Рішення № 74464876, 06.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/3162/16-ц

Провадження №2/359/50/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Петрової О.О.,

за участю прокурора Кульбачного О.С.,

за участю представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відпо-відачів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування земельних ділянок з чужого не-законного володіння,

встановив:

В квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтере-сах держави в особі Київської ОДА, звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунто-вував його тим, що розпорядженням Бориспільської РДА №2270 від 8 липня 2009 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення у власність громадян земельних ділянок загальною площею 5,5000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району. Зокрема, у власність ОСОБА_9 передавалась земельна ділянка площею 1,0000 га, у власність ОСОБА_11 – земельна ділянка площею 0,5000 га, у влас-ність ОСОБА_12 та ОСОБА_10 – земельні ділянки площею по 2,0000 га. На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади 31 липня 2009 року вони отримали державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912239 – №912242. У такий спосіб ОСОБА_9 набув право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0142, ОСОБА_11 – на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0143, ОСОБА_12 – на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0144 та ОСОБА_10 – на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0145 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району. 25 серпня 2009 року за договорами купівлі-продажу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужили приватизовані ними земельні ділянки у власність ОСОБА_4 Після цього земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03: 002:0144 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, роз-ташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, ОСОБА_4 поділила на 9 земельних ділянок: площею 0,3170 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0258, площею 0,2618 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0259, площею 0,2502 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0260, площею 0,2151 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0261, площею 0,2154 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0262, площею 0,1940 га з кадастровим номером 3220887000:03:002: 0263, площею 0,1915 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0264, площею 0,1897 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0265 та площею 0,1652 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0266 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району. Крім того, земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0143 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, ОСОБА_4 також поділила на 3 земельні ділянки: площею 0,1735 га з када-стровим номером 3220887000:03:002:0267, площею 0,1655 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0268 та площею 0,1610 га з кадастровим номером 3220887000:03:002: 0269 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, роз-ташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району. 29 жовтня 2009 року ОСОБА_4 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №676971 – №676982. Водночас, земельні ділянки розташовуються в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища р. Дніпро. Передача таких земель-них ділянок у власність позивачів для ведення особистого селянського господарства суперечить ст.59 та ст.60 ЗК України. Крім того, розпорядження землями водного фонду відносилось до повноважень Київської ОДА, а не Бориспільської РДА. Тому перший заступник прокурора Київської області просив суд визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА №2270 від 8 липня 2009 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912240 та №912242, видані 31 липня 2009 року на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №676971 – №676982, видані 29 жовтня 2009 року на ім’я ОСОБА_4; а також витребувати на користь держави з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 земельні ділянки площею 1,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0142 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0145 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господар-ства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, а з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 – 12 земельних ділянок: площею 0,3170 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0258, площею 0,2618 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0259, площею 0,2502 га з кадастровим номером 3220887000:03:002: 0260, площею 0,2151 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0261, площею 0,2154 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0262, площею 0,1940 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0263, площею 0,1915 га з кадастровим номером 3220887000:03: 002:0264, площею 0,1897 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0265, площею 0,1652 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0266, площею 0,1735 га з кадастро-вим номером 3220887000:03:002:0267, площею 0,1655 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0268 та площею 0,1610 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0269 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району.

В ході розгляду цивільної справи перший заступник прокурора Київської області двічі подавав заяви про часткову зміну предмета позову (а.с.81-84, 160-163 т.1) та об-ґрунтував їх тим, що 23 липня 2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 від-чужила у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1655 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0268 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району. 29 липня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужи-ла у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1735 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0267 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району. 18 травня 2017 року за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,1940 га з кадастро-вим номером 3220887000:03:002:0263 та площею 0,1915 га з кадастровим номером 3220 887000:03:002:0264 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського госпо-дарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району. Крім того, 26 травня 2017 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2151 га з кадастровим номером 3220 887000:03:002:0261 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського госпо-дарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району. Тому перший заступник прокурора Київської області просить суд витребувати на користь держави з чужого незаконного володіння ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,2151 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0261, площею 0,1940 га з кадастровим номером 3220887000:03: 002:0263, площею 0,1915 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0264, площею 0,1735 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0267 та площею 0,1655 га з кадастро-вим номером 3220887000:03:002:0268 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Борис-пільського району.

У судовому засіданні прокурор Кульбачний О.С. підтримує позов та просить суд задовольнити його.

Представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнають позов та категорично заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на відсутність в матеріалах цивільної справи доказів на підтвердження того, що приватизовані земельні ділянки відносились до земель водного фонду. Лист в.о. дирек-тора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/730 від 28 вересня 2015 року, а також приєднані до нього викопіювання з топографічної карти та космічний знімок є недопустимими дока-зами. Приватизація земельних ділянок була проведена майже 9 років тому без жодних зловживань зі сторони відповідачів. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в п.32-п.35 рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», наявність порушень з боку органів публічної влади не може бути підставою для позбавлення майна осіб, які не вчинили жодних порушень. У випадку задоволення позову відбудеться непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння їх майном. Крім того, представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про застосування строку позовної давності (а.с.115-118 т.1, а.с.65-67 т.3) та просять суд відмовити в його задово-ленні.

ОСОБА_3 також просить суд відмовити у задоволення позову.

Інші учасники цивільного процесу не з’явились у судове засідання. Вони неодно-разово завчасно у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується численною поштовою кореспонденцією, що міститься в матеріалах цивільної справи.

Вислухавши пояснення прокурора, відповідача, а також представників відповідачів, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №2270 від 8 липня 2009 року (а.с.17-18 т.1, 235-237 т.2) був затверджений проект землеустрою щодо відведення у влас-ність громадян земельних ділянок загальною площею 5,5000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Сошників-ської сільської ради Бориспільського району. Зокрема, у власність ОСОБА_9 пере-давалась земельна ділянка площею 1,0000 га, у власність ОСОБА_11 – земельна ділянка площею 0,5000 га, у власність ОСОБА_12 та ОСОБА_10 – земельні ділянки площею по 2,0000 га.

На підставі цього розпорядження місцевого органу виконавчої влади 31 липня 2009 року вони отримали державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912239 – №912242.

У такий спосіб ОСОБА_9 набув право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0142, ОСОБА_11 – на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0143, ОСОБА_12 – на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0144 та ОСОБА_10 – на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0145 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до п.«д» ч.4 ст.84 ЗК України в редакції, чинній на той час, до земель державної власності, які не могли передаватись у приватну власність, належали землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.59, ч.1-ч.2 ст.61 ЗК України в редакції, чинній на той час, громадянам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування могли без-оплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Прибережні захисні смуги були природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. В межах таких смуг категорично заборонялось садів-ництво, городництво та будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометри-них та лінійних).

З листа в.о. директора КДП «Київгеоінформатика» №01-01/730 від 28 вересня 2015 року (а.с.19 т.1), а також схем накладення земельних ділянок (а.с.20-23 т.1) вбачається, що земельні ділянки, приватизовані ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, накладались на прибережну водоохоронну смугу Канівського водо-сховища на р. Дніпро. Ця обставина свідчить про те, що у власність вказаних осіб були передані землі водного фонду, які за жодних обставин не підлягали приватизації. Крім того, спірні земельні ділянки були передані для ведення особистого селянського господар-ства, що не відповідало режиму обмеженої господарської діяльності захисної смуги.

Аналіз цих обставин свідчить про те, що розпорядження Бориспільської РДА №2270 від 8 липня 2009 року та видані на підставі нього державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912239 – №912242 від 31 липня 2009 року суперечили ч.2 ст.59, ч.1-ч.2 ст.61 та п.«д» ч.4 ст.84 ЗК України в редакції, чинній на той час.

Водночас, як вбачається з консолідованого змісту ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поваж-ними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз’яснив Верховний Суд України в правовій позиції у справі за №6-68цс15, на позови прокурора, які пред’являються від імені держави і направлені на захист права дер-жавної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Крім того, у правовій позиції в іншій справі за №6-2469цс16 Верховний Суд України наголосив на тому, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатись», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звер-нувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведен-ня стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Встановлено, що висновками управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №1744-в, №1771-в, №1769-в, №1770-в та №1772-в від 24 березня 2009 року (а.с.175, 177-180 т.2), висновками відділу містобудування та архітектури Бориспільської РДА №881 та №882 від 27 березня 2009 року, №506 – №509 від 2 березня 2009 року (а.с.181, 183, 185-188 т.2), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/18558 від 1 квітня 2009 року (а.с.189-190 т.1), висновком Державного управ-ління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12/5-201 від 5 травня 2009 року (а.с.195-196 т.2) та висновком Дніпровського басейнового управління водних ресурсів №ІС/8-703 від 11 червня 2009 року (а.с.238-240 т.2) був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 Ця обставина свідчить про те, що держава в особі перелічених вище органів та установ не тільки могла довідатись, але й знала про приватизацію земельних ділянок вказаними особами ще в день прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Крім того, висновками управління культури і туризму Київської ОДА №511/01-17 від 6 квітня 2009 року (а.с.201, 203-206 т.2) також був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 Вказане управління є структурним підрозділом Київської ОДА. Ця обставина свідчить про те, що Київська ОДА також знала про приватизацію земельних ділянок вказаними особами ще в день прийняття оскаржуваного розпоряджен-ня та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Натомість, зі штампу на титульному аркуші позову (а.с.2 т.1) вбачається, що перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Київської ОДА,

пред’явив позов лише в квітні 2016 року, тобто майже через 7 років.

Ретельний аналіз цих обставин свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області та Київська ОДА істотно пропустили строк позовної давності. Обста-вини, які об’єктивно перешкодили їм вчасно звернутись до суду, не встановлені. Це свід-чить про те, що підстави для поновлення першому заступнику прокурора Київської об-ласті та Київській ОДА строку позовної давності відсутні.

З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА №2270 від 8 липня 2009 року та виданих на підставі нього державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912239 – №912242 від 31 липня 2009 року відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог першому заступнику прокурора Київської області та Київській ОДА належить відмовити.

25 серпня 2009 року за договорами купівлі-продажу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужили приватизовані ними земельні ділянки у власність ОСОБА_4 Після цього земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0144 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, ОСОБА_4 по-ділила на 9 земельних ділянок: площею 0,3170 га з кадастровим номером 3220887000:03: 002:0258, площею 0,2618 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0259, площею 0,2502 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0260, площею 0,2151 га з кадастро-вим номером 3220887000:03:002:0261, площею 0,2154 га з кадастровим номером 3220887 000:03:002:0262, площею 0,1940 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0263, площею 0,1915 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0264, площею 0,1897 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0265 та площею 0,1652 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0266 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташованих на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району.

Крім того, земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером НОМЕР_1: 03:002:0143 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району, ОСОБА_15 також поділила на 3 земельні ділянки: площею 0,1735 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0267, площею 0,1655 га з кадастровим номером 3220887000:03:002: 0268 та площею 0,1610 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0269 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району.

Ці обставини підтверджуються копіями двох технічних документацій із земле-устрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки при по-ділі ОСОБА_4 двох земельних ділянок для ведення особистого селянського госпо-дарства на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району (а.с.83-122, 123-144 т.2).

29 жовтня 2009 року ОСОБА_4 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №676971 – №676982 (а.с.9-20, 52-63 т.3).

23 липня 2015 року за договором купівлі-продажу (а.с.103 т.3) ОСОБА_4 від-чужила у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,1655 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0268 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району.

29 липня 2016 року за договором купівлі-продажу (а.с.77 т.3) ОСОБА_4 відчужи-ла у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1735 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0267 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району.

18 травня 2017 року за договорами купівлі-продажу (а.с.102, 104 т.3) ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_13 та ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,1940 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0263 та площею 0,1915 га з кадастровим номе-ром 3220887000:03:002:0264 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовані на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району.

26 травня 2017 року за договором купівлі-продажу (а.с.68 т.3) ОСОБА_4 від-чужила у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2151 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0261 з цільовим призначенням для ведення особистого селян-ського господарства, розташовану на території Сошниківської сільської ради Бориспіль-ського району.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части-нами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №912239 – №912242 від 31 липня 2009 року не визнані недійсними. Це свідчить про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мали право розпоряджатись приватизованими ними земельними ділянками та відчужити їх у власність ОСОБА_4 Після придбання цих об’єктів нерухомого майна ОСОБА_4 мала право поділити їх та відчужити у власність ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Ці обстави-ни свідчать про те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок не суперечать ч.1 ст.319 ЦК України.

З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №676971 – №676982 від 29 жовтня 2009 року відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог першому заступнику проку-рора Київської області та Київській ОДА належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановлено, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділян-ки не припинені: не скасовані та не визнані недійсними. Відтак, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є власниками цих об’єктів нерухомого майна. Натомість, держава в особі Київської ОДА вже не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок. Ця обставина свідчить про те, що перший заступник прокурора Київської області взагалі не має жодного права вимагати витребування цих об’єктів нерухомого майна з цілком законного володіння відповідачів.

З огляду на це суд вважає, що підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь держави відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цих вимог першому заступнику прокурора Київської області та Київській ОДА належить відмовити також.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Євро-пейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, вико-нує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запо-бігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Оскільки держава зобов’язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність. Тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин дер-жава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Для визначення такої пропорційності Суд у черговий раз зробив висновок, що «позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». ОСОБА_9 того, будь-яке втручання у право власності обов’яз-ково повинно відповідати принципу пропорційності…«справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини…необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» та «Трегубенко проти України»).

Крім того, визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування цих об’єк-тів нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідачів через 7 років після проведення приватизації земельних ділянок буде ставити під сумнів стабільність цивіль-ного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідно-син, а також поставить ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 в скрутне мате-ріальне становище. Адже вжиття наведених вище заходів призведе до виникнення у вказа-них осіб зобов’язання повернути грошові кошти, які вони отримали від покупців земель-них ділянок. Тягар виникнення таких наслідків буде надмірним та порушуватиме справед-ливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основ-них прав людини.

Суд вважає, що запобігання вказаних наслідків, які створюють негативний імідж для України, як правової держави, є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні позову в цілому.

Ухвалами Бориспільського міськрайонного суду від 23 березня та 22 серпня 2017 року (а.с.140-142 т.1, а.с.33-36 т.3) з метою забезпечення пред’явленого позову був на-кладений арешт на земельні ділянки відповідачів.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.9 ст.158 цього ж Кодексу у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Потреба у по-дальшому вжитті заходів забезпечення позову припинилась. Крім того, безпідставне про-довження арешту земельних ділянок призведе обтяження права власності відповідачів на ці об’єкти нерухомого майна та порушення права на мирне володіння їх майном. У такий спосіб будуть свавільно порушуватись вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на це суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Бориспільського міськрайонного суду від 23 березня та 22 серпня 2017 року, належить скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 цього ж Кодексу судовий збір покладається на сторони пропор-ційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при пред’явленні позову перший заступник прокурора Київської області сплатив судовий збір в розмірі 4134 гривень. Ця обставина підтверджується платіжним дорученням №487 від 29 березня 2016 року (а.с.1 т.1). Однак у задоволенні пред’явленого ним позову відмовлено в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування першому заступнику про-курора Київської області витрат на оплату судового збору відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265 та ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Михайло-вича, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки, а також витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Бориспільського міськрайон-ного суду від 23 березня та 22 серпня 2017 року, скасувати.

Рішення суду складено в повному обсязі 19 квітня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його в повному обсязі.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_17