Ухвала суду № 74464497, 05.06.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/959/18

Провадження № 1-кп/352/191/18

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

05 червня 2018 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

суддів Гургули В.Б., Струтинського Р.Р.

з участю прокурора Гриненка В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропної речовини в особливо великому розмірі.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 12.03.2018 р. обвинуваченому у рамках даного кримінального провадження обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 27.04.2018 р. до 10.06.2018 р.

Прокурор заявив клопотання, яке підтримав у підготовчому судовому засіданні, про застосування до обвинуваченого, якому висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, для запобігання таким ризикам, як переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України), запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави.

Вислухавши думку обвинуваченого та захисника, які поклались на розгляд суду у вирішенні клопотання сторони обвинувачення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Згідно висновку Конституційного Суду України, викладеному в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов’язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов’заних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст.29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги п.3 і п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З урахуванням того, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризик незаконного впливу на свідків з огляду на те, що обвинувачений не визнає своєї вини в інкримінованому злочині, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення; враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років; з огляду на недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, – колегія суддів приходить до висновку про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому колегія суддів враховує, що обвинувачений не одружений, не працює, не має постійного джерела доходів, раніше не судимий.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, або щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на відсутність у даному випадку вказаних виключних обставин, які дають підстави суду не визначати розмір застави, колегія суддів відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, його тяжкість, майновий і сімейний стан обвинуваченого та вказані вище ризики.

Розмір застави визначається колегією суддів у межах 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 264300 (двісті шістдесят чотири тисячі триста) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 314 КПК України, колегія суддів –

п о с т а н о в и л а :

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 строком на 60 днів, тобто до 03 серпня 2018 року.

Розмір застави визначити у межах 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 264300 (двісті шістдесят чотири тисячі триста) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № 37312032002265 код ЄДРПОУ 26289647 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов’язки:

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він буде проживати, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом семи днів з дня її оголошення через Тисменицький районний суд.

Головуюча М.М.Хоминець

Судді В.Б.Гургула

ОСОБА_3