Рішення № 74463174, 25.05.2018, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1417/17

Провадження № 2/273/43/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

25 травня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Новицького Є. А. ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 24.10.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Раффайзенбанк Україна» правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №ML/0ВC/002/2006 (кредитний договір – 1 ) про надання кредиту в сумі 41 000.00 дол. США з кінцевим строком повернення 24.10.2026 року. Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов’язані між собою, згідно з п. 1 частини 1 Кредитного договору.

24.10.2006 року в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором №ML/0ВC/002/2006 був укладений договір поруки №SR/0ВC/002/2006 згідно якого ОСОБА_4 поручився за виконання умов кредитного договору за ОСОБА_3.

Також, 23.04.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №CNL/010/032/2007 (Кредитний договір-2)про надання кредиту в сумі 61000.00 дол. США з кінцевим строком повернення 23.04.2017 року. Кредитний договір складається з двох частин, які нероздільно пов’язані між собою, згідно з п. 1 частини №1 Кредитного договору.

29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно з вище вказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами №ML/0BC/002/2006 від 24.10.2006 року та №CNL/010/032/2007 від 23.04.2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач свої зобов’язання перед ОСОБА_3 виконав повністю, адже остання отримала кредитні кошти в сумі 41000.00 дол. США та 61000.00 дол. США.

Керуючись п.1.5.1 Кредитного договору позивач відправив відповідачу вимогу про погашення заборгованості. Однак, на листи попередження та телефонні дзвінки Відповідач не відреагував, ніяких кроків до сплати кредитних коштів не зробив. Продовжує ухилятись від виконання зобов’язань по кредитних договорах.

Станом на 14.09.2017 року заборгованість за кредитним договором-1 складає 22880.65 дол. США, що еквівалентно 596718.19 грн. по курсу НБУ станом на 14.09.2017 року, що складається з:22880.65 дол. США (596718.19 грн.) - залишок заборгованості за кредитом.

Станом на 14.09.2017 року заборгованість відповідачів за кредитним договором складає 65287.25 дол. США, що еквівалентно 1702665.36 грн. по курсу НБУ станом на 14.09.2017 року, що складається з: 54083.09 дол. США (1410465.35 грн.) – залишок заборгованості за кредитом; 11204.16 дол. США (292200.01 грн.) - сума відсотків за користування кредитом.

Загальний розмір заборгованості за Кредитними договорами 1 та 2 становить - 88167.90 дол. США, що еквівалентно 2299383.55 грн. по курсу НБУ станом на 14.09.2017 року (1 долар США – 26.0796 грн.)

З огляду на вище викладене, позивач вирішив звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з’явився, подав заяву згідно якої наполягав на задоволення позовних вимог, справу просив розглядати без його участі.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, при цьому їх представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала посилаючись на свій відзив на позовну заяву та окремо зазначила, що у позивача немає жодних підстав для вимоги за Кредитним договором згідно Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, так як даний кредитний портфель відповідно до п.5.2 ст.5 не містить жодних посилань заборгованості по кредитному договору відносно ОСОБА_3, а також заявила клопотання про застосування строків позовної давності за вимогами по кредитному договору №МL/OBC/002/2006 від 24.10.2006 року та №CNL-010/032/2007 від 23.04.2007 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 24.10.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Раффайзенбанк Україна» правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №ML/0ВC/002/2006 (кредитний договір – 1 ) про надання кредиту в сумі 41 000.00 дол. США з кінцевим строком повернення 24.10.2026 року. Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов’язані між собою, згідно з п. 1 частини 1 Кредитного договору (а.с. 5-17).

24.10.2006 року в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором №ML/0ВC/002/2006 був укладений договір поруки №SR/0ВC/002/2006 згідно якого ОСОБА_4 поручився за виконання умов кредитного договору за ОСОБА_3 (а.с. 18-20).

Також, 23.04.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого за всіма правами та обов’язками є ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №CNL/010/032/2007 (Кредитний договір-2)про надання кредиту в сумі 61000.00 дол. США з кінцевим строком повернення 23.04.2017 року. Кредитний договір складається з двох частин, які нероздільно пов’язані між собою, згідно з п. 1 частини №1 Кредитного договору (а.с. 21-28).

29.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 39-55).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами №ML/0BC/002/2006 від 24.10.2006 року та №CNL/010/032/2007 від 23.04.2007 року (а.с. 39-55).

Позивач намагався врегулювати даний спір без звернення до суду для чого направив для ОСОБА_3 досудові вимоги від 05.10.2017 року (а.с. 37,38).

Не зважаючи на викладене, ОСОБА_3 боргові зобов’язання перед позивачем лишилися невиконаними.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 Кредитний договір 1 та 2 не виконані в результаті чого утворилася заборгованість загальною сумою 88167.90 дол. США, що еквівалентно 2299383.55 грн. по курсу НБУ станом на 14.09.2017 року (1 долар США – 26.0796 грн.)

При цьому, кредитний договір №ML/0ВC/002/2006 від 24.10.2006 року забезпечений договором поруки №SR/0ВC/002/2006 від 24.10.2006 року, згідно якого ОСОБА_4 виступив поручителем перед банком за повне виконання ОСОБА_3 договору №ML/0ВC/002/2006 від 24.10.2006 року.

Не зважаючи на викладене, представником відповідачів ОСОБА_2 було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності до даних правовідносин та відмові у задоволенні позову (а.с. 157-173).

З умов спірних кредитних договорів вбачається, що боржник взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів за договорами №ML/0ВC/002/2006 та №CNL/010/032/2007.

За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів позичальник зобов’язався сплачувати банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобов’язань за кожний день прострочки, що передбачено п.п. 4.1.1. пункту 4. договору №CNL/010/032/2007 та пунктом договору №ML/0ВC/002/2006.

Підпунктами 1.9.1 пунктів 1.9 договору №CNL/010/032/2007 та договору №ML/0ВC/002/2006 передбачено право банку у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Таким чином, одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договорів – до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісяця (п.п. 1.5.1 п. 1.5 договору №CNL/010/032/2007 та договору №ML/0ВC/002/2006) (а.с.8, 24).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи представника відповідачів ОСОБА_2 в частині застосування норм закону щодо позовної давності, суд виходять із такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитних договорів позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договорами, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредитів та процентів за користування ними.

Отже, матеріали даної справи не містять письмового договору сторін про збільшення позовної давності, тому, суд вважає за необхідне виходити з загального строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України.

Як установлено судом, ОСОБА_3 перестала виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредитів за договором №CNL/010/032/2007 починаючи з 25.06.2010 року, відсотків з 02.04.2009 року. За договором №ML/0ВC/002/2006 ОСОБА_3 перестала виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредитів починаючи з 06.05.2011 року, відсотків з 06.05.2011 року. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до неї 29.11.2017 року, тобто з пропуском позовної давності.

Оскільки позовна давність до основної вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором спливла, то відповідно позовна давність спливла і до додаткових вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, комісії та штрафних санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 247,258, 259, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 154, 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2018 року.

Суддя: Є.А. Новицький