довідкою №416 від 24.11.2017 року підтверджується, що станом на 28.09.2017 року у ОСОБА_3 на особовому рахунку відсутні кошти, яких було б достатньо для сплати судового збору, в розмірі, передбаченому ст.4 Закону України Про судовий збір, в звязку із чим він звільнений від сплати судового збору на підставі п.17 ч.1 ст.5 вказаного Закону.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (тимчасово утримується в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор», м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5) до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення дисциплінарного стягнення від 25.09.2017 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2018 року.

Суддя: С.Л.Трасковський