Рішення № 74466018, 24.05.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/722/15-а

Пров. №2-а/766/604/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючий суддя – Гаврилов Д.В.,

секретар – Рєпа А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонського міського голови ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування акту ненормативного характеру, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в ході розгляду якого неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови ОСОБА_2 №1017-к від 22.12.2014 року "Про звільнення ОСОБА_1С.";

- зобов'язати Херсонського міського голову видати розпорядження про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника, шляхом переведення з 01.01.2015 року у відповідний відділ Херсонської міської ради, утворений відповідно до рішення Херсонської міської ради №1478 від 12.09.2014 року після реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради;

- стягнути з Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2015 року по день ухвалення судом рішення про задоволення позову з урахуванням середнього заробітку на період працевлаштування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача з 31.12.2014 року було звільнено із займаної посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради на підставі розпорядження Херсонського міського голови №1017-к від 22.12.2014 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що міський голова не виконав обов'язок роботодавця встановлений ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 43, ч.ч. 2,3 ст. 49-2 КЗпП України щодо вивільнення працівника в зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення юридичного управління в юридичний відділ Херсонської міської ради, а саме: не запропонував позивачу жодної з вакантних посад в юридичному відділі, а в першу чергу, вакантну посаду начальника цього відділу, яка була запропонована іншій особі, не отримав попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації. Також позивач вважає, що за час вимушеного прогулу Виконавчий комітет Херсонської міської ради має сплатити йому середній заробіток.

Ухвалою від 05.12.2017 року до участі у справі за клопотанням позивача залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 25.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження в частині стягнення з Виконавчого комітету Херсонської міської ради моральної шкоди закрито, в іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглядаючи справу в касаційному порядку, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання дотримання відповідачем вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України, не з’ясовувалось: чи проводився відповідачем порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі, не витребувано доказів щодо наявності переваг одних працівників й працівників юридичного відділу Херсонської міської ради над позивачем при вирішенні питання про звільнення у зв’язку з реорганізацією.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи повідомлений належним чином. Раніше в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав його необґрунтованості.

Заслухавши учасників судового процесу, з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

За змістом ст. 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова серед іншого здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Згідно ч. 8 ст. 51 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Судом встановлено, що розпорядженням т.в.о. Херсонського міського голови від 27.06.2013 року №604-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника юридичного управління Херсонської міської ради в порядку переведення з посади спеціаліста І категорії - юрисконсульта Комишанської селищної ради з 01.07.2013 року.

Рішенням Херсонської міської ради №1478 від 12.09.2014 року "Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради" вирішено реорганізувати юридичне управління Херсонської міської ради, визначивши його загальну штатну чисельність у кількості 12 одиниць, у складі: сектор претензійно-судової роботи, сектор аналітично-консультаційної роботи.

На виконання рішення сесії Херсонської міської ради від 12.09.2014 року №1478, розпорядженням міського голови від 02.10.2014 року №744-к. попереджено працівників органів Херсонської міської ради про можливе вивільнення 31.12.2014 року, у зв'язку із реорганізацією, змінами штатної чисельності та організації роботи, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким позивач під підпис був ознайомлений 03.10.2014 року.

Листами від 17.11.2014 року №9-828-5/12 Херсонським міським головою ОСОБА_2 було запропоновано позивачу зайняти вакантні посади головного спеціаліста сектора з правових питань департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради або адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради. Та проінформовано, що у разі відмови від запропонованих посад трудові відносини з позивачем будуть припинені за п. 1 ст. 40 КЗпП України із виплатою згідно зі ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, які отримані позивачем 19.11.2014 року, про що свідчать підписи про отримання на листах та акт від 19.11.2014 року. 24.11.2014 року до виконавчого органу Херсонської міської ради надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній просив звільнити його із займаної посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з додержанням гарантій та компенсацій, передбачених законодавством.

01.12.2014 року за вих. №9-888-5/12 Херсонський міський голова звернувся до Профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів із поданням, в якому просив дати згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 31.12.2014 року у зв'язку із реорганізацією та скороченням штатів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно витягу з протоколу №20 засідання профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів від 02.12.2014 року в п. 1 графи "Вирішили" вказано, що ОСОБА_1 повідомив про те, що не писав заяву щодо прийняття його в члени профспілкової організації апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів і тим самим не є членом цієї профспілкової організації. На підставі чого вирішено інформувати міського голову про даний факт та рекомендувати розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з дотриманням норм абзацу 6 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України без попередньої згоди профспілкового комітету. Листом від 24.12.2014 року №4-12/12 голова профспілкового комітету повідомив міського голову про те що ОСОБА_1 не с членом профспілкової організації Херсонської міської ради та її виконавчих органів.

Регулювання суспільних відносин, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування та визначення загальних засад діяльності, а також статусу державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті передбачено ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У статті 1 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" наголошується, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст. 20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників. Звільнення за підставами, зазначеними в пунктах 1, 2 та 6 ч.1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

На підставі ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні, чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації, виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Заступник начальника управління відноситься до V категорії посад визначених ст. 14 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" та відповідно до Посадової інструкції начальника юридичного управління Херсонської міської ради, виконує обов'язки начальника управління за його відсутності.

ОСОБА_3, який зайняв посаду начальника юридичного відділу Херсонської міської ради має таку ж кваліфікацію як позивач та 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, працює у виконавчих органах Херсонської міської ради з 2007 року, а позивач лише з 2013 року. А тому, посилання позивача на ті обставини, що він мав переважне право на переведення на посаду начальника юридичного відділу у порівнянні з іншим працівником цього відділу є безпідставними.

За правилами абзацу 6 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності" членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються у навчальному закладі.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.

ОСОБА_1 не був членом профспілки так як не звертався з відповідною заявою про вступ до профспілкової організації. Позивач сам заявляв це на засіданні профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів, яке відбулося 02.12.2014 року на розгляд подань міського голови ОСОБА_2В: від 01.12.2014 року № 9-888-5/12 та № 9-889-5/12 до профспілкового комітету апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів щодо отримання згоди на звільнення працівників за скороченням штатів, у зв'язку зі змінами структури, штатної чисельності і організації діяльності виконавчих органів Херсонської міської ради, що підтверджено витягом з протоколу № 20. Профспілковий комітет інформував міського голову про даний факт та рекомендував розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_1 з дотриманням норм абзацу 6 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України без попередньої згоди профспілкової організації працівників апарату Херсонської міської ради та її виконавчих органів.

Помилково утриманні кошти на сплату профспілкових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 були повернуті йому у грудні 2014 року у повному обсязі, що підтверджено відповідною довідкою виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.02.2015 року.

На підставі викладеного є безпідставним посилання позивача на порушення його прав зі сторони профспілкової організації та його звільнення без попередньої згоди профспілкового комітету.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, при розгляді трудових спорів, пов'язаних з припиненням публічної служби за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, необхідно з'ясовувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

На підставі ст.81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом и таким чином має відповідні особливості. Отже, в виконавчому комітеті дійсно мали місце зміни в організації праці, зокрема відбулась реорганізація установи та скорочення штату працівників.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України переведення позивача на іншу посаду могло відбутись не лише в межах його відділу, а і в межах наявних в виконкомі посад, однак докази того, що відповідачем порушені приписи вищенаведеної норми закону позивачем не надано. Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд враховує те, що відповідно до матеріалів справи та змісту заявлених позовних вимог позивач під час звільнення претендував та при розгляді справи у суді претендує саме на посаду начальника юридичного відділу Херсонської міської ради і не претендував на інші вільні посади цього відділу, будь-які докази іншого в матеріалах справи відсутні. З будь-якими заявами з цього приводу позивач не звертався до відповідача, натомість подав заяву про звільнення його з посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, доводи позивача відносно того, що відповідач не запропонував йому вакантні посади у новоствореному юридичному відділі Херсонської міської ради не відповідають заявленим позовним вимогам про зобов’язання міського голову видати розпорядження про переведення позивача на посаду керівника відповідного відділу утворення після реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради. Тобто фактично позивач оскаржує не своє незаконне звільнення у зв’язку з проведенням реорганізації юридичного управління, а протиправне, на його думку, не призначення його на посаду начальника новоствореного юридичного відділу.

Відповідачами доведено правомірність звільнення ОСОБА_1, тому суд вважає, що права позивача не були порушенні.

Отже, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки вимоги про зобов'язання Херсонського міського голову видати розпорядження про прийняття ОСОБА_1 на посаду керівника та стягнення з виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення ОСОБА_1, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 81 ЦК України, ст. 7 ЗУ "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності", ст. ст. 1,20 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування", ст. ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 77, 139,244, 245, 246, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_4