Рішення № 74465646, 22.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2018 Справа №607/16068/17

Справа №607/16068/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

з участю секретарів судового засідання Зубко О.Я.,Чех Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Укрбудінвест плюс» з участю третьої особи обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Галицька – 7» про визнання майнових прав на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до приватного підприємства «Укрбудінвест плюс», третя особа-обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Галицька – 7» про визнання майнових прав на квартиру № 34 (8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А), загальною площею 72,29 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.. Галицька, 7.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22 серпня 2007 року, між нею та відповідачем укладено договір № 34-4-Г про участь у фонді будівництва об»єкта інвестування-двохкімнатної квартири №34(8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А) проектною площею 72,29 кв.м у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Галицька.7 в м. Тернополі. У відповідності до умов договору вона внесла в якості оплати за квартиру грошові кошти в сумі 250434 грн., що відповідно до офіційного курсу НБУ на момент оплати становило 49590 доларів США, тобто 100% вартості квартири. Відповідач зобов»язувався закінчити будівництво об»єкта інвестування у третьому кварталі 2008 року. Позивач повністю виконала взяті на себе зобовязання, однак відповідачем на даний час будівництво житлового будинку по вул. Галицька, 7 в м. Тернополі не завершено та не здано його в експлуатацію. За таких обставин, позивач просить суд визнати за нею майнові права на квартиру квартиру № 34 (8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А), загальною площею 72,29 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.. Галицька, 7.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, посилаючись на те, що позивачем в повному обсязі виконано взяті на себе договірні забов»язання за договором № 34-4-Г від 22 серпня 2007 року, однак відповідачем на протязі десяти років будівництво будинку по вул. Галицька,7 в м. Тернополі не було завершено та не задано будинок в експлуатацію, що є порушенням права позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, із невідомої суду причини, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від третьої особи у справі обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Галицька – 7» надійшло письмове клопотання про рогляд справи у відсутності їхнього представника. Заявлені позовні вимоги визнають та щодо їх задоволення не заперечують.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

22 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПП «Укрбудінвест плюс»укладено договір № 34-4-Г про участь у фонді фінансування будівництва об»єкта інвестування -двохкімнатної квартири №34(8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А) проектною площею 72,29 кв.м у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Галицька,7 в м. Тернополі.

За умовами договору позивач зобов»язувалась оплатити вартість об»єкта інвестування за поточною ціною вимірної одиниці об»єкта інвестування, яка на момент укладення договору становила 686 доларів США на протязі семи календарних днів з моменту укладення договору, а ПП «Укрбудінвест плюс» - закінчити будівництво об»єкта інвестування у ІІІ кварталі 2008 року. Планова дата заселення-ІV квартал 2008 року.

Відповідно до змісту ст.ст. 509, 526, 629 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк відповідно до вказівок договору і не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання та одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених законом (договір є обовязковим для виконання сторонами).

Як встановлено судом, позивач сплатила відповідачу в якості оплати за договором № 34-4-Г грошові кошти сумі 250434грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткових касових ордерів від 28 серпня 2007 року.

У відповідності до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим обєктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як обєкта цивільних прав. Майнове право- це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

В силу ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред»явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Виходячи із змісту положень вказаних Законів суд вважає, що майнові права на нерухоме майно (квартиру) є похідними від права власності на нерухоме майно.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний суд України у Постановах від 18 лютого 2015 року (справа № 6-244цс14) та 10 лютого 2016 року (справа № 6-2124цс16).

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач здійснила оплату вартості квартири на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва об»єкта інвестування № 34-4-Г від 22 серпня 2007 року у сумі 250 434 грн.

Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2, сплативши кошти на будівництво обєкту по договору № 34-4-Г від 22 серпня 2007 року, вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об’єкт та набула права на отримання, в разі належного виконання забудівником умов вказаного договору, виплаченої двокімнатної квартири №34(8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А) проектною площею 72,29 кв.м у багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за адресою вул. Галицька,7 в м. Тернополі.

Проте у позивачки право власності на спірну квартиру не виникло. Порядок оформлення права власності на об’єкт інвестування після прийняття такого об’єкта до експлуатації врегульовано чинним на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність». За змістом договору про участь у фонді фінансування будівництва об»єкта інвестування позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2018 року приватне підприємство «Укрбудінвест плюс»значиться як зареєстрована юридична особа та не перебуває у стані ліквідації.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний нею спосіб захисту порушених прав, зокрема шляхом визнання майнових прав на нерухоме майно, відповідає характеру спірних відносин, які за вказаних обставин справи, на думку суду, мають договірний характер та повязанні із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобовязань.

На підставі викладеного, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного підприємства «Укрбудінвест плюс» про визнання майнових прав на двохкімнатну квартиру № 34 (8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А), загальною площею 72,29 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.. Галицька, 7 слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.190, 328, 331, 386, 392 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного підприємства «Укрбудінвест плюс» з участю третьої особи обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Галицька – 7» про визнання майнових прав на двохкімнатну квартиру № 34 (8-ий поверх, 1-ий під’їзд, черга – А), загальною площею 72,29 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.. Галицька, 7, згідно договору № 34-4-Г від 22 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Укрбудінвест плюс» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяОСОБА_4